За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. Психологічна готовність жінки до материнства – певна спрямованість особистості жінки, яка у період вагітності сприяє процесу поетапного формування низки психологічних новоутворень вагітної та супроводжується фізіологічним перебігом вагітності. 2. Виявлений у вагітних експериментальної групи високий рівень особистісної тривожності (середній показник 52,9 балів) корелює із гестозами вагітних, кількістю операцій кесарів розтин, низькими балами стану новонародженої дитини за шкалою Апгар. Поряд із цим вагітні цієї групи серед можливих стилів виховання обирають зайву материнську концентрацію на дитині. Подібний феномен можна пояснити наявністю здебільшого внутрішньоособистісних конфліктів у психіці вагітних, в основі яких лежать неусвідомлювані вагітними конфлікти дитинства. У вагітних контрольної групи показник особистісної тривожності є низьким (середній 38,3 бала). У цих вагітних відсутні симптоми гестозу, менший відсоток операцій кесарів розтин, вищий відсоток дітей із високими балами стану здоров’я за шкалою Апгар. 3. Показники, що контролюють психологічну готовність жінки до материнства, виокремлюються у медичному, біологічному, психологічному аспектах. На основі їх вивчення запропоновані такі критерії: рівень нервово психічної стійкості, рівень особистісної тривожності, рівень особистісної зрілості, тип психологічного компоненту гестаційної домінанти, варіант можливого стилю виховання, який обирає жінка. 4. Визначено рівні психологічної готовності жінки до материнства: високий (низький показник особистісної тривожності, перша або друга група нервово психічної стійкості, оптимальний тип психологічного компоненту гестаційної домінанти, оптимальний тип материнського ставлення); середній (помірний показник особистісної тривожності, третя група нервово психічної стійкості, ейфоричний, гіпогестогнозичний, тривожний типи психологічного компоненту гестаційної домінанти, надмірне материнське дистанціювання від дитини); низький (високий показник особистісної тривожності, четверта група нервово психічної стійкості, депресивний тип психологічного компоненту гестаційної домінанти, зайва материнська концентрація на дитині). 5. Встановлено, що фактори, які впливають на формування психологічної готовності жінки до материнства поділяються на: біологічні (особливості стану процесів у центральній нервовій системі, рівень нервово психічної стійкості); родинні (досвід міжособистісного спілкування у дитинстві, особливо по жіночій лінії); соціальні (економічно-культурний стан сім’ї, в якій виховувалася вагітна, особливості шлюбних взаємин у батьківській та власній сім’ї, а також матеріальне становище та освітньо-культурний рівень вагітної); психологічні (рівень особистісної тривожності та рівень особистісної зрілості); духовні (різні аспекти світського виховання, пов’язані з прищепленням певних моральних якостей, розуміння і привласнення таких моральних понять як честь, гідність, порядність, справедливість тощо). 6. У ході формуючого експерименту підтверджено доцільність впровадження у практику психологічної підготовки до пологів програми „Усвідомлене батьківство”. Програма спрямована на усвідомлення образу „Я” вагітної, формування таких психологічних новоутворень вагітності, як: образи „Я –вагітна”, „Я-мати” та „Я і дитина”. Результати апробації запропонованої програми та попередня оцінка її ефективності дали змогу виявити достовірні кількісні та якісні зміни в експериментальній групі. Дані отримані внаслідок оцінки вагітними жінками ефективності занять вказали на підвищення їх настрою, більш позитивне ставлення до пологів та материнства. Результати пологів у жінок цієї групи наближається до результатів контрольної групи, що є свідченням підвищення їх рівня психологічної готовності до материнства. Перспективними можуть вважатись дослідження особливостей особистості вагітних; аналіз ефективності різних програм підготовки до пологів і материнства з точки зору забезпечення оптимальних взаємин у діаді мати-дитина у післяпологовому періоді. |