Анотація до роботи:

Пересоляк В.Ю. Формування механізму державного управління земельними ресурсами населених пунктів. – Рукопис.

Дисертація на здобування наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Львів, 2006.

Дисертація присвячена науково-теоретичному обґрунтуванню розвитку територіальної організації використання, державного управління, прогнозування і охорони земель населених пунктів.

У дисертаційному дослідженні поглиблено розуміння суті категорії земель населених пунктів, запропоновано класифікацію населених пунктів в контексті розселення, розроблені теоретико-методологічні засади раціонального використання земель населених пунктів. Розроблено нові підходи до комплексної оцінки територій населених пунктів. Встановлено нові тенденції у використанні забудованих земель і резервних територій, ринкові механізми продажу земельних ділянок.

Запропоновано новий організаційно-правовий механізм державного управління земельними ресурсами населених пунктів, встановлено його зміст, принципи, правову основу, умови функціонування, основні засади ефективності.

Визначено шляхи посилення контролю за використанням земельних пунктів, а також моделей складання прогнозів земель для містобудівних потреб.

За результатами досліджень сформовано висновки:

1. Зважаючи на те, що землекористування населених пунктів категорія комплексна, системна, яка об’єднує в єдине ціле сукупність різних видів використання земель різного функціонального призначення, у дисертаційній роботі досліджено та науково обґрунтовано теоретико-методологічні засади організації землекористування населених пунктів, які включають:

формування землекористування як процес стихійного або цілеспрямованого розподілу на території об’єктів і явищ у межах поселень;

розвиток землекористування як процес подальшого удосконалення сформованої системи використання земель населених пунктів.

2. Виходячи з визначення категорії земель населених пунктів як невід’ємного, просторового базису існування продуктивних сил, обґрунтовано необхідність проведення їх класифікації залежно від розселення і соціоприродних особливостей території:

з огляду розселення як форми просторового розміщення продуктивних сил – житлові землі, тобто територія, на якій постійно проживає населення, і нежитлові землі як територія, яка використовується для обслуговування населення;

з огляду соціоприродних особливостей території – забудована територія (землі, які використовуються для обслуговування потреб економіки) і незабудована територія (землі, не зайняті об’єктами господарського призначення, що перебувають у природному стані).

3. Встановлено, що раціональне землекористування в населених пунктах – це така система використання землі, яка найповніше відповідає соціально-економічним і екологічним законам і базується на принципах оптимального розміщення продуктивних сил, рівномірного розселення населення, збалансованого екологічного стану території, рівноправного функціонування різноманітних форм власності і господарювання на землі, належного ефективного управління органів місцевого самоврядування. Водночас науково обґрунтовано необхідність врахування реґіональних особливостей землекористування в населених пунктах.

4. У період децентралізації економіки, розвитку ринкових відносин у землекористуванні населених пунктів відбулися суттєві зміни. Стрімкий розпад державної системи господарювання призвів до збільшення кількості власників землі і землекористувачів, виникнення тисяч нових незалежних підприємств. За цього децентралізація не була відповіддю держави на вирішення економічних проблем, а, швидше, результатом стихійного розвитку економічної, зокрема земельної реформи.

5. Доведено, що в процесі реформування земельних відносин у напрямку роздержавлення і приватизації земель міст з їх багатофункціональним використанням необхідні детальне вивчення та аналіз існуючого стану земельного фонду населених пунктів. Приватизаційний процес є складним, супроводжується комплексом землевпорядних і земельно-кадастрових робіт як правового, так і організаційно-господарського, містобудівного і ресурсоощадного спрямування. Наявність значної кількості земель сільськогосподарського та лісогосподарського використання, історико-культурного, природоохоронного, рекреаційного призначення, необхідність виділення охоронних, санітарних та захисних зон зумовлює певні обмеження у приватизаційному процесі. Багатоукладність функціонування міста накладає відповідні сервітути на власників і користувачів землі в сучасних умовах.

6. Вивчення динаміки структури, кількісних і якісних характеристик земель населених пунктів, трансформації правовідносин на землю, реформування системи управління земельними ресурсами дає змогу зробити висновок про значне погіршення стану і споживчої цінності земель більшості міст і селищ, застарілість і невідповідність планово-картографічної інформації, низький рівень розвитку земельного ринку. Виявлено сталу тенденцію до скорочення земель категорій природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого призначення. Проведений аналіз територіального розвитку населених пунктів засвідчив, що понад 3/4 обстежених поселень потребують упорядкування землекористування, з огляду на їх постійне зростання шляхом пошуку і використання незайманих територій.

7. Недостатня ефективність правових та організаційних механізмів є причиною зростання рівня забруднення в населених пунктах, розвитку деградаціних процесів у навколишньому середовищі, скорочення природних територій у містах, збільшення антропогенного тиску на земельні ресурси. Причиною нераціонального землекористування, деградації земель досить часто є непродумані адміністративні рішення. Як засвідчила практика, проблема зелених насаджень, їх збереження вирішується за залишковим принципом фінансування. На нашу думку, необхідно надавати пріоритет охороні навколишнього середовища в населених пунктах, удосконалити економічний механізм регулювання водоохоронних і прибережних територій.

8. Існуюча система органів управління земельними ресурсами є громіздкою. На всіх рівнях управління спостерігається дублювання різних адміністративних органів влади у сфері земельних відносин. Натомість органи, які б здійснювали контроль за додержанням положень чинного законодавства та охорони земель, є відсутніми. У низці випадків спостерігається конкуренція між різними гілками влади (особливо державними і міськими) у сфері своїх повноважень щодо впливу на земельні відносини, що перешкоджає їх розвитку. Відсутність дієвої і загальнодоступної системи управління в сфері купівлі-продажу земельних ділянок, приватизації землі є чинником стримування інвестицій у населенні пункти. До певної міри відсутність чітких повноважень місцевих органів влади щодо управління територією населених пунктів стримує розвиток ринку землі.

9. Виходячи з необхідності переходу на принципи сталого розвитку населених пунктів, запропоновано методику та визначено сутність зонування земель населених пунктів. Зміст зонування території населених пунктів полягає у розподілі земель населених пунктів на визначену кількість зон відповідного типу на основі визначення системи однорідних планувальних характеристик. Критеріями розподілу території населених пунктів повинні слугувати якісні та кількісні показники освоєння земель і розвитку продуктивних сил у межах поселень. Пропонуємо виділяти наступні зони в межах населених пунктів: житлова, комерційна, індустріальна, сільськогосподарська, ландшафтно-рекреаційна, приміська.

10. Існуюча система регулювання, використання та забудови земель населених пунктів визначається величиною складністю та багатоетапністю процедур, однозначністю рішень щодо розміщення та призначення будь-яких об’єктів. Процес надання і одержання дозволу на забудову земельної ділянки налічує понад 20 бюрократичних процедур. Існуючий механізм управління земельними ресурсами населених пунктів безнадійно застарів, не відповідає ринковим умовам, є гальмом для розвитку населених пунктів і вимагає принципово нових підходів.

11. На основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду управління земельними ресурсами населених пунктів, пропонується новий ринковий механізм управління, який є штучною складною системою, яка створюється і функціонує на основі принципів: цілеспрямованості, безперервності, надійності, планомірності, динамізму законів управління. Механізм державного управління земельними ресурсами населених пунктів передбачає запровадження “Правил використання і забудови територій”, які функціонують як місцевий закон. Суть змістових правил полягає у зонуванні території шляхом набору несуперечливих видів використання і забудови територій, єдиних для кожної зони норм і стандартів, порядку отримання дозволів, процедур моніторингу тощо.

Запропонований механізм управління органічно пов’язаний з ідеєю самоврядування і цілком випливає з місцевих ініціатив. Пропонований механізм забезпечує реалізацію таких базових принципів державного управління, як: прогнозованості (правової впевненості), відкритості і прозорості, звітності, ефективності і результативності.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Пересоляк В. Ю. Формування ринку земель у населених пунктах (державно-управлінський аспект) // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. А. О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004/2005. – Вип. 6/7. – С. 364-374.

2. Пересоляк В. Ю. Організаційно-правовий механізм управління земельними ресурсами населених пунктів // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць – Х.: ХРІДУ НАДУ “Магістр”, 2005. – №3 (26). – С. 156-165.

3. Лесечко М. Д., Пересоляк В. Ю. Теоретичні основи організації міста у контексті теорії ренти // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. А. О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 8. – С. 425-434. (Внесок автора: обґрунтовано теоретичну концепцію організації території міста.)

Статті в інших виданнях

4. Ступень М., Музика Н. Пересоляк В. Роль земельних платежів в умовах реформування сільського господарства // Вісник Львівського державного аграрного університету. Серія “Землевпорядкування і земельний кадастр”. – 2005.– №8 – С.111-115. (Внесок автора: запропоновано викуп земельних ділянок шляхом розстрочення платежів).

5. Ступень М., Гулько Р., Шпік Н., Пересоляк В. Земельний кадастр як інформаційна база в організації використання земель // Вісник Львівського державного аграрного університету. Серія “Економіка АПК” – 2005 – № 2. – С. 464-468. (Внесок автора: запропоновано розглядати земельний кадастр населених пунктів у тривимірній площині).

6. Радомський С. Пересоляк В. Вдосконалення методичних підходів до експертної грошової оцінки земельних ділянок на сучасному етапі // Вісник Львівського державного аграрного університету. Серія Економіка АПК” – 2005 – № 2. – С. 486-490. (Внесок автора: запропоновано при експертній грошовій оцінці земельних ділянок застосовувати дохідний підхід, який є точнішим, ніж нормативна грошова оцінка).

Навчальні посібники

7. Микула О. Я., Ступень М. Г., Пересоляк В. Ю. Кадастр природних ресурсів. Навч. посібник. – Львів: Українські технології. – 2005. – 179 с. (Внесок автора: запропоновано наукові підходи до оцінки земель несільськогосподарського призначення).

Тези конференцій

8. Ступень М. Г., Шпік Н. Р., Ступень Н. М., Пересоляк В. Ю. Еколого-економічні проблеми в сучасних умовах // Матер. IV міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень – 2005”. – Дніпропетровськ. – 2005. - Т. 48 – С. 47-50. (Внесок автора: запропоновано заходи, щодо еколого-економічних проблем в сучасних умовах).

9. Ступень М. Г., Ступень Н. М., Пересоляк В. Ю. Економічні аспекти використання земель міст // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. “Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія”. – Львів, 2005. – С. 29-32. (Внесок автора: обґрунтовано економічні аспекти щодо використання земель міст).

10. Пересоляк В.Ю. Методичні підходи до визначення грошової оцінки земель населених пунктів // Матер. міжнар.наук. конф.- м. Київ, 13-14 квітня 2006 р. “НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України”. – Київ, 2006. – С. 131-134.