Анотація до роботи:

Янкович С.С. Формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01- Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури. - Харків, 2006 р.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі. Актуальність теми обумовлена малим ступенем вивченості цього питання.

У дисертації розглядається еволюція формування архітектурного середовища з природними елементами з урахуванням комплексу факторів впливу. Проведено аналіз сучасного стану науки і практики за досліджуваною проблематикою. Визначено вихідні теоретичні поняття. Дано визначення поняттям „архітектурне середовище” і „проміжний рекреаційний простір”. Виявлено закономірності формування проміжних рекреаційних просторів у житлових, громадських, промислових будинках, спорудах. Розроблено класифікацію проміжних рекреаційних просторів і основні принципи проектування.

Розглянуто особливості формування фітосередовища проміжних рекреаційних просторів – прийом символізації рекреаційного простору і прийом світо-кольорового посилення естетичної виразності рекреаційного середовища. Розглянуто композиційні аспекти формування проміжних рекреаційних просторів. Розроблено методику їхнього проектування з урахуванням особливостей перспективного розвитку.

1. Ретроспективний аналіз формування архітектурного середовища в процесі його еволюційного розвитку показав, що найважливішими факторами, що визначають структуру, зміст і особливості формування рекреаційних просторів з елементами природного середовища є: природно-кліматичні, релігійні, естетичні, ландшафтно-екологічні, соціальні, містобудівні, національно-побутові, виробничо-технологічні, техніко-економічні.

2. У формуванні архітектурного середовища з використанням природних елементів – рослинності, водних пристроїв, геопластики слід виділити кілька етапів еволюційного розвитку:

I етап Стародавній (III ст. до н.е. – IV ст. н.е.) Період формування невеликих замкнутих рекреаційних просторів з елементами природного середовища під впливом природно-кліматичних та естетичних факторів (створення перестильного дворика з регулярним плануванням).

II етап Середньовіччя (V - XV ст.) Період формування невеликих рекреаційних просторів з елементами природи утилітарного призначення під впливом релігійних, естетичних і містобудівних факторів (створення внутрішніх двориків – клуатра і патіо з регулярним плануванням).

III етап Епоха Науково-технічної революції (XVІІІ – XIX ст.) Період формування рекреаційних просторів з елементами природи в структурі житлових і громадських будинків під впливом містобудівних, естетичних і виробничо-технологічних факторів (створення зимових садів, озеленених лоджій, балконів, терас).

IV етап Новий час (XX – XXI ст.) Період формування розвинутої інфраструктури рекреаційних просторів з елементами природного середовища в різних за функціональним призначенням будинках і спорудах під впливом містобудівних, екологічних, естетичних і виробничо-технологічних факторів (створення зимових садів, садів на дахах, внутрішніх двориків, озеленених балконів, лоджій, терас, ландшафтних фрагментів у різних інтер'єрах).

3. Виявлено специфіку формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі, що зумовлена функціональним призначенням конкретного архітектурного об'єкта, характером розміщення в міському середовищі, природно-кліматичними умовами. Визначено, що в житлових, малоповерхових будинках пріоритетним типом проміжних рекреаційних просторів є зимові сади, характер їхнього включення в планувальну структуру будинку й особливості просторової організації залежать від рівня їхньої комфортності. Установлено, що за рівнем комфортності малоповерхові будинки підрозділяються на наступні типи з відповідною площею малого саду: вілла (Sз.с.=100м2); особняк (Sз.с.=80м2); котедж (Sз.с.=60м2); одноповерховий жилий будинок (Sз.с.=30м2).

Композиційні прийоми формування залежать від займаної площі, характеристик орієнтації, стильових особливостей, предметно-просторової організації.

Найбільш перспективними типами проміжних рекреаційних просторів у висотних житлових будинках є лоджії, сади на даху. Вони підрозділяються залежно від характеру експлуатації на два типи – для загального користування і для індивідуального користування. В організації простору встановлено два підходи – імітація природного саду з усіма властивими атрибутами і деталями і створення необхідного для відпочинку обладнання.

Встановлено, що громадські будинки мають дві категорії основних просторів:

1 категорія – простір споживання (його характеризують відвідувачі);

2 категорія - простір обслуговування (персонал).

Елементи природного середовища можуть бути включені в планувальну структуру цих двох категорій просторів.

Визначено, що в громадських будинках особливу і найбільш перспективну роль у створенні рекреаційних просторів з елементами природного середовища мають атріумні простори на плоских покрівлях.

Встановлено, що формування проміжних рекреаційних просторів у промислових будинках залежить від особливостей технологічного процесу. Найбільш пріоритетними типами проміжних рекреаційних просторів у цьому середовищі є внутрішні дворики, зимові сади, сади на дахах, ландшафтні фрагменти.

4. На підставі аналізу формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі розроблена їхня класифікація за наступними критеріями:

За призначенням (залежно від розміщення в архітектурному середовищі):проміжні рекреаційні простори в житлових будинках; проміжні рекреаційні простори у громадських будинках; проміжні рекреаційні простори у промислових будинках. За характером включення в архітектурний обсяг будинку: відособлені, органічно включені в структуру будинку. За особливостями візуального зв'язку із середовищем: замкнуті, напівзамкнуті, відкриті. За функціональним призначенням з урахуванням контингенту відпочиваючих: для індивідуального відпочинку, для відпочинку родини, для відпочинку групи людей. За особливостями планувальної організації: з регулярною, ландшафтною і змішаною формою планування. За величиною: малі, середні, великі.

Визначено, що проміжні рекреаційні простори слід диференціювати на три типи залежно від насиченості елементами природного середовища:

1 тип - рекреаційні простори з високою функціональною насиченістю елементами природного середовища (зимові сади; внутрішні дворики /патіо/, сади на дахах S min – 30 м², S max – 150 м²);

2 тип – рекреаційні простори із середньою функціональною насиченістю елементами природного середовища (лоджії, веранди, тераси, атріуми, Smin– 5м², S max – 20 м²);

3 тип - рекреаційні простори з низькою функціональною насиченістю елементами природного середовища (балкони, еркери, галереї, S min - 3 м², S max - 10 м²).

Для удосконалення формування проміжних рекреаційних просторів необхідно дотримуватися наступних принципів формування:

- функціональної і соціокультурної доцільності середовища;

- стильової єдності предметно-просторового середовища;

- естетичної інформативності і релаксаційного впливу;

- конструктивно-технологічної доцільності;

- екологічної оптимальності;

- економічної ефективності.

Ці принципи забезпечують дотримання відповідності будь-якого простору характеру функціональних процесів в архітектурному середовищі, створюють гармонічний взаємозв'язок природних і штучних компонентів рекреаційного середовища з метою досягнення високого релаксаційного впливу, забезпечують органічне включення проміжних рекреаційних просторів в об'ємно-просторову структуру будинків, зниження негативного впливу природно-кліматичних факторів і антропогенного середовища, створення функціонально-інтегрированого простору.

5. Необхідно створити в архітектурному середовищі засобами ландшафтного дизайну функціонально зручні й технічно грамотно сформовані рекреаційні простори, які володіють естетичною привабливістю і визначеною новизною використання природних компонентів середовища для створення комфортних умов відпочинку з релаксаційним впливом.

У роботі запропонована методика проектування фітосередовища проміжних рекреаційних просторів, що включає два етапи виконання робіт:

1 етап – аналіз існуючого стану проектованого рекреаційного середовища, 2 етап – розробка проектного рішення. Вона забезпечує послідовне виконання робіт від аналізу до розробки проектного рішення з урахуванням впливаючих факторів.

Основна увага в даній методиці приділена композиційному моделюванню фітосередовища проміжних рекреаційних просторів. Визначено композиційні характеристики рослинних угруповань: точкова, лінійна, групова-глибинна, вертикальна, групова-орнаментальна.

Виявлені й розглянуті два основних композиційних прийоми формування проміжних рекреаційних просторів :

-прийом символізації рекреаційного простору;

-прийом світло-кольорового посилення виразності рекреаційного середовища.

Прийом символізації простору повинен виражатися через образне осмислення рекреаційного простору, заснованого на його семантичному трактуванні, використанні символічних і алегоричних значень природних і антропогенних засобів ландшафтного дизайну з виявленням стилістики ландшафтно-декоративної (за створенням фітосередовища з імітацією природного ландшафту – пустеля, степ та ін. і пріоритетним використанням рослин різних кліматичних зон – тропіки, субтропіки та ін.) і архітектурно-ландшафтної (з використанням регіональної символіки – японської, китайської, англійської та ін. і архітектурних стилів – бароко, класицизм, модерн та ін.).

Цей прийом дозволить створити різноманітні рішення фітосередовища проміжних рекреаційних просторів з високими естетичними характеристиками.

Прийом світло-кольорового посилення виразності рекреаційного простору забезпечує єдність кольорово-світлової гами і виражається у створенні художньо повноцінного світло-кольорового середовища, що володіє високим емоційним впливом на основі використання нових світлотехнічних технологій. Елементи світлотехнічного дизайну покликані сформувати комфортне візуальне середовище, де світло виступає як засіб, що доповнює і пластично збагачує рекреаційний простір, створюючи новий тип середовища.

Публікації автора:

1. Крижановская Н.Я., Янкович С.С. Средства ландшафтного дизайна в формировании фитосреды зимнего сада. //Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн.сб. Вып.51.- К.: Техніка,2003.- С.23-28

2. Крижановская Н.Я., Янкович С.С. Эстетические аспекты формирования промежуточных рекреационных пространств в архитектурной среде. /Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Зб.наук.праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. Вип. 3,4/2003 – 1,2/2004.-Х.: ХДАДМ, -С.150-152.

3. Янкович С.С. Типологическая характеристика камней и каменных изделий. //Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Зб.н.праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. Вип. 5,6/2004 – 1,2,3/2005.-Х.: ХДАДМ, - С.197-199

4. Янкович С.С. Формирование фитосреды промежуточных рекреационных пространств. //Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн.сб. Вып. 63.- К.: Техніка, 2005.- С.16 –21

5. Янкович С.С. Промежуточные рекреационные пространства - эффективные средства повышения комфортности производственной среды современного города //Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн.сб.. Вып. 66.- К.: Техніка, 2005.- С.118-124

6. Крижановская Н.Я., Янкович С.С. Формирование промежуточных рекреационных пространств в структуре общественных зданий. //Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Зб.наук.праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. Вип.4-5. – Х.: ХДАДМ, 2005 - С.7-9

7. Крижановская Н.Я., Янкович С.С. Формирование промежуточных рекреационных пространств в жилой среде современного города. //Досвід та перспективи розвитку міст України. Вип.10 – К.: Ін-т ДІПРОМІСТО, 2006.- С.208-219

8. Янкович С.С. Развитие формирования архитектурных объектов с элементами природной среды. //Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн.сб. Вып.67 .- К.: Техніка, 2006.- С.150-158