У дисертації розв’язано важливе наукове завдання щодо розробки регіональної моделі ефективного господарювання в умовах індустріальної економіки на основі внутрішніх джерел інвестицій, яка створюватиме умови для інноваційного розвитку як на регіональному, так і на загальнонаціональному рівні. Виконане дослідження дозволило зробити наступні основні висновки і обґрунтувати пропозиції стосовно забезпечення ефективної моделі господарювання в регіоні. 1. Необхідність визначення поняття «регіон» викликана різноманіттям направлень й наукових концепцій в сучасних регіональних дослідженнях. З позицій системного підходу визначено, що основною формою існування регіону є господарська система, що базується на специфічно організованій сукупності елементів продуктивних сил (предметів та засобів праці, суб’єктів господарювання та господарського середовища), взаємопов’язаних та взаємодіючих між собою, що утворюють єдине ціле і функціонують на певній території. Підхід до регіону як до системи дозволяє обґрунтовано описувати модель господарювання, що сформувалася в рамках певної території. 2. Головними характеристиками моделей господарювання запропоновано вважати, по-перше, виробничу спеціалізацію, по-друге, структуру споживання, по-третє, рівень і характер інтеграції у світогосподарські зв’язки. Вказане узагальнення дозволило дійти висновку, що в основу моделі господарювання завжди покладається інвестиційний процес, а схемою її функціонування виявляється відтворювальний процес. 3. Дослідження теоретичних підходів до визначення поняття ефективності свідчить про наявність універсального погляду на нього, який пов’язує ефективність із ступенем відповідності отриманого системою результату тому, який мав би місце за умови виконання нею своєї функції у повному обсязі. Оскільки функція регіональної господарської системи полягає у створенні умов для розширеного відтворення і розвитку людини в межах територіального утворення, то для оцінки ефективності господарювання регіону окрім відомих методів доцільно використання методів оцінки відповідності магістральної траєкторії розвитку господарської системи до збалансованої траєкторії на основі оптимізаційної математичної моделі економічної динаміки, що формалізує відтворювальні процеси в регіоні. Виокремлення методів оцінки ефективності господарювання дозволило обґрунтовано підійти до формування регіональної моделі господарювання. 4. Отримані результати аналізу структурно-динамічних показників господарської системи Донецької області, засвідчили, що основна частина продуктивних сил тут сконцентрована у видобувній та обробній промисловостях, продукція яких відрізняється значною матеріало- та капіталомісткістю, а також неглибоким ступенем переробки сировини. На основі цього визначено, що продуктивні сили Донецької області відзначаються галузевою моноструктурністю: структура розселення області наближена до структури розміщення виробництва, що передбачає відповідну концентрацію продуктивних сил. Базування системи господарювання Донецької області на первинних факторах виробництва протягом значного періоду, а також явно виражена індустріальна їх спрямованість свідчать про використання традиційних для старопромислового регіону джерел економічного розвитку. 5. Аналіз функціонування господарської системи Донецької області довів переважання в структурі валової доданої вартості на стадіях виробництва – продукції гірничо-металургійного комплексу, утворення – валового прибутку та змішаного доходу, споживання – експорту. Визначено, що в Донецькій області існує невикористаний інвестиційний резерв у вигляді дебіторської заборгованості, неорганізованої форми заощаджень населення, амортизаційних відрахувань та касового приросту грошових коштів підприємств. Крім того, переважна частина інвестицій орієнтується на експорт продукції металургії та первинної обробки металу, видобування енергетичних матеріалів, виробництва й розподілу електроенергії, газу та води. Відповідне скорочення інвестицій в інвестиційноспрямовані галузі (приладо- і верстатобудування, комунікаційні, інформаційні та інфраструктурні) сформувало умови для тяжіння до залежності всього відтворювального сектора Донецької області від кон’юнктури міжнародних та закордонних ринків металургійної продукції. Перелічені характеристики моделі господарювання Донецької області дозволили підтвердити положення, що основним засобом досягнення головної мети господарювання (задоволення потреб людини) є доходи від експорту продукції гірничо-металургійного комплексу. 6. Оцінка ефективності господарювання в Донецькій області на основі показників продуктивності праці, матеріало- та капіталомісткості засвідчила позитивні зміни, які відбуваються в основному за рахунок зростання цін. При цьому матеріаломісткість базових галузей залишається значною, тобто наростає технологічний консерватизм виробничої діяльності в господарській системі Донецької області. 7. Результати аналізу виробничої функції в Донецькій області засвідчили, що кількісне збільшення факторів виробництва не забезпечує адекватного приросту валової доданої вартості, а основний результат господарювання досягається в основному за рахунок ефекту масштабу виробництва, в той час як підвищення ефективності відіграє незначну роль у цьому процесі. 8. Результати оцінки ефективності господарювання в Донецькій області на основі обґрунтованої оптимізаційної математичної моделі динаміки відкритої господарської системи, показали, що за даного рівня розвитку господарської системи для забезпечення подальшого прискореного її зростання необхідні кількісні збільшення інвестицій в основний капітал за рахунок наявного інвестиційного резерву із збільшенням в їх технологічній структурі інвестицій в ресурсозберігаючі технології та галузі, які забезпечують кінцеве невиробниче споживання. Більше того ресурси і перспективи для такого зростання є, але для їхнього вивільнення та активізації необхідно розробити науково обґрунтовану модель господарювання. 9. Запропоновано структурно-логічну регіональну модель господарювання, в основу якої покладено головну мету функціонування господарської системи. З огляду на це задачами моделі визнано, з одного боку, підвищення ефективності використання наявних у системи економічних ресурсів, з іншого – підвищення ефективності відтворювальних процесів. В цих умовах основними чинниками ефективного господарювання стають ті, що забезпечують підвищення норми нагромадження (т.зв. інвестиційний резерв): амортизація, прибуток, заощадження населення; ті, що забезпечують наявність позитивного ефекту від високої норми нагромадження: галузева структура виробництва; функціональний розподіл валової доданої вартості. Провідним засобом впливу на вказані чинники є створення системи регіональних банків розвитку і центрів інвестиційного проектування, основною метою яких буде акумуляція інвестиційного резерву та направлення його у перспективні галузі господарства, що забезпечить досягнення позитивного ефекту від впроваджених інвестиційних проектів в рамках моделі. 10. Запропонована регіональна модель господарювання передбачає дотримання таких критеріїв ефективності: 1) спрямування амортизаційних відрахувань на рахунки банку регіонального розвитку для інвестиційних цілей; 2) зменшення економічно необґрунтованої частки залишків оборотного капіталу (дебіторської заборгованості, запасів та грошових коштів); 3) збереження мінімальної частки неорганізованої форми заощаджень населення; 4) збільшення в структурі виробництва частки видів економічної діяльності з високою доданою вартістю; 5) забезпечення економічно раціональних пропорцій між продуктивністю та оплатою праці. Впровадження розробленої моделі за результатами імітації поведінки регіональної господарської системи забезпечує відповідний рівень ефективного господарювання, якщо норма нагромадження на перших етапах її реалізації підвищиться до рівня 32%. 11. В рамках організаційного забезпечення реалізації моделі ефективного господарювання розроблено ієрархічну структуру взаємодії її суб’єктів, що дозволяє, з одного боку, залучити в господарський процес наявні інвестиційні резерви, а з іншого – забезпечити координацію і контроль щодо підвищення ефективності господарювання в регіоні. Запропонована ієрархічна структура дозволила визначити основні функції органів управління, інформаційно-контролюючих органів та специфічних інститутів моделі, які полягають у ініціації реалізації моделі, оперативному управлінні її впровадженням, забезпеченні інформаційних потоків між органами управління і суб’єктами господарювання, додатковому інституційному забезпеченні інвестиційних процесів в регіоні. Отримані за результатами дослідження залежності, розроблені методи, сформульовані визначення й вимоги до методичних положень по формуванню регіональної моделі ефективного господарювання визначають його теоретичну наукову новизну. Отримані результати, виявлені недоліки, а також розроблені рекомендації щодо методів оцінки ефективності господарювання в регіоні становлять прикладний аспект наукової новизни виконаного дослідження. |