Проведене дисертаційне дослідження управління підприємством в туристичної сфері України в цілому підтверджує, що поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала й гіпотеза підтвердилась. На основі здійсненого дослідження зроблені такі висновки та висунуті пропозиції, що мають теоретичне і практичне значення. 1. Усебічний аналіз наукових джерел, присвячених проблемам управління в туристичній сфері України, свідчить що вони належать до найважливіших управлінських та організаційних проблем, рівень наукових розробок яких недостатній та всебічно не охоплює сучасний розвиток наукової галузі “управління”. Гостро постала потреба в комплексних дослідженнях організаційно-управлінських механізмів у підприємствах туристичної сфери. 2. Вивчення нормативно-правової бази ринку туристичних послуг дає підстави зробити висновок, що основою правового регулювання туристичної сфери України є Закон України “Про туризм”, який визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров’я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов’язані з організацією і здійсненням туризму на території України. 3. Економічні результати туристичних послуг і вартість основних засобів, використаних для надання туристичних послуг, мають комплексний характер і включають компоненти багатьох галузевих структур - транспорту, комунікацій, сфери послуг. Людським ресурсом формування й розвитку міжгалузевого комплексу туризму є населення, що представляє структурну складову працівників різних комплексів обслуговування й споживачів туристських послуг. 4. Необхідну базу розвитку туризму складають рекреаційні ресурси, що представляють комплекс природних, соціально-економічних, культурно-історичних та інших елементів певних територій, що володіють властивостями по задоволенню запитів людини, відновленню її здоров’я. Розходження в рекреаційному забезпеченні служать визначальною умовою для формування географії туризму. 5. Важливою умовою розвитку туризму як визначального фактора модернізації економіки й стабілізації соціальної обстановки є участь держави у формуванні сприятливої атмосфери для розвитку туризму, патронуванні розвитку базових галузей, участі в інвестиційній діяльності (соціальний аспект) і розвитку матеріально-технічної бази. Сучасні форми організації туризму характеризуються взаємодією значної кількості туристичних організацій як на мікро -, так і на макрорівнях, що діють в національних та міжнародних межах. Сфера туризму являє собою надмірно складний механізм як з технічної, так і з організаційної точки зору. Туристичні райони характеризує складна організаційна структура, обумовлена взаємодією національних підприємств туріндустрії з підприємствами традиційних секторів (промисловість, сільське господарство тощо) та транснаціональними корпораціями. 5. Реалізація вищезазначених пріоритетів створюватиме сприятливі економічні умови для подальшого розвитку індустрії туризму та суб’єктів туристичного підприємництва. Крім того, забезпечення екологічно допустимих масштабів, темпів і територіальних пропорцій розвитку туристичного комплексу потребує реалізувати ряд науково-організаційних програм, зокрема: провести комплексні ландшафтно-екологічні та історико-культурні дослідження території України, встановити диференційовані норми туристичного навантаження на дозвілля; розробити та ввести в дію суворі правила дотримання природо- та пам’яткоохоронного законодавства в туристичних зонах і санкції за їх порушення. 6. Розвиток туристичної індустрії повинен базуватися на нових механізмах господарювання, які вимагає ринкове середовище. Тільки в умовах вільної конкуренції відбудеться насичення ринку високоякісними послугами туристичної галузі. Основними джерелами фінансування витрат, пов’язаних із створенням туристичної індустрії, мають стати кошти суб’єктів господарської діяльності України та іноземних інвесторів, для яких державою створюватимуться сприятливі умови господарювання, в тому числі з можливістю залучення іноземних інвесторів на концесійних засадах. 7. Конкретним вираженням практичних можливостей реалізації розвитку туризму є впровадження проектного підходу в організації діяльності підприємств туристичної сфери економіки України, яке базується на використанні моделі франчайзингового управління мережею туристичних агенцій як інноваційної, високоефективної та стратегічно перспективної системи організації діяльності суб’єктів господарювання у сфері туризму З огляду на зазначене в дисертації робиться робити узагальнюючий висновок, що впровадження інноваційних форм організації управління підприємствами туристичної сфери є важливим засобом впливу на соціально-економічний розвиток національної економіки, інструментом реалізації інтересів на міжнародному, загальнодержавному, регіональному, місцевому та особистому рівнях задоволення потреб у туристичному продукті. . | 