Висновки містять основні результати і підсумки теоретико- експериментального дослідження. У дисертації пропонується узагальнено нове розв’язання наукової проблеми – формування психологічної готовності учнів спеціалізованих загальноосвітніх закладів міліції до навчально-службової діяльності в органах внутрішніх справ. Проведене дослідження дозволяє зробити такі загальні висновки: Теоретичний аналіз психологічних засад формування психологічної готовності до діяльності засвідчив, що існуючі концепції розглядають зазначене поняття на функціональному (як певний стан психічних функцій), особистісному (як сукупність якостей особистості, що виникає в результаті підготовленості особистості до певної діяльності) та комплексному рівнях.
Основні визначення зводяться до того, що “готовність” – це особливий психічний стан, зумовлений комплексом об’єктивних та суб’єктивних чинників, який характеризується оптимальною мобілізацією всіх ресурсів організму й утворюється внаслідок розвитку сукупності особистісних якостей та завдяки цілеспрямованій підготовці особистості. Під “сукупністю особистісних якостей” розуміють передусім професійно-значущі якості особистості, у тому числі інтелектуальні та вольові здібності; наявність індивідуально-оптимального рівня емоційного збудження; оптимальних показників ВНД; наявність професійної спрямованості, установок, мотивів, потреб; усвідомлення цілей; наявність професійних знань, навичок та умінь. Науковий пошук дозволив уточнити зміст наукових понять, пов’язаних із структурою, змістом і проблемами формування психологічної готовності. Визначено структуру психологічної готовності до навчально-службової діяльності в ОВС, яка містить компоненти двох типів: 1) зумовлені відповідністю особистості вимогам професії: індивідуально-психологічні особливості: здібності (загальні: інтелект, креативність, активність, а також комунікативні та сенсомоторні – як вроджені, так і набуті); ПЗЯ; характерологічні і темпераментні особливості, властивості ВНД; професійні знання; професійні навички і уміння; 2) що зумовлюють відповідність професії інтересам особистості – це її мотиви, інтереси і потреби. Навчально-службова діяльність – це провідна діяльність ліцеїста (курсанта) у навчальному закладі системи МВС, обумовлена накопиченням професійних знань, навичок та умінь, формуванням цілісної особистості працівника міліції, в т.ч. його психологічної готовності до професійної діяльності. Психологічну готовність до навчально-службової діяльності в ОВС доцільно розглядати і як результат професійно-психологічної підготовки особистості до певного виду службової діяльності, і як психічний стан підготовленості, тобто на комплексному особистісно-функціональному рівні. Психологічна готовність до навчально-службової діяльності є довготривалою, визначається успішним виконанням професійних обов’язків і характеризується активно-дійовим станом професійної підготовленості: наявними знаннями, навичками, ПЗЯ, досвідом, стійкою мотивацією особистості до обраної професійної діяльності.
Психологічна готовність до навчально-службової діяльності є цілісним взаємозумовленим структурним комплексом компонентів: індивідуально-психологічні особливості: здібності, ПЗЯ, властивості ВНД, характер, темперамент; професійні знання; навички і уміння; потреби, мотиви та інтереси, який утворюється завдяки установці суб’єкта на конкретний вид правоохоронної діяльності шляхом цілеспрямованої професійно-психологічної підготовки і виникнення активно-дійового стану підготовленості, розвинутими в достатній мірі ПЗЯ. Вона характеризується оптимальною мобілізацією всіх ресурсів організму, розвитком емоційно-вольової регуляції особистості, стійкістю завдяки професійній підготовленості, а також активно-позитивним ставленням до службової діяльності. Дослідження особливостей формування психологічної готовності виявило, що вона формується під час навчально-службової діяльності разом з досвідом людини завдяки установкам, усвідомленню власних мотивів і потреб, наявності позитивного ставлення до обраної діяльності, створенню відповідного “професійного” образу дій і професійного бачення світу тощо. Паралельно з формуванням і розвитком мотивів, потреб та інтересів відбувається розвиток ПЗЯ, спеціальних здібностей, характеру, а також знань, практичних навичок і умінь.
Формування психологічної готовності до службової діяльності її розвиток і становлення складають низку етапів розвитку її структурних компонентів: наявність установки; виникнення стану внутрішньої психологічної готовності до навчально-службової діяльності у навчальному закладі МВС; професійно-психологічна підготовка; адаптація до умов службової діяльності; професійне становлення особистості у службовій діяльності. Формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності відбувається завдяки цілеспрямованому впливу спеціально організованих засобів професійної, психологічної та емоційно-вольової підготовки, що викликає стійкий стан підготовленості, який є основою психологічної готовності. Аналіз індивідуально-психологічних особливостей ліцеїстів юридичного ліцею КНУВС виявив, що першокурсникам і другокурсникам властиві дещо різні психологічні характеристики. На перебіг раннього юнацького віку впливає психічна травма (втрата батьків чи їх каліцтво), яка призводить до певних психічних змін у структурі особистості, в поведінці і має в кожному конкретному випадку свої наслідки і своє відображення в подальшому житті.
При виборі методів і засобів діагностики і формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності доцільно використовувати ортогональну концепцію індивідуально-типологічних особливостей, спираючись на принципи оптимальності і взаємодоповнення. З метою комплексного вивчення структури загальних здібностей ліцеїстів доцільно використовувати наступні методики дослідження: інтелекту, креативності й активності (Дж. Равена, В. Меде – К. Піорковського, Т. Лірі), особливостей мотиваційної спрямованості (В. Смекала – М. Кучери), а також характерологічних особливостей і особливостей інтерперсональної взаємодії (Т. Лірі) та акцентуацій характеру (К. Леонгарда – Г. Шмішека). Завдяки впровадженню системи заходів формування психологічної готовності ліцеїстів в експериментальній групі відбулося суттєве покращення показників. Результатами формування психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності є розвиток наступних її компонентів: інтелекту, креативності, активності та деяких професійно-значущих якостей і характерологічних особливостей, зниження несприятливої для навчально-службової діяльності мотивації. В експериментальній групі спостерігалось значне зростання кількості осіб із типами інтерперсональної взаємодії – “авторитарний”, “егоцентричний”, “товариський” і “альтруїстичний”. Зафіксовано також значне зменшення кількості ліцеїстів з агресивним типом реагування. Про розвиток деяких ПЗЯ під час дослідження свідчать також результати тесту К. Леонгарда – Г. Шмішека: в експериментальній групі виявлено достовірно значущі відмінності за шкалами: “збудливий”, “застрягаючий”, “демонстративний”.
Виявлено, що у ліцеїстів переважає певній тип ставлення до оточення, якому притаманні – виражена альтруїстичність, товариськість, прагнення до лідерства, водночас спостерігається невпевненість у собі, конформізм, орієнтація на соціальне прийняття і схвалення, іноді пасивність. Переважна більшість ліцеїстів продемонстрували низький рівень прояву акцентуацій характеру за тривожно-боязким і дистимічним типами і високий – за гіпертимним типом. Загальними критеріями оцінки ступеня розвитку психологічної готовності ліцеїстів до навчально-службової діяльності в ОВС є: когнітивні (знання, навички та уміння, достатній рівень професійно-психологічної компетентності); особистісні (характерологічні риси, розвинуті ПЗЯ: інтелектуальні якості, креативність, активність, пізнавальні, комунікативні, лідерські якості та ін.); емоційно-вольові (мотиви, стійкість, самоконтроль, інтереси, ціннісні орієнтації, переконання, установки). Під час емпіричного дослідження показниками, за якими вимірювався рівень психологічної готовності, були рівні: інтелектуальної готовності; креативності; активності; мотиваційної спрямованості особистості; розвитку характерологічних і професійно-значущих якостей. У результаті використання тренінгу “Формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності” розвинулись деякі ПЗЯ; підвищились адаптаційні можливості ліцеїстів; виник стан професійно-психологічної підготовленості; сформувався стан психологічної готовності до навчально-службової діяльності у вузах МВС і, частково, до практичної діяльності в правоохоронних органах.
Підтвердженням практичної значущості роботи є ефективність системи заходів формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності, що містить наступний комплекс видів, методів і засобів: тренінги “Формування психологічної готовності до навчально-службової діяльності”, комунікативний, ефективного управління емоційною сферою, з профілактики розповсюдження психоактивних речовин; засоби психологічного супроводження (моніторинг учнів, психодіагностична, профілактична, корекційна і консультативна робота тощо), активні методи підготовки (сюжетно-рольові ігри, брейнстормінг, інтерактивні міні-лекції, бесіди та ін.).
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними є такі напрями наукових пошуків: подальша розробка методів і засобів формування психологічної готовності до навчально-службової, службової діяльності в ОВС, дослідження ПЗЯ конкретного виду правоохоронної діяльності, врахування показників діагностики ПЗЯ при удосконаленні системи професійного відбору. |
