Анотація до роботи:

_{Гресь С.В. Формування механізму управління конкурентоспроможністю підприємств електротехнічної промисловості України. Рукопис.}

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – економіка промисловості. – Об’єднаний інститут економіки НАН України, Київ, 2005.

_{Дисертацію присвячено теоретичним дослідженням та практичним аспектам формування механізму управління конкурентоспроможністю підприємств електротехнічної промисловості України.}

_{Розглянуто сучасні теорії конкуренції та конкурентних переваг, виявлено вплив, який має державна політика на створення конкурентного середовища та формування конкурентних відносин в умовах довгострокової економічної політики євроінтеграції. Розроблено економетричні моделі оцінки конкурентоспроможності підприємств і галузі електротехнічного машинобудування України з метою ефективного управління їх конкурентоспроможністю на вітчизняному та світовому ринках. Запропоновано заходи, які повинні проводити керівники підприємств та уряд для підвищення рівня конкурентоспроможності електротехнічної галузі України.}

_{Результати дослідження дали змогу розв’язати науково-прикладне завдання щодо теоретичного обгрунтування та методичного забезпечення процесу управління конкурентоспроможністю підприємств електротехнічного машинобудування України. На підставі поданих у дисертації матеріалів проведеного дослідження можна сформулювати такі загальні висновки:}

_{1. У сучасному трактуванні економічна категорія “конкурентоспроможність” може розглядатися на мікро- , мезо- та макрорівні. Досить дисусійним є економічний зміст поняття конкурентоспроможності на макрорівні. Єдиний підхід до визначення національної конкурентоздатності не розроблений, хоча економічна конкуренція стає все гострішою, а це, в свою чергу, зумовлює зростання потреби в дослідженнях макроконкурентоспроможності та факторів, які її формують.}

_{Конкурентоспроможність країни можна визначити як її здатність не тільки у реальному часі, а й у перспективі оптимально реалізовувати свої конкурентні переваги, орієнтуючись на постійне удосконалення технологій, підвищення продуктивності праці, зростання добробуту населення в умовах відкритості економіки, орієнтованості на світовий ринок, лібералізації торгівлі.}

_{2. Дослідження сучасної теорії конкуренції, конкурентних переваг та аналіз теоретичних аспектів їх застосування промисловими підприємствами показує, що конкурують не країни, а окремі виробники. Проте економічний успіх держави, тобто її конкурентоспроможність, безпосередньо визначається наявністю в неї конкурентоспроможних галузей і виробництв. Тому підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників повинно стати важливим пріоритетом промислової політики України, яка повинна знайти всебічну активну підтримку Верховної Ради та уряду і вплинути на формування сприятливого нормативно-правового поля конкуренції. Ця робота потребує постійного моніторингу загального конкурентного середовища, якие відображує конкретний історичний, політичний, соціальний та, звісно, економічний розвиток країни.}

_{3. Стратегія досягнення конкурентоспроможності національної економіки України, на яку має спиратися промислова політика, повинна бути спрямована на можливість трансформації початкових (факторних) порівняльних переваг країни в інвестиційні та науково-технологічні. Розробці стратегії має передувати аналіз можливих форм розвитку українських виробництв, і першу роль тут відіграє оцінка конкурентоспроможності підприємств.}

_{4. Аналіз конкурентоспроможності виробництв електротехнічного машинобудування за допомогою методів ефективної конкуренції, конкурентних переваг оцінки якості продукції, матричних методів, SWOT-аналізу та бенчмаркінгу дозволив зробити неоднозначні висновки щодо конкурентного стану підприємств даної галузі на вітчизняному та світовому ринках. Тому в роботі розроблений комплексний метод оцінки конкурентоспроможності на основі економетричної моделі, яка враховує такі показники конкурентоспроможності: ефективність виробничої діяльності, фінансовий стан підприємства, узагальнену частку ринку, рентабельність активів. Розраховані значення коригуючих коефіцієнтів моделі засвідчили, що найбільший вплив на показник конкурентоспроможності мають такі параметри як узагальнена частка ринку та рентабельності активів.}

5. На основі дослідження методичних підходів до визначення та оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств електротехнічного машинобудівного комплексу України сформована система показників конкурентоспроможності. Система дозволяє вибрати з множини показників вирішальні та оцінити конкурентоспроможність підприємств галузі й аналогічних підприємств-конкурентів, які діють на світовому ринку, з метою формування ефективного механізму управління конкурентноздатністю в сучасних умовах господарювання. Оцінка конкурентного стану провідних підприємств галузі електротехнічного машинобудування за допомогою системи показників показала досить високий рівень їх конкурентоспроможності .

6. Визначення тенденцій розвитку та структури ринку електротехнічних виробів допомогло сформулювати рекомендації та заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності цієї галузі в Україні, перш за все, за рахунок реструктуризації та модернізації виробничого потенціалу, фінансування наукових досліджень та стимулювання стабільного внутрішнього попиту, який є основою міжнародної конкурентоспроможності. Заходи умовно поділені на внутрішні, які повинні проводити підприємства самостійно за рахунок власних ресурсів, та зовнішні – їх має здійснювати держава.

7. Формування моделі конкурентоспроможності України відбувається під впливом різних факторів, які поділяються на фактори підприємства, галузеві та національні. Останні фактори _{мають найбільший вплив на чинну модель конкурентоспроможності України, тобто природно-}ресурсний потенціал країни сприяє розвитку таких галузей як чорна металургія та хімічна промисловість, а географічне розташування обумовлює розвиток експорту транспортних послуг. Національні фактори впливають на галузеві, а ті, в свою чергу, на фактори підприємства. Це призводить до втрати резервів зростання товарообігу із зовнішнім світом на старій структурній основі та ціновій міжнародної конкурентоздатності. Національна економіка стає все менш конкурентоспроможною, її залежність від сировинного сектора і світової кон’юнктури не зменшується, а технологічне відставання від лідерів світової економіки збільшується. Чинна модель конкурентоспроможності вже вичерпала свої можливості.

8. Нова модель національної конкурентоспроможності повинна виходити з того, що на сьогоднішній день підприємствам слід формувати конкурентоспроможні галузі та загальну конкурентоспроможність економіки України, тобто фактори підприємств впливатимуть на фактори галузі, а ті в свою чергу – на національні фактори.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Гресь С.В. Україна в контексті світової конкуренції // Промисловий потенціал та ефективність його використання. – Київ: НАН України, Інститут економіки, 2003. – С.112-120.

2. Гресь С.В. Вплив маркетингу та менеджменту на конкурентноздатність підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 187. Т.2. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С.439-446.

3. Гресь С.В. Взаємозв’язок факторів міжнародної конкурентоспроможності національних виробників // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 192. Т.4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С.1065-1072.

4. Яловий Г.К., Гресь С.В. Методичні підходи до визначення рівня міжнародної конкурентноздатності вітчизняних підприємств трансформаторобудування // Вісті академії інженерних наук України. – 2004. – №3(23). – С.3-8. Авторський внесок: Запропоновані основні напрямки поліпшення конкурентного стану підприємств трансформаторобудування на основі результатів проведеного SWOT-аналізу.

Матеріали наукових конференцій

5. Гресь С.В. Використання менеджментом підприємства непрямих факторів конкурентноздатності // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства”.Т.2. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.104-105.

6. Гресь С.В. Система маркетингу як фактор підвищення конкурентноздатності підприємства // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції “Формування регіонального механізму управління народногосподарським комплексом України”. – Сімферополь: «Таврія – Плюс», 2004. – С.119-121.

7. Гресь С.В. Демпінг як одна з проблем національної торгової політики // Тези доповідей VII науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. Т.8. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.7-9.

8. Гресь С.В. Фази життєвого циклу конкурентних переваг чорної металургії України // Тези доповідей II Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна у світовій економічній спільноті”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.124-126.

Статті за темою дисертації надруковані в інших виданнях

9. Гресь С.В. Оцінка рівня конкурентноздатності чорної металургії України // Економічний вісник '2004(1) НТУУ “КПІ”. – Київ: НТУУ “КПІ”, 2004. – С.100-105.

10. Гресь С.В. Глобалізація і визначення міжнародної конкурентоспроможності виробництв України // Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації. – К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2004. – С.192-195.