Проведені дослідження дозволяють сформулювати низку принципових положень, висновків та рекомендацій теоретичного, методичного і практичного спрямування щодо напрямів розв’язання актуальних проблем формування ринку страхових послуг в умовах розвитку ринкових відносин в Україні. Отримані результати дають підстави зробити наступні висновки: 1. Дослідження трактувань сутності страхової послуги в працях українських та зарубіжних учених дають змогу розглядати страхову послугу як специфічний товар, що реалізується страховиком на договірній основі за авансовані кошти страхувальника з метою отримання прибутку й задоволення потреб страхувальника щодо захисту його економічних інтересів від наслідків раптових несприятливих подій. Визначення сутності страхової послуги як товару на ринку страхових послуг та особливостей її реалізації забезпечує основу для з’ясування факторів формування ринку страхових послуг і методів його організації й регулювання в Україні. 2. Установлено, що формування ринку страхових послуг в Україні визначається впливом на зміну попиту і пропозиції страхових послуг системи факторів загальнодержавного та регіонального характеру. Дослідження з позицій історичного й логічного підходів розвитку сучасного ринку страхових послуг дозволило виявити, що його формування на загальнонаціональному та регіональному рівні в Україні зумовлено дією економічних законів, а саме: закону нагромадження капіталу, закону конкуренції, попиту і пропозиції, економії праці, зростання потреб, закону Дж. М. Кейнса, що проявляється у закономірностях розвитку ринку страхових послуг. 3. Узагальнення зарубіжного досвіду в галузі організації ринку страхових послуг свідчить, що його регулювання зумовлене необхідністю захисту інтересів страхувальників та економічною політикою, котра проводиться державою. На сучасному етапі розвитку ринку страхових послуг в Україні, що передбачає його поступову інтеграцію до міжнародного ринку страхування, до основних напрямів державного регулювання слід віднести такі: приведення вітчизняного страхового законодавства у відповідність до міжнародних стандартів; удосконалення системи контролю за діяльністю страховиків; уведення податкових стимулів для розвитку страхування життя та пенсійного страхування; розроблення механізмів залучення в інвестиційний процес тимчасово вільних коштів страхових компаній; запровадження ефективної системи інформування споживачів страхових послуг. 4. З’ясування розвитку вітчизняного ринку страхових послуг, свідчить про нерівномірну територіальну акумуляцію тимчасово вільних коштів страхових компаній внаслідок їх нерівномірного розміщення на території України з переважним зосередженням у промислово розвинених регіонах. Це зумовлює необхідність формування регіональних складових ринку страхових послуг та проведення таких заходів: законодавче визначення поняття «регіональна страхова компанія»; посилення контролю за обсягом капіталізації та рівнем виплат страхових компаній у регіонах з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України; розроблення та реалізація страховиками страхових послуг з урахуванням купівельної спроможності споживачів у регіонах. 5. Науково-методичні підходи до особливостей формування ринків страхування життя й ризикового страхування зумовлені відмінностями в механізмі проведення страхових послуг. Накопичувальний характер страхових послуг зі страхування життя спричинив застосування методики визначення потенційного попиту на них на основі сучасної теорії споживчих функцій. Використання такого підходу в практичній діяльності страхових компаній забезпечує можливість надання страхових послуг зі страхування життя з урахуванням купівельної спроможності населення регіонів. Застосування кореляційного аналізу з метою дослідження ринку ризикового страхування дало можливість виявити низку кореляційно залежних факторів його розвитку, основними з яких є кількість населення та суб’єктів господарювання в регіонах. 6. Проведений аналіз розвитку страхових послуг зі страхування сільськогосподарських ризиків в Україні дозволив установити низку проблем у цьому секторі ринку страхових послуг, що, з урахуванням досвіду зарубіжних країн, зумовлює потребу створення вітчизняної системи страхування аграрних ризиків і виконання таких заходів: прийняття Національної програми страхування сільськогосподарських ризиків; обґрунтування обсягів страхових тарифів і розмірів франшиз при страхуванні аграрних ризиків в обов’язковій формі й поступовий перехід до добровільної форми страхування; застосування для постійних страхувальників системи зменшення обсягу страхової премії при страхуванні аграрних ризиків у добровільній формі; забезпечення інформування потенційних споживачів страхових послуг у доступних для них засобах масової інформації. 7. Розгляд інституціональної структури ринку страхових послуг в Україні підтверджує відсутність у ній товариств взаємного страхування, які є ефективною формою організації страхової діяльності, що виявлено в результаті узагальнення досвіду зарубіжних країн у галузі розвитку страхових послуг зі страхування сільськогосподарських ризиків. Результати аналізу розвитку ринку сільськогосподарського страхування на регіональному рівні, зокрема в Полтавській області, свідчать про доцільність страхування ризиків фермерських господарств у сільськогосподарських товариствах взаємного страхування. Створення таких товариств на міжрегіональному рівні в Україні забезпечує ефективний перерозподіл ризиків між їх учасниками. Для забезпечення можливості отримання повного обсягу страхового відшкодування учасниками таких товариств, пропонується їх підбір здійснювати на основі ймовірності настання страхових випадків (стихійних лих) на території України шляхом застосування методів імітаційного моделювання, зокрема методу статистичного моделювання Монте-Карло. 8. Залучення в інвестиційний процес внутрішніх джерел інвестування, зокрема тимчасово вільних коштів страховиків, є актуальним в умовах формування ефективної державної економічної політики в Україні. З огляду на результати аналізу структури технічних резервів вітчизняних страхових компаній, котрий свідчить про недостатнє їх використання в якості інвестиційних ресурсів, та враховуючи, що найбільші обсяги тимчасово вільних коштів страхових компаній зосереджуються переважно в промислово розвинених регіонах, що спричинено нерівномірним територіальним розміщенням страховиків в Україні, в роботі запропоновано механізм оптимального розподілу тимчасово вільних коштів страхових компаній і залучення їх в інвестиційний процес. Одним із засобів реалізації цього механізму є створення регіонального інвестиційного страхового фонду. 9. Формування збалансованого ринку страхових послуг в Україні можливе за умови проведення ефективної державної економічної політики щодо становлення повноцінного ринку страхових послуг, реалізація якої забезпечується шляхом розроблення загальнонаціональних та регіональних програм його розвитку. Зокрема, в роботі запропоновано проект програми розвитку ринку страхових послуг на регіональному рівні (на прикладі Полтавської області). |