Анотація до роботи:

Захаріна О.В. Формування ринку зерна в трансформаційний період. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Державний вищий навчальний заклад “Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України, м. Житомир, 2006.

У дисертаційній роботі розглянуто теоретико-методологічні основи формування та функціонування ринку зерна в трансформаційний період, розкрито сутність поняття ринку, попиту і пропозиції. На основі вивчення сучасного стану та тенденцій розвитку ринку ідентифіковано особливості його формування та проблеми розвитку.

Розкрито суть і необхідність державного регулювання зернового ринку, визначено пріоритетні напрями державної підтримки виробників зерна. Розроблено схему інфраструктури ринку зерна та пропозиції щодо шляхів підвищення ефективності її функціонування. Обґрунтовано необхідність створення регіонального зернового кластеру. Визначено можливості мінімізації ризиків для зернового господарства регіону після вступу України до СОТ.

1. Встановлено, що трансформація ринку зерна проходила в три етапи: етап аграрної реформи, пореформений етап та етап подальшої трансформації в контексті вступу України до СОТ й інтеграції до Європейського Співтовариства. Трансформаційні перетворення на ринку зумовили певні позитивні зміни в організації виробництва і збуту зерна: виробники набули самостійності у розпорядженні продукцією, у виборі каналів збуту, зменшився контроль державних заготівельних структур, скасовано систему зонально-диференційованих цін на зерно, запроваджено механізм ринкового ціноутворення. Проте сучасний стан ринку зерна можна охарактеризувати як нестабільний, а основними проблемами його формування є недостатній розвиток елементів інфраструктури ринку, порушення паритету цін, монополізм заготівельних і переробних підприємств, неефективна робота елеваторів, диспропорції у каналах розподілу, кон’юнктурні коливання, що обумовлені неекономічними чинниками та важко прогнозуються. Вплив зазначених негативних чинників погіршує умови відтворення, зменшує попит на зерно, призводить до створення нераціональних перехідних запасів.

2. Незважаючи на певні труднощі у формуванні регіонального ринку зерна, його виробництво залишається прибутковим і рентабельним (середній рівень рентабельності виробництва зерна за 2000-2005 рр. становив 41 %). Посівна площа під зерновими культурами коливалась від 337,7 до 455,3 тис. га. У середньому за 1995-2005 рр. валовий збір зерна в області становив 800 тис. т, а урожайність 20,4 ц/га. У 2005 р. основними виробниками зерна були сільськогосподарські підприємства (79,2 %). Основними каналами збуту є продаж зерна комерційним структурам 69,0 %, продаж населенню і видача в рахунок оплати праці 11,0 %, видача пайовикам в рахунок майнових паїв і плати за землю 9,8 %, продаж зерна на роздрібних ринках 7,0 %. Найменше реалізовувалось зерна через біржу 0,2 %, що свідчить про нерозвиненість біржових каналів реалізації зерна та неефективне функціонування інфраструктури ринку зерна в цілому.

3. Сучасні реалії функціонування ринку зерна вимагають розширення його традиційного трактування як організаційної форми взаємодії продавців і покупців продукції. Нині держава є активним учасником ринку і впливає на його становлення та розвиток через механізм захисту суб’єктів ринкового процесу від негативного впливу кон’юнктурних коливань. Основна мета цього регулятивного впливу полягає у підтримці діяльності зерновиробників та забезпеченні їх конкурентоспроможності з врахуванням регіональних особливостей розвитку зернопродуктового підкомплексу.

4. Підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури ринку зерна має відбуватися у напрямі подолання диспропорцій між каналами реалізації зерна, обмеження неефективних посередницьких ланок, створення ефективних елементів інфраструктури. Досягнення вказаного можливе на основі оптимальної взаємодії маркетингової (товарні біржі, агроторгові доми на кооперативних засадах, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи зі зберігання і збуту зерна), фінансово-кредитної (кредитні спілки, аграрні банки, кооперативні банки, страхові компанії) та інформаційно-консультаційної (консалтингові, дорадчі та інформаційно-консультаційні служби) складових інфраструктури. Особливе значення у цьому процесі відіграє формування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів зі зберігання і збуту зерна, діяльність яких спрямовується на вирішення проблем виробників у сфері збуту та створення найкращих умов для зберігання і підвищення конкурентоспроможності зерна.

5. Функціонування ринку зерна супроводжується його державним регулюванням, пріоритетними завданнями якого є підтримка обсягу внутрішнього попиту на достатньому рівні, контроль за якістю продукції, нарощування експортного потенціалу галузі, захист законних інтересів суб’єктів ринку, забезпечення продовольчої безпеки країни. Механізм такого регулювання включає в себе комплементарне функціонування заставної закупівлі зерна та інтервенційного фонду, прийняття державних стандартів якості зернової продукції та здійснення контролю за їх дотриманням, підтримку експортерів зерна тарифними і нетарифними методами, сприяння виробникам у сертифікації продукції за національними і міжнародними стандартами. Критеріями ефективності державного регулювання ринку зерна є збалансованість обсягів попиту і пропозиції при збереженні економічних інтересів усіх учасників ринку і досягненні продовольчої безпеки.

6. Забезпечення ефективного функціонування зернового господарства можливе за рахунок створення регіонального зернового кластеру. Кластерна модель має значний потенціал в зерновій галузі, оскільки галузь є стратегічною для держави в контексті вступу України до СОТ. Суть кластеру полягає в об’єднанні зусиль споріднених підприємств, фінансових, дослідницьких, навчальних, торгових структур та державних установ для забезпечення виробництва та реалізації зернової продукції, яка відповідає світовим стандартам. Учасники кластерного об’єднання зберігають економічну самостійність, отримуючи при цьому додаткові переваги від координації дій, спрямованих на підвищення ефективності кожного підприємства-учасника кластеру. Отже, об’єднання всіх компонентів виробничого процесу від постачальників сировини до кінцевого споживача дає можливість забезпечити постійне завантаження підприємств зернового кластеру, зменшити собівартість продукції, підвищуючи при цьому її конкурентоспроможність.

7. Приєднання України до СОТ розширить експортні можливості українських виробників зерна і одночасно обумовить появу нових видів ризиків, які необхідно враховувати при розробці національних і регіональних програм розвитку галузі. Позитивними наслідками вступу до СОТ можуть бути полегшення доступу до зарубіжних ринків, стабілізація обсягів зовнішнього попиту, залучення додаткових іноземних інвестицій в галузь. Разом з тим, розбіжність у формах реалізації політики протекціонізму, прийнятої в Україні і дозволеної в межах СОТ, можуть призвести до зниження конкурентоспроможності вітчизняної зернової продукції, особливо на радіаційно забруднених територіях. З метою мінімізації ризиків для зернопродуктового підкомплексу необхідно розвивати ринкову та соціальну інфраструктуру, запроваджувати сучасні технології вирощування зерна, впроваджувати міжнародні стандарти якості при посиленні контролю на радіаційно забруднених територіях регіону, здійснювати ціновий моніторинг, розробляти регіональні програми, які передбачають розвиток зернового господарства з урахуванням соціальних та еколого-економічних особливостей регіону.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Масляніцина О.В. Сучасні тенденції розвитку світового ринку зерна та їх вплив на вітчизняний ринок // Вісник Державного агроекологічного університету. 2005. № 1. С. 323-329.

2. Масляніцина О.В. Заставна закупівля зерна як засіб державної підтримки товаровиробника // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. 2005. № 1. С. 102-108.

3. Масляніцина О.В. Формування попиту і пропозиції на ринку зерна Житомирської області // Вісник Тернопільської академії народного господарства. 2005. № 3. С. 43-50.

4. Масляніцина О.В. Державне регулювання зернового ринку України // Агроінком. – 2005. № 11-12. – С.78-81.

5. Масляніцина О.В. Аналіз цінової ситуації на ринку зерна в Житомирській області // Вісник Державного агроекологічного університету. 2005. № 2. С. 268-274.

6. Захаріна О.В. Формування та функціонування інфраструктури ринку зерна в Житомирській області // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету: Вісник ПДАТУ. Випуск 14. 2006. С. 31-34.

В інших виданнях:

7. Масляніцина О.В. Методи дослідження розвитку ринку зерна // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці / Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції. В 3-х ч., Житомир, 3-5 берез. 2005 р. – Житомир: Вид-во “Державний агроекологічний університет”, 2005. – Ч. 3. С. 101-103.

   Захаріна О.В. Формування конкурентозбутового середовища на ринку зерна шляхом розвитку маркетингових каналів реалізації зерна // Матеріали ІХ всеукраїнської науково-практичної конференції: Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість. – У 5-ти т. К: Європейський університет, 2006 р. Т. 2. С. 90-92.

   9. Захаріна О.В. Обслуговуючий кооператив в логістичній схемі реалізації зернових // Формування стратегії регіонального АПК / Матеріали міжфакультетської науково-практичної конференції молодих вчених, магістрів та студентів, 11-12 травн. 2006 р. – Житомир: Вид-во “Державний агроекологічний університет”, 2006. – С. 89-92.