Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень


Євграфова Єлизавета Павлівна. Формування системи національного законодавства (деякі питання теорії і практики) : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2005.



Анотація до роботи:

Євграфова Є.П. Формування системи національного законодавства (деякі питання теорії і практики). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Національна

юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків. - 2005.

У дисертації дається нове визначення терміна „національне законодавство”, до складу якого входять закони, рішення та окремі висновки Конституційного Суду, чинні декрети уряду України. Розкривається призначення законодавства виключно як форми права (у лібертарно-леґістському розумінні права), відмінність категорій форми і структури права, форми і джерела права, а також їх природний взаємозв’язок.

Джерелом законодавства є право, а джерелом права - народ (його воля, вільне волевиявлення). Встановлено та проаналізовано засади формування системи національного законодавства, вперше запропонована їх наукова класифікація. Обґрунтовано висновок щодо визнання системи права категорією науки, досягнення якої є одним із джерел права, а тому використовуються у законотворчому процесі та формуванні системи законодавства. Усі галузі законодавства є рівноправовими і відображають певну систему правових норм.

Розглянуто найбільш впливові фактори (чинники) формування системи національного законодавства, їх роль, взаємодію та протидію. Сформульовано пропозиції щодо проведення в Україні повної систематизації та кодифікації законодавства, особливо його економічного і соціального блоків, розробки проекту Зводу законів України.

Підсумки результатів дослідження коротко можна звести до таких головних висновків:

1. Національне законодавство - це закони, ухвалені відповідно до Конституції України; рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, рішення про визнання неконституційними законів або їх окремих положень, висновки про відповідність Основному Закону чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; чинні декрети Кабінету Міністрів України.

Визначення терміна „законодавство” потребує закріплення на рівні закону, що сприяло б зміцненню верховенства законів у правовій системі українського суспільства.

2. Законодавство є формою права. Таке функціональне призначення законодавства є логічним і відповідає конституційній моделі правової держави та принципу верховенства права, найважливішим проявом якого є закони. Право є єдиним джерелом законодавства (позитивне право в його лібертарно-леґістському розумінні). Це сприятиме забезпеченню формування системи національного законодавства, що відповідає принципам демократичної, соціальної, правової держави.

3. Засади - це підґрунтя, на якому відбувається складний, тривалий еволюційний процес формування системи національного законодавства. Вони поділяються на основні та факультативні. До основних засад належать конституційні і легальні (визначені в розвиток конституційних засад лише в законах). Факультативні засади становлять наукові досягнення, правова культура, звичаї, традиції, регіональні (місцеві) особливості тощо.

Конституційні засади поділяються; за функціями та сферою впливу на загальні та спеціальні; за предметом - на політико-правові, економіко-правові, соціально-правові та правові. Конституція виступає єдиним засадничим правовим актом формування системи національного законодавства, без винятку всіх його підрозділів. Відповідно до цих засад у системі законодавства виокремлюються такі системні нормативно-правові блоки: 1) держава, народовладдя, суспільство, державна влада тощо; 2) економічний; 3) соціальний (гуманітарний); 4) управлінський; 5) захисно-охоронний.

4. Згідно з вимогами конституційних засад є нагальна необхідність у проведенні повної кодифікації парламентського права, оптимальною формою якої може бути Законодавчий кодекс Верховної Ради України; муніципального права - Кодекс місцевого (регіонального) самоврядування України; господарського права - Звід економічного законодавства (Систематичного зібрання, Укладення законів) України; кодифікації норм соціального права, введення інституту конституційної скарги громадян на закони, що обмежують чи ущемляють їхні права, свободи та законні інтереси.

Невідкладним завданням є приведення чинного законодавства у відповідність до Конституції та світових правових стандартів, підготовка Зводу законів України.

5. Наукові засади формування системи національного законодавства становлять досягнення теорії права, галузевих юридичних наук у дослідженні закономірностей права, а також досягнення інших галузей сучасної науки, які можуть бути використані при розробці нових законопроектів, удосконаленні чинного законодавства. Хоча ці засади здебільшого мають факультативний характер, їх вплив є досить вагомим. Виходячи з них, по-перше, можна констатувати, що система права є доктринальною категорією, а, отже, наука як соціальний інститут є одним із джерел права; по-друге, орієнтація органу законодавчої влади на конструкцію „галузь права = галузь законодавства” сприятиме науковому забезпеченню створення системи стабільного і водночас динамічного законодавства, що є природним для правової держави.

6. Галузі законодавства є конкретним і реальним втіленням певної системи правових норм. Незалежно від характеру системності, походження та властивостей усі галузі законодавства є рівноправовими, в тому числі так звані „комплексні” галузі, оскільки така „комплексність” є одним із проявів системності права. Цей підхід є не лише методологічно вивіреним, але й прагматичним, і стимулює спеціалізацію законодавства в правовому регулюванні соціальних відносин, постійно вимагає його систематизації та кодифікації.

7. На формування системи національного законодавства впливає безліч різних за природою факторів, а також їх взаємодія (як і протидія). Для врахування сили впливу на цей процес тих чи інших факторів важливо визначити їх класифікацію, яка має бути теоретичною засадою ухвалення оптимальних варіантів законів, особливо кодифікаційних. За походженням фактори поділяються на об’єктивні і суб’єктивні, за сферою дії – внутрішні та зовнішні, за наслідками - позитивні і негативні. Усі ці фактори системно об’єднуються в одну з найвпливовіших груп: правонаступництва, економічну, політичну, соціальну, законотворчу, наукову.

8. Встановлення балансу взаємодії економічного, соціального і політичного факторів у формуванні системи національного законодавства є чи не найважливішою проблемою, вирішення якої зумовлює позитивні або негативні зміни у законодавчому регулюванні суспільних відносин. Державна політика в економіці не може здійснюватися за рахунок істотного скорочення видатків на соціальну сферу, як і ефективна соціальна політика не може бути реалізованою за рахунок суттєвого обмеження розвитку економіки. Але у будь-якій сфері держава зобов’язана здійснювати політику, що має соціальну спрямованість.

Публікації автора:

1. Євграфова Є.П. Засади формування системи національного законодавства // Вісник Конституційного Суду України. - 2005. - № 3. - С. 80-85.

2 Євграфова Є.П. Конституційне право України: узагальнення досвіду, пошук нових підходів та методології // Вісник Конституційного Суду України. - 2003. - № 2. - С. 77-84 (у співавторстві) - особистий внесок - 0,4 др. арк.).

3. Євграфова Є.П. Правове регулювання оподаткування доходів фізичних осіб в Україні потребує системності // Юридичний журнал. - 2003. - № 6. - С. 71-73.

4. Євграфова Є.П. До питання про форму права України // Держава і право / Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. - Вип. 17. - С. 22-25.

5. Євграфова Є.П. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства // Право України. - 2001. - № 10. - С. 66-68.

6. Євграфова Є.П. Парламентаризм і формування системи законодавства України // Матер. Міжнарод. наук.-практ. конф. “Парламентаризм в Україні: теорія та практика”. Інститут законодавства Верховної Ради України / Ред. кол.: д.ю.н. С.Б. Гавриш, д.ю.н. В.Ф. Опришко (співголови), к.ю.н. О.Д. Карпенко та ін. - Київ:, 2001. - С. 178-180.

7. Євграфова Є.П. Методологічне забезпечення формування системи законодавства України // Конституція - основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України / За ред. М.І.Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - С. 20-22.

8. Євграфова Є.П. Роль кодифікаційних актів у формуванні системи законодавства України // Матер. Міжнарод.наук.-практ. конф. “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики”. Інститут законодавства Верховної Ради України / Ред. кол.: д.ю.н. В.Ф. Опришко (голова), М.Ф. Верменчук, к.ю.н. М.І. Єрофєєв та ін. - Київ:, 1999. - С.95-100 (у співавторстві) - особистий внесок - 0,3 др.арк.