Здійснений у дисертації теоретичний аналіз проблеми, а також результати експериментального дослідження дають підстави для висновків. 1. З’ясування стану проблеми формування пізнавальної самостійності дітей старшого дошкільного віку у психолого-педагогічних дослідженнях та у практиці дошкільної освіти свідчить про її актуальність та необхідність подальшого вивчення. Доведено, що пізнавальна самостійність притаманна кожній дитині та формується саме в тій діяльності, яка пов’язана з її розумовим розвитком. При цьому рівень її розвитку відповідає індивідуальним рисам й особливостям та соціальному досвіду. Встановлено, що старший дошкільний вік є сенситивним періодом для формування пізнавальної самостійності. Це пояснюється прагненням дитини цього віку до самостійності, незалежної поведінки. Важливо, що протягом цього періоду відбувається заміна провідної діяльності навчальною та предметно-практичною, набуває значного рівня розвитку мислення, пізнавальні та вольові процеси. Вагому роль у навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів відіграє конструктивна діяльність, яка традиційно належить до естетичного виховання. У цій діяльності в дітей дошкільного віку формуються позитивний настрій задля пізнання, знання, практичні вміння та навички, цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність тощо. В процесі конструктивної діяльності інтегрально взаємодіють пізнавальна та продуктивна функції, що забезпечують процес від засвоєння знань до їх самостійного застосування на практиці. Як показали результати констатувального етапу експерименту, рівень пізнавальної самостійності старших дошкільників є середнім (51,8%) та низьким (27%), у більшості дошкільників виявлені недостатня мотивація, застосування однотипних прийомів та навичок у самостійній діяльності, низька працездатність, недостатня сформованість вольового компонента, іноді неуважність, небажання виконувати складні завдання. При цьому тільки частина дітей має характеристику пізнавальної самостійності достатнього рівня (21,2%), що дозволяє говорити про можливість формування цієї якості в дітей старшого дошкільного віку у спеціально організованих умовах. Ці результати та аналіз психолого-педагогічної літератури дають підстави характеризувати пізнавальну самостійність тільки як її першооснови. У розробленій моделі компоненти першооснов пізнавальної самостійності знаходяться у взаємозв’язку, що передбачало паралельне їх формування на кожному етапі. При цьому формування емоційно-мотиваційного компонента забезпечувалось шляхом створення доброзичливої та сприятливої атмосфери у дитячому колективі. Динаміка формування цього компонента відображає ставлення дітей до пізнавальних завдань у роботі з різним матеріалом. Зацікавленість та позитивні емоції, що виникають у дітей у процесі цієї діяльності, сприяють підвищенню рівня пізнавальної самостійності. Когнітивно-змістовий компонент першооснов пізнавальної самостійності ефективно формується у процесі моделювання ситуацій на заняттях. Його становлення відбувається протягом усього процесу навчання відповідно до мети й етапу розвитку.
7. Результати дослідження засвідчують, що диференційоване проведення занять за підгрупами з урахуванням набутого досвіду конструювання, вміння опрацьовувати набуті знання у практичній діяльності та доводити справу до кінця, виявляючи наполегливість, ініціативність тощо, забезпечує формування діяльнісно-перетворювального компонента. При цьому у дітей із низьким її рівнем, але з позитивним ставленням до пізнавальної діяльності, уже наприкінці першого етапу покращуються показники пізнавальної самостійності. Забезпечення єдності мислительної діяльності та практичного досвіду дітей вважається основною умовою у формуванні першооснов пізнавальної самостійності старших дошкільників. У перебігу дослідження доведено, що при створені виробу (конструкції) на перше місце висувається вміння оглядати, спостерігати за зовнішніми ознаками предметів. У ході спеціально організованого педагогічного процесу за експериментальною програмою старші дошкільники оволодівають пізнавальними та практичними вміннями. Цей процес потребує врахування актуального рівня розвитку дитини. Тому експериментальна методика передбачала використання індивідуальних завдань відповідно до особливостей пізнавальної діяльності дітей. Експериментально встановлено, що проведення науково-методичного семінару для вихователів забезпечило їх теоретичну та практичну підготовку до впровадження експериментальної методики, удосконалило їхню професійну майстерність, за допомогою інтерактивних методів з'ясовувалась значущість пізнавальної самостійності в розвитку дітей старшого дошкільного віку.
10. Ефективність впроваджених у навчальний процес педагогічних
умов доводить позитивна динаміка сформованості пізнавальної самостійності.
В експериментальних групах з'явилися діти з високим рівнем (9,1%) та підвищилась кількість дітей з достатнім (56,8%). Відповідно значно менша кількість дітей із середнім рівнем (34,1%) та відсутність дітей з низьким. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів зазначеної проблеми. Залишаються актуальними проблеми наступності у формуванні пізнавальної самостійності дошкільників і молодших школярів, її вивчення в інших видах діяльності дітей. |
