1. Психологічна готовність військовослужбовця Внутрішніх військ МВС України до службово-бойової діяльності по охороні громадського порядку – це системний взаємозв’язок його властивостей і станів особистості, свідомості та діяльності, що визначає часові, динамічні і ресурсно-продуктивні характеристики бойової-службово-бойової активності. У структурі психологічної готовності військовослужбовців Внутрішніх військ можна виділити декілька рівнів готовності, що відповідають рівням психічної регуляції діяльності. Вона включає ієрархічно підпорядковані рівні готовності: індивідуально-значеннєвий, ситуативно-цільовий та операційно-виконавчий. На кожному окремому рівні систему “свідомість-особистість-діяльність” можна представити взаємозалежними компонентами-модальностями: мотиваційним, емоційно-вольовим, орієнтовним і виконавчим (поведінковим). Окремим компонентом у стані психологічної готовності є комунікативний компонент. Значущі стійкі індивідуально-психологічні та професійно-бойові властивості особистості військовослужбовця визначають особливості усвідомлення ним ситуативного стану мотиваційних, емоційно-вольових, когнітивних та операційно-виконавчих компонентів психологічної структури індивідуальної службово-бойової діяльності. Психологічна готовність як усвідомлене відображення наявного потенціалу й актуального стану системи “особистість-діяльність” забезпечує: формування особистісного змісту участі військовослужбовця у службово-бойовій діяльності; своєчасність і доцільність поточних оперативних службово-бойових дій; їхню адекватність правоохоронним нормам та умовам службово-бойових ситуацій; ситуативну стійкість і урегульованість дій при зростанні напруженості; відновлення вихідних характеристик психологічної структури діяльності після виконання військовослужбовцями службово-бойових завдань. 2. Факторами, що впливають на стан психологічної готовності, є: небезпека для життя; непевність обстановки, що виникає внаслідок широкої варіативності прийомів і способів протидії і змушує військовослужбовця бути готовим до гнучкої зміни алгоритму службово-бойової діяльності; обмеженість дій військовослужбовців службово-правовими нормами, обумовлена підставами, при яких застосовуються війська; особистісне сприйняття відповідності службово-бойових завдань і соціальної необхідності; дефіцит часу на вибір і виконання успішних дій відповідно до обстановки; регламентованість застосування засобів і способів у службово-бойовій діяльності, що пов’язана з правовою відповідальністю. 3. Психологічними умовами формування стану готовності у військовослужбовців Внутрішніх військ є: адекватна регуляція індивідуально-значеннєвого, ситуативно-цільового й операційно-виконавського рівня; підвищення здатності гнучко регулювати стан емоційно-вольової сфери, зниження тривожності; підвищення рівня суб’єктивного контролю до рівня “господаря” своєї долі; військово-професійна моторно-рухова адекватність; регуляторно-компенсаторна компетентність і активність. 4. Динаміка психологічної готовності залежить від сформованості її рівнів, їхньої відповідності діяльності та свідчить про можливість її коливання при виконанні службово-бойових завдань. У випадку, коли адекватний рівень регуляції обумовлений умовами середовища, діяльність військовослужбовця може мати оптимальні психічні витрати. Невідповідність рівнів психологічної готовності призводить до порушення чи руйнування структури діяльності, викликає підвищення емоційних переживань, різкі коливання станів військовослужбовців, втрату орієнтування у службово-бойових ситуаціях, появу психічних ускладнень, особистісні переживання. Найбільш значні коливання можливі: у мотивів, спрямованих на себе і на діяльність, інформованості при виконанні службово-бойових завдань, впевненості та рішучості, саморегуляції своєї напруженості та тривожності. У динамічному аспекті реалізації готовності можна виділити потенційну, актуальну і “нову” готовності. Прояв психологічної готовності військовослужбовців Внутрішніх військ характеризується переходом від індивідуально-значеннєвого до ситуативно-цільового, а потім до операційно-виконавчого рівня. 5. Основними компонентами системи формування психологічної готовності військовослужбовців до службово-бойової діяльності по охороні громадського порядку є: психологічна оцінка і діагностика особистісних якостей; психологічна підготовка на трьох рівнях регуляції службово-бойової діяльності – індивідуально-значеннєвому, ситуативно-цільовому, операційно-виконавчому з урахуванням найменш розвинутого рівня готовності та найменш сформованого її компонента; психологічний супровід у процесі службово-бойової діяльності; комплексна психологічна реабілітація військовослужбовців у процесі службово-бойових дій і після виконання ними службово-бойових завдань. 6. Основними показниками сформованості психологічної готовності військовослужбовців Внутрішніх військ є: спрямованість і адекватність ціннісно-смислової сфери; суб’єктивна мобілізованість, налаштованість і рішучість до виконання дії; ситуативна емоційно-вольова стійкість; рівень суб’єктивного контролю; рівень загальної і ситуативної тривожності; здатність до прогнозування динаміки службово-бойових ситуацій і гнучкої зміни алгоритму індивідуальних службово-бойових дій; адекватність обґрунтування своїх дій по охороні громадського порядку службово-правовими нормами, наявність і ступінь переживань. 7. Умовами підвищення ефективності психологічної підготовки військовослужбовців є: виділення її у самостійний вид підготовки; цілеспрямоване використання психологічних можливостей вправ, практичних занять і ситуативно-образного психорегулюючого тренування; поступовість у нарощуванні труднощів при створенні ситуацій щодо відпрацьовування службово-бойових завдань, комплексний характер підготовки. Умовами ефективності психологічного супроводу є його безперервність, врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, матеріальна забезпеченість. Умовами ефективності психологічної реабілітації є своєчасна діагностика станів військовослужбовців, узгодженість зусиль різних структур і ланок управління. Напрямками подальшого дослідження можна вважати: вивчення особливостей становлення і динаміки розвитку психологічної готовності військовослужбовців з низькими показниками у службово-бойовій діяльності та дезадаптивною поведінкою; удосконалення методів психологічної підготовки; експериментальне дослідження ефективності формування психологічної готовності до службово-бойової діяльності у військовослужбовців за контрактом. |