У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми формування музичного сприйняття студентів вищих мистецьких навчальних закладів, що знайшло відображення в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічної технології, спрямованої на забезпечення зазначеного процесу із використанням засобів духовної музики. Результати теоретичного і експериментального дослідження засвідчили вирішення поставлених завдань і дали підставу для таких висновків: На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної, музикознавчої та історичної літератури уточнено сутність поняття "музичне сприйняття", яке розглядається як складний динамічний процес цілісного, образного, емоційно-усвідомленого, особистісно забарвленого осягнення змісту музичного твору. Теоретичний аналіз наукових джерел дав змогу конкретизувати сутність, зміст і структуру музичного сприйняття, що складається з трьох взаємопов’язаних між собою компонентів: інтелектуально-смислового, емоційно-перцептивного та творчо-діяльнісного, які формують потребу у високих почуттях, спрямовують студентів на оцінення своїх знань, умінь і навичок, розвивають необхідні для професійної діяльності особистості якості. В результаті історико-теоретичного огляду розвитку духовної музики було визначено, що вона належить до культурно-історичних цінностей, є надбанням певної епохи, розглядається з точки зору тієї системи цінностей, яка виконує роль відповідного рівня соціального регулювання і сьогодні представлена як в духовних, так і світських закладах освіти. Розкриті в дослідженні властивості духовної музики дали змогу теоретично обґрунтувати та розробити комплекс засобів духовної музики, що здійснюють виховний плив на студента. Серед основних було визначено два блоки засобів. До першого віднесено ті, що стосуються безпосередньо духовної музики: вербальні, засоби музичної виразності, жанри духовної музики, навчально-допоміжні та аудіо-, відео-, СD - записи. Другий блок становили види діяльнісної активності, які сприяли формуванню музичного сприйняття, а саме: слухання, виконання і творчість. У дисертації обґрунтовано критерії сформованості музичного сприйняття студентів і визначено такі показники: 1) емоційно-перцептивний (розвиток "емоційного мислення", наявність потреби у спілкуванні з цим видом мистецтва; висока моральність, чуттєва сприйнятливість; відчуття задоволення від спілкування з духовними творами, здатність осягнути художні цінності творів через багатобарвну гамму художніх емоцій і вищих почуттів); 2) інтелектуально-смисловий (вільне володіння основними аксеологічними поняттями та історико-теоретичними знаннями, аргументовані судження про зміст і враження від почутого; розуміння специфіки виконання духовних творів, оперування прийомами художньо-аналітичної діяльності (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, тотожність, узагальнення); особистісно-смислове ставлення до творів духовної музики, мистецька ерудиція;) 3) творчо-діяльнісний (адекватне розуміння та інтерпретація творів у виконавських та вербальних інтерпретаціях; практичне застосування знань, умінь та досвіду роботи з духовними творами (навчальна, реферативна, архівна, пошукова); творча самореалізація студента. У процесі дослідно-експериментальної роботи розроблено й експериментально перевірено педагогічну технологію формування музичного сприйняття у студентів вищих мистецьких навчальних закладів засобами духовної музики, яка включала: мету, зміст процесу, процесуальні компоненти (форми, методи засоби) та результати процесу.
Під час першого етапу ми утримували зацікавленість студентів творами духовної музики, розкривали її потужний морально-виховний потенціал, позитивний вплив на внутрішні та зовнішні характеристики особистості. На другому етапі в процесі вивчення спеціальних музичних дисциплін та спецкурсу "Історія духовної музики" студенти отримали історико-теоретичні, музичні, етичні знання, закріпили уміння і навички аналізу, змістовного наповнення творів, що сприяло підвищенню їхнього рівня інтелектуально-смислового сприйняття. У ході третього етапу ми використовували твори духовної музики під час семінарських, практичних, лабораторних занять, у самостійній діяльності студентів, що зумовило підвищення їхнього творчо-діяльнісного сприйняття, зростання інтересу до проведення різноманітної музичної діяльності засобами духовної музики. На цьому етапі відбувалося трансформування теоретичних знань у практичну діяльність, осмислення самим суб'єктом змісту та форм реалізації творчої діяльності. Порівняння вихідних даних із кінцевим результатом дослідження в контрольній та експериментальній групах підтвердило ефективність використання розробленої педагогічної технології формування музичного сприйняття студентів засобами духовної музики. Результати дослідження дали змогу зробити висновок, що використання засобів духовної музики в навчально-виховному процесі вищої школи сприяє зростанню рівня моральної вихованості студентів, сформованості їхніх ціннісних орієнтацій у галузі музичного мистецтва, розвитку професійної спрямованості та готовності до використання цих творів у самостійній музичній діяльності. 7. Здійснене дослідження дало можливість запропонувати такі рекомендації викладачам мистецьких дисциплін вищих мистецьких навчальних закладів: врахувати науково обґрунтовані положення щодо характеру, змісту, засобів духовних творів у процесі розробки навчальних планів та програм; впровадити до змісту професійної підготовки майбутніх вчителів музики, хормейстерів, керівників дитячих хорових колективів спеціалізований курс "Історія духовної музики". Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування музичного сприйняття студентів засобами духовної музики. Подальшого дослідження заслуговують такі аспекти: індивідуально-психологічні фактори формування музичного сприйняття засобами духовної музики, вплив педагогічної практики на стан музичного сприйняття майбутніх учителів музики, інтерпретація творів духовної музики в процесі індивідуальної та групової роботи, виховний потенціал духовної музики, моральне виховання особистості засобами духовної музики. |
