У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов, яке одержало експериментальне підтвердження, що дало підстави до таких висновків. 1. Вивчення та узагальнення науково-педагогічної літератури, нормативних документів про вищу освіту в Україні, сучасних тенденцій у навчанні іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах, власна практика викладацької діяльності виявили недостатню теоретичну і практичну розробленість проблеми соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов у вітчизняній науці. 2. Теоретичний аналіз змісту і моделей формування комунікативної компетенції дозволив виділити соціокультурну компетенцію майбутніх учителів іноземних мов в окремий компонент комунікативної компетенції та розглядати її як цілісну систему, до складу якої входять країнознавча компетенція, лінгвокраїнознавча компетенція, соціолінгвістична компетенція, взаємопов’язані та взаємообумовлені метою й завданнями реального спілкування з носіями мови. Вони характеризуються трьома рівнями сформованості: репродуктивним, продуктивно-перетворювальним та творчим. Відповідно було виявлено три групи студентів з цими рівнями сформованості. 3. Визначення змісту та ролі всіх компонентів соціокультурної компетенції у системі навчання іноземної мови на основі комунікативно-діяльнісного підходу вмотивувало її структуру: соціокультурна компетенція – це інтегративне утворення, яке включає: країнознавчі, лінгвокраїнознавчі, соціолінгвістичні знання, вміння та навички співвідносити мовні засоби з метою та умовами спілкування; вміння організувати мовленнєве спілкування відповідно до соціальних норм поведінки, прийнятих у носіїв мови; вміння використовувати мовні засоби відповідно до національно обумовлених особливостей їх вживання. 4. Трактування соціокультурної компетенції як системи дозволило представити процес формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов у вигляді дидактичної моделі, що дало можливість описати основні властивості цього процесу в структурно-функціональній єдності. У дослідженні створено модель процесу формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов через систему взаємозалежних між собою етапів. Запропонована модель розглядається як інваріантна, як, така, що може бути використана у навчанні будь-якої іноземної мови. У дисертаційному дослідженні вона конкретизувалася на матеріалі навчального процесу з англійської мови. Ефективне функціонування дидактичної моделі забезпечується визначеними у процесі дослідження, обґрунтованими й експериментально перевіреними педагогічними умовами: формування та розвиток соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов на основі дидактичної моделі, яка передбачала комплексне оволодіння студентами країнознавчою, лінгвокраїнознавчою та соціолінгвістичною компетенціями; навчання відбувалося на основі доцільно відібраного матеріалу з використанням системного та комунікативно-діяльнісного підходів до процесу формування соціокультурної компетенції; навчання проводилось з урахуванням творчої діяльності студентів, що стимулювала їхній пізнавальний інтерес і забезпечувала цілісність знань під час вивчення іноземної мови; на заняттях створювались ситуації успіху шляхом інтеграції навчального змісту на основі міжпредметних зв’язків; широко використовувалась колективна комунікативна діяльність майбутніх учителів іноземних мов та комунікативні ситуації як пріоритетні засоби формування соціокультурної компетенції у різних формах спілкування; ефективно використовувався спеціально підготовлений курс, до змісту якого входять доцільно відібрані тематичні тексти та вправи і завдання до них, а також ілюстративний аудіовізуальний матеріал; навчальний процес був спрямований на міжкультурну комунікацію, на завдання реального спілкування з носіями мови у типових сферах діяльності та комунікативних ситуаціях. Важливим чинником соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов нами визначена є її інтегративність, одним із проявів якої виступає дидактична орієнтація на міжпредметні зв’язки іноземної мови з іншими навчальними предметами.
6. Змодельований зміст процесу формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов роглядається як когнітивний, творчий, відкритий та особистісно зорієнтований і спрямовується на розвиток у студентів системи усталених знань про країну та народ, мова якого вивчається, та національно-культурних особливостей та реалій країни; системи мовленнєвих і комунікативних умінь і навичок практичного володіння мовою; вміння співвідносити свою культуру з культурою іншої країни; вміння бачити спільне і відмінне у цих культурах, у світосприйнятті їх носіїв, у системах норм, правил щодо різноманітних життєвих ситуацій. Відповідно до результатів дослідження було розроблено й перевірено ефективність змісту програми спецкурсу „Формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов”. 7. Експериментальна перевірка педагогічних умов ефективного функціонування запропонованої моделі засвідчила достатній рівень соціокультурних знань, умінь і навичок студентів, майбутніх учителів іноземних мов, для забезпечення їхньої педагогічної діяльності необхідним досвідом проведення процесу навчання іноземної мови їхніх майбутніх учнів як діалогу культур у різномовному і багатонаціональному світовому середовищі. У студентів експериментальних груп було зафіксовано вищі показники сформованості соціокультурних умінь і навичок використовувати іноземну мову як засіб міжкультурного спілкування, інтерпретувати автентичні художні матеріали й мовленнєві ситуації, варіювати модель і стиль мовленнєвої поведінки з урахуванням соціокультурних і комунікативних чинників спілкування. Результати дослідження підтвердили його гіпотезу і дозволили досягти визначених мети і завдань. Водночас запропонована робота не вичерпує всіх питань досліджуваної проблеми і, на наш погляд, має теоретичні й практичні перспективи її розв’язання, що полягають у перегляді у навчальних програмах змісту сфер і тем спілкування та створенні соціокультурних коментарів і глосаріїв до підручників з іноземних мов для кожного курсу, включення до підручників більше автентичних різножанрових текстів соціокультурного спрямування; активізації у навчальному процесі міжпредметних зв’язків іноземної мови з іншими навчальними предметами з метою актуалізації лінгвосоціокультурної інформації. |