Проведені протягом 2004-2006 рр. дослідження з визначення впливу окремих мікроелементів і способу їх застосування на ріст, розвиток рослин, продуктивність та якість зерна рису за вирощування культури в умовах півдня України дозволили зробити наступні висновки: 1. Мікродобрива незалежно від способу їх застосування, позитивно позначалися на накопиченні надземної маси рослин рису, їх висоті, площі листкової поверхні посіву, величині фотосинтетичного потенціалу та чистій продуктивності фотосинтезу. Встановлені тісні кореляційні зв’язки між зазначеними показниками і врожаєм зерна рису. Так, між площею листкової поверхні у фазу виходу рослин у трубку і врожаєм зерна при позакореневому підживленні посівів мікродобривами коефіцієнт кореляції становив r=0,889...0,960; викидання волоті – r=0,828...0,854, а молочно-воскової стиглості зерна – r=0,807...0,862.
Найбільш сильно на всі наведені показники росту впливало комплексне мікродобриво міком, а найменше – кобальт. 2. Загальний вміст хлорофілу в рослинах рису найбільшим був у фази кущіння та виходу рослин у трубку. Під впливом мікродобрив цей показник зростав і особливо за проведення позакореневого підживлення мікомом та кобальтом. Найменше загальний вміст хлорофілу змінювався від застосування міді. Співвідношення хлорофілів «а» та «б» у більш пізні фази вегетації рослин рису порівняно з кущінням та виходом рослин у трубку зменшувалося, проте чіткого впливу на цей показник мікродобрива не спричиняли. Між загальним вмістом хлорофілу в рослинах рису та рівнем урожаю визначено тісну залежність. Взаємозв’язок співвідношення хлорофілів груп «а» та «б» з урожайністю виявився зворотнім та несуттєвим. 3. Посівні якості насіння рису за обробки його мікродобривами покращувалися. Так, схожість збільшувалась до 97,8%, енергія проростання – до 94,4%, маса 10 проростків – до 644 мг порівняно з необробленим насінням, де ці показники відповідно склали 94,5%; 92,1% та 590 мг. Найбільш сильним позитивним впливом на посівні якості насіння вирізнявся міком. 4. Досліджувані мікродобрива та способи їх застосування впливали на тривалість міжфазних та вегетаційного періодів. За обробки насіння цинком тривалість періоду затоплення – кущіння скорочується на 3 доби, міддю і мікомом – на 2, а кобальтом – на 1 добу. В цілому ж вегетаційний період рису подовжується на 3-4 доби, що сприяє підвищенню продуктивності рослин. 5. Мікродобрива та способи їх застосування під рис практично не вплинули на сумарне водоспоживання посіву, а коефіцієнт водоспоживання за обробки ними насіння зменшувався до 205-223, а обприскування посіву – до 199-219 м3/ц порівняно з 227 м3/ц на фоні лише розрахункової норми мінеральних добрив. Цей показник переважно залежав від рівнів сформованих урожаїв зерна рису. Окупність одиниці зрошувальної води врожаєм зерна рису під дією мікродобрив зростала: за обробки ними насіння до 0,45-0,49, а обприскування посіву – до 0,47-0,50 при 0,44 кг/м3 без мікродобрив. 6. У середньому за роки досліджень на фоні розрахункової норми NPK сформована врожайність зерна рису на рівні 77,2 ц/га. За обробки насіння мікродобривами вона збільшувалась на 1,3-8,2 ц/га або на 1,7-10,6%, а обприскування посіву – на 2,8-10,7 ц/га або на 3,6-13,9%. За останнього способу порівняно з обробкою насіння врожайність зростала в середньому на 1,5-2,5 ц/га. Найбільшою мірою за обох способів застосування мікродобрив урожайність збільшувалася під впливом мікому, а найменшою – кобальту. Аналіз структури врожаю показує, що підвищення продуктивності посівів рису від мікродобрив відбувається за рахунок збільшення продуктивної кущистості, озерненості волоті та зменшення її пустозерності. 7. Застосування мікродобрив призводило до покращення показників якості зерна і крупи рису. Так, маса 1000 зерен збільшувалася з 29,8 до 30,0-30,3 г при обробці насіння та до 30,1-31,2 г при обприскуванні посівів, а склоподібність змінювалась з 90,8% до 92,7-94,7 та до 92,3-97,5% відповідно. Під дією мікродобрив збільшувався як загальний вихід крупи, так і вихід цілого ядра, а плівчастість та тріщинуватість зерна, навпаки, зменшувалися порівняно із внесенням лише розрахункової норми NPK.
8. Досліджувані мікродобрива, окрім цинку, незалежно від способу їх застосування збільшували вміст білка і крохмалю в зерні рису, а також їх збір з одиниці площі. Так, збір білка за обробки мікроелементами насіння зростав на 2,2-11,1%, за обприскування посіву – на 4,4-15,6%, а крохмалю відповідно на 6,9-14,7 та 8,7-20,0% порівняно з фоном NPK. Найістотніше на ці показники впливало комплексне мікродобриво міком. Не виявлено чіткого впливу мікроелементів на вміст загальних сполук азоту, фосфору і калію в зерні та соломі рису. 9. Вміст у зерні рису окремих важких металів: міді, цинку, кобальту, кадмію, свинцю від застосування мікродобрив під цю культуру істотно не змінювався, він не тільки не перевищував показників ГДК, а й не наближався до них. Вирощене зерно відповідає вимогам для продовольчої сировини, що призначена для виробництва дитячих і дієтичних продуктів. Підтверджено це і тестовим методом, за якого сумарна токсичність зерна не перевищувала 20%, а значить зерно не було токсичним. 10. Коефіцієнт енергетичної ефективності при застосуванні мікродобрив зростає до 2,21-2,40 за обробки насіння і до 2,24-2,45 – при підживленні посівів, порівняно з 2,17 у фоновому варіанті. Застосування мікродобрив на фоні розрахункової норми NPK дозволяє збільшити чистий прибуток з одиниці площі на 602–1966 грн., рівень рентабельності до 116,2–136,3% порівняно з 106,6% на фоні внесення лише розрахункової норми мінеральних добрив. Максимальна економічна і біоенергетична ефективність досягається при застосуванні комплексного мікродобрива міком шляхом позакореневого підживлення посівів: додатковий чистий прибуток становить 1966 грн./га, рівень рентабельності – 136,3%; коефіцієнт енергетичної ефективності – 2,45. 11. При вирощуванні рису в господарствах рисосіючої зони України з метою отримання врожаю зерна на рівні 80 ц/га і більше з високими показниками якості зерна і крупи рекомендується по фону розрахункової норми мінеральних добрив застосовувати комплексне мікродобриво міком шляхом позакореневого підживлення у фазу кущіння нормою 6 л/га препарату (350 л/га робочого розчину) або шляхом допосівної обробки насіння нормою 2,5 л/т насіння (10 л/т робочого розчину), що дозволяє підвищити врожайність на 10,7 та 8,2 ц/га зерна відповідно. Чистий прибуток з одиниці площі збільшується на 1966 і 1450 грн./га, а рівень рентабельності виробництва – на 136,3 та 128,6% відповідно. |