У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення та новий підхід до вирішення наукового завдання пов’язаного з визначенням основних напрямів, форм та засобів забезпечення розвитку малого підприємництва з метою розробки основних засад політики формування цілісної системи фінансової підтримки малого підприємництва в Україні. Результати проведеного дослідження дають змогу зробити наступні висновки: 1. Мале підприємництво є найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що забезпечує: формування та підтримку ринкового конкурентного середовища, зокрема, впровадження інновацій, здійснення нових напрямів економічної діяльності та усунення диспропорцій на окремих товарних ринках; послаблення соціальної диференціації та напруження в суспільстві шляхом формування прошарку самостійних власників, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття. В країнах з трансформаційною економікою соціально-економічні природа та функції малого підприємництва забезпечують створення ефективного недержавного сектору економіки, орієнтованого на реальний попит, і на цій основі – демонополізацію економічного середовища та розвиток економічної конкуренції. В соціальному плані мале підприємництво сприяє розвитку економічної активності населення та формування підприємницької частини середнього класу – основи суспільної стабільності та демократії. Незважаючи на досить динамічний розвиток малого підприємництва в Україні його показники ще значно нижчі, ніж у розвинених країнах з ринковою економікою, що зумовлено високим ризиком ведення власної справи. Певна соціально-політична нестабільність, низький рівень платоспроможності населення, а також недостатній розвиток правового та інституціонального середовища в Україні не дозволють формувати довгострокові фінансові та інвестиційні плани. 2. Належне виконання малим підприємництвом своїх економічних та соціальних завдань потребує його всебічної підтримки. Основними формами такої підтримки є: державна, що забезпечується регулятивно-правовими та організаційно-фінансовими заходами, та коопераційна, яка здійснюється через інтеграцію великих та малих підприємств і самоорганізацію малого підприємництва. Основою підтримки малого підприємництва є здійснення державної політики, метою якої є створення сприятливих умов для його розвитку, головними завданнями – забезпечення державного регулювання розвитку малого підприємництва, вибору пріоритетних напрямів підтримки та сприяння самоорганізації суб’єктів малого підприємництва. Ця політика здійснюється насамперед через правові та адміністративні заходи, а також шляхом формування організаційно-фінансових інститутів, що забезпечують підтримку розвитку малого підприємництва. Пріоритетним напрямом у вирішенні питань розвитку малого підприємництва є забезпечення ефективної фінансової підтримки. Стан фінансових ресурсів малого підприємництва в Україні є незадовільним. Крім дефіциту власних ресурсів, зумовленого масштабами господарювання, необхідно відзначити несприятливі умови залучення коштів, передусім у банківській системі, що зумовлює нестачу як грошових оборотних коштів, так і ресурсів для інвестицій. Ці обставини визначають як необхідність державної фінансової підтримки малого підприємництва, так і її форми та напрями. Серед них можна виділити дві основні групи – прямі і непрямі. Основні серед прямих засобів – надання субсидій з державного та місцевих бюджетів та спеціальних державних фондів і державне гарантування кредитів та позик; спеціальні програми кредитування (безробітних, молоді тощо). До непрямих заходів можна віднести насамперед податкові, зокрема, особливий режим оподаткування та пільги зі сплати окремих податків. 3. Аналіз правового та інституційного інструментарію фінансової підтримки малого підприємництва дає змогу визначити її основні засади та напрями. До їх числа має бути віднесено: формування відповідної політики фінансової підтримки з урахуванням соціальних та економічних пріоритетів (розв’язання проблем зайнятості, розвитку окремих регіонів та секторів, збереження традиційних ремесел); організаційно-правове забезпечення системи фінансової підтримки на основі спеціальних законодавчих та нормативних актів і на їх основі програм фінансового, технологічного, інформаційного, консультаційного, зовнішньо економічного, кадрового сприяння малому підприємництву; реалізація програм фінансової підтримки через систему спеціалізованих урядових закладів, організацій із державним або змішаним капіталом, некомерційних недержавних установ, взаємодію органів державної влади різних рівнів із спілками та об’єднаннями підприємців; орієнтація державної політики на опосередковані форми підтримки малого підприємництва, які не деформують конкурентне середовище та вплив ринкових механізмів, насамперед стимулювання кредитної діяльності фінансових установ та створення умов для забезпечення розвитку коопераційних форм фінансової підтримки (товариств взаємного фінансування, кредитних спілок тощо). 4. Основні напрями удосконалення системи державної фінансової підтримки малого підприємництва України вбачаються у: збереженні та подальшому вдосконаленні спеціальних режимів оподаткування малого підприємництва; розвитку кредитування малого підприємництва насамперед на комерційній основі із залученням банківського кредиту під гарантії спеціалізованих державних установ; вдосконаленні прямої фінансової підтримки з боку держави, передусім формуванні єдиної політики на рівнях: центр, регіони, галузь, місцевий, підприємство, а також залучення позабюджетних джерел для формування фондів підтримки малого підприємництва; забезпеченні належного правового середовища розвитку малого підприємництва, насамперед усуненні кримінального впливу і неухильному виконанні всіма сторонами цивільно-правових та трудових відносин укладених договорів на основі закону. 5. В умовах ринкових відносин основними коопераційними формами фінансової підтримки малого підприємництва є: лізинг, венчурне фінансування, бізнес-інкубатори, різні форми самоорганізації та кооперування його суб’єктів. Лізинг як форма виробничо-фінансових зв’язків малого та великого підприємництва на основі орендних відносин забезпечує для малих підприємств України зменшення ступеня ризику i стимулювання оновлення виробництва, диверсифікацію умов та джерел фінансування; економію на витратах, пов’язаних з володінням майном; одержання податкових пільг; можливість виходу за допомогою лізингових угод на ринки інших країн. Для розвитку лізингу в Україні доцільне здійснення заходів у таких напрямах: удосконалення нормативно-правової бази здійснення лізингових операцій: усунення деяких невідповідностей у базовому законі та правовому регулюванні оподаткування лізингових операцій, зокрема, встановлення для суб’єктів малого підприємництва цільового, адресного характеру пільг; визначення лізингових компаній особливою категорією фінансових інститутів; запровадження у статутах спеціальних фондів та асоціацій виділення квоти для підтримки лізингових операцій із суб’єктами малого підприємництва, а також можливості поручительства при наданні їм лізингових кредитів; сприяння територіальній “деконцентрації” лізингових відносин, що може зробити лізингові послуги дійсно доступними для широкого кола суб’єктів малого підприємництва. 6. Венчурне фінансування засновується на реалізації інноваційної функції малого підприємництва. Інвестиції спрямовуються або в акціонерний капітал закритих чи відкритих акціонерних товариств в обмін на частку чи пакет акцій, або даються у формі інвестиційного кредиту. Цей напрям підтримки малого підприємництва в Україні не набув розвитку насамперед внаслідок незначної ресурсної бази фінансування, нерозвиненості фондового ринку та відсутності належної його інфраструктури. Для подальшого розвитку венчурного фінансування в Україні необхідна реалізація цілісної системної державної політики, що забезпечить здійснення заходів у таких напрямах: створення та удосконалення нормативно-правової бази, зокрема, захист прав акціонерів, формування фондового ринку та його інфраструктури, державна та коопераційна підтримка інвестування у венчурні компанії, зокрема відшкодування ним частини організаційних видатків. Особлива роль в реалізації цієї політики належить бізнес-інкубаторам, що мають зосередити інформаційне та організаційне її забезпечення. 7. Кредитна кооперація є інституційною формою самоорганізації малого підприємництва з метою задоволення потреб у фінансових ресурсах своїх членів. Маючи багато спільного з іншими фінансовими установами, фінансові кооперативи відрізняються значно меншою регламентованістю діяльності та демократичністю управління. Єдиною на даний час в Україні формою такої організації є кредитна спілка, що має статус громадської організації, яка об’єднує фізичних осіб з метою взаємної підтримки. Кредитні спілки перебувають поки що на початковій стадії діяльності, проте вже мають певний досвід розв’язання фінансових проблем суб’єктів малого підприємництва. Для інтенсифікації цього процесу необхідно вирішити такі завдання: завершити формування нормативної бази, при цьому передбачити можливість здійснення кредитними спілками фінансових інвестицій; забезпечити подальший розвиток страхування в системі кредитних спілок, формування цілісної системи кредитної кооперації, зокрема кооперативних банків, створення умов для взаємодії з комерційними банками та іншими фінансовими установами, визнання кредитування малого підприємництва основним пріоритетом державної та інтеграційної підтримки розвитку кредитної кооперації. Для розвитку малого підприємництва велике значення мають нові коопераційні форми підтримки малого підприємництва – франчайзинг, формування системи бізнес – інкубаторів та установ, що реалізують міжнародні програми кредитування малого підприємництва. Успішна реалізація цих форм фінансової підтримки малого підприємництва в Україні вимагає внесення певних змін до законодавства, суттєвої організаційної роботи та насамперед координації дій органів державного управління і місцевого самоврядування та об’єднань підприємців. | 