У дисертації запропоноване нове вирішення наукової проблеми щодо формування ефективних механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств за умов впливу глобальних економічних чинників, визначено стратегічні цілі аграрної політики стосовно формування конкурентоспроможних галузей сільського господарства на основі поєднання ринкових та державних важелів регулювання. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють сформулювати наведені нижче висновки: 1. Досконале конкурентне середовище сприяє нівелюванню ринкових бар’єрів, створенню стимулів для технічного переоснащення агропромислового комплексу, забезпеченню науково-технічного прогресу. Встановлено, що внаслідок функціонування деструктивного конкурентного середовища допускаються непродуктивні суспільні витрати, виснаження ресурсного потенціалу, зменшення суми доданої вартості та погіршення якісних характеристик продукції. Порівняно з аграрними підприємствами у сферах роздрібної та оптової торгівлі спостерігається підвищення рівня ринкової сили, що вимагає застосування регуляторних засобів з боку держави. 2. Автором сформульовано критерії глобальної ефективності та оптимальності при застосуванні механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних формувань. Дослідження показали, що вирішальними чинниками зміцнення конкурентних позицій аграрних підприємств України є забезпеченість високоякісними ресурсами, досягнення економії за рахунок масштабів виробництва, рівень розвитку ринкової інфраструктури, диверсифікація, перспективні маркетингові стратегії в умовах вітчизняного та світового ринків, а також ефективна система менеджменту в ланцюгах постачання. 3. Проведений нами аналіз свідчить, що внаслідок недосконалості стратегії й тактики в процесі здійснення трансформаційних перетворень у вітчизняному сільському господарстві були допущені негативні структурні зрушення. Посилення глобальних конкурентних позицій суб’єктів аграрного підприємництва можливе за рахунок ефективних державних регуляторних програм. Стимулювання процесів розширеного відтворення в агропромисловому комплексі країни поєднується зі збільшенням обсягів підтримки виробників та спрямуванням структурної аграрної політики на розвиток високотоварного виробництва, здатного застосовувати сучасні досягнення науково-технічного прогресу. 4. Рівні витрат, сезонність обсягів грошових надходжень, якість продукції та її відповідність установленим стандартам, а також інформація про основні ринкові параметри формують цінові сигнали, які сприяють узгодженості взаємовідносин виробників, посередників та споживачів. Встановлено, що трансформаційні перетворення в аграрній сфері супроводжуються змінами відносних цін на окремі види сільськогосподарської продукції та ціновими диспропорціями. Механізм ціноутворення повинен забезпечувати економічну стабільність та стимулювання росту доходів вітчизняних аграрних товаровиробників із метою гарантування розширеного відтворення та зміцнення конкурентних позицій. 5. Виявлено, що більшість аграрних підприємств не дотримується ефективних маркетингових стратегій просування товарів на ринку. Тому темпи росту пропозиції м’яса на більшості вітчизняних регіональних ринків поступаються темпам росту споживчого попиту. Додаткові економічні переваги вітчизняним аграрним підприємствам може забезпечити ідентифікація походження сільськогосподарської продукції, відображення географічних та регіональних характеристик продовольства та окремих інгредієнтів. 6. Структурні зрушення в агропромисловому комплексі не забезпечили передумов для інтенсивного розвитку сільського господарства, яке переважно представлене продукцією особистих селянських господарств, унаслідок чого допускаються низькі якісні параметри продовольства. Це призводить до дестабілізації кон’юнктури окремих галузевих ринків. В інтересах захисту вітчизняного ринку від імпортованої продукції у дисертаційній роботі обґрунтовано необхідність удосконалення системи управління якістю продовольства. 7. Дослідження свідчать про те, що сучасний фінансово-економічний стан сільськогосподарських підприємств України не дозволяє повною мірою використовувати систему довгострокового та короткострокового кредитування. В багатьох реорганізованих господарствах спостерігається зменшення обсягів основних фондів та інших ресурсів. Заходи урядової підтримки слід спрямувати на поповнення фінансових засобів аграрних формувань шляхом створення спеціалізованої мережі кредитних установ. 8. В аграрній політиці повинні знайти відображення заходи щодо зміцнення конкурентоспроможності аграрних кооперативів, здатних брати участь у діяльності світових продовольчих ринків. Аналіз результатів діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні свідчить про їх низьку ефективність порівняно з іншими формами господарювання, що визначає необхідність докорінної перебудови організаційної структури вказаних підприємницьких структур. У дисертаційній роботі виділені мотиваційні чинники створення кооперативів нового покоління: досягнення необхідної глобальної ринкової сили, зменшення ризику, підвищення дохідності, доступ до ринків капіталу, а також забезпечення економії за рахунок масштабів. 9. Досліджено, що стратегія диверсифікації нині не знайшла широкого розповсюдження серед аграрних підприємств, що перешкоджає їх ефективному ринковому позиціюванню. Система управління конкурентоспроможністю повинна стимулювати виробництво продукції та послуг, альтернативних інтенсивному та традиційному сільському господарству. Розгляд концептуальних засад організації альтернативного сільського господарства дає підстави для пропозицій щодо формування досконалого механізму ринку екологічно чистої продукції в Україні. Його основними елементами повинні стати специфічні системи ціноутворення, кредитування та оподаткування суб’єктів ринкових відносин. З цією метою необхідно затвердити стандарти на екологічно чисте продовольство та здійснювати контроль за їх дотриманням. 10. Підвищення ефективності конкурентного середовища у вітчизняній аграрній сфері можливе завдяки створенню функціональних маркетингових установ, які б сприяли координації впливу на кон’юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринків, забезпеченню органічного взаємозв’язку вітчизняних установ інфраструктури з аналогічними органами глобального економічного середовища, досягненню реальної конкурентоспроможності вітчизняних постачальників засобів виробництва для сільського господарства, формуванню системи науково-інноваційного забезпечення розвитку аграрного підприємництва. Поглиблене дослідження конкурентних стратегій свідчить про те, що створення маркетингових об’єднань виробників може сприяти досягненню ефекту масштабу та поліпшенню якості продукції. 11. Участь аграрних підприємств у інтегрованих формуваннях сприяє зменшенню рівня невизначеності та ризику. Особливої уваги необхідно надавати формуванню правових основ для розвитку систем контрактації з метою стимулювання конкурентоспроможних форм підприємництва. Використання маркетингових та виробничих контрактів є передумовою забезпечення інноваційних та структурно-організаційних зрушень. Встановлено, що маркетингові об’єднання в аграрній сфері дозволяють розширювати ринкову частку, переходити до виробництва нових видів продукції і є передумовою освоєння перспективних ринкових ніш. Ринкову координацію ланок у мережах постачання продовольства можуть забезпечувати об’єднання суб’єктів аграрного підприємництва на засадах аграрно-промислових кластерів. 12. Поглиблення інтеграційних зв’язків в агропромисловому комплексі є важливим чинником зміцнення конкурентоспроможності аграрних формувань. Глобальну конкурентоспроможність можуть здобувати підприємства у складі динамічних рефлекторно-респонсивних агропромислових кластерів потужної проникної спроможності на основі нарощування науково-технологічного потенціалу, високої продуктивності наявних ресурсів, оптимального рівня витрат та цін, розширення частки продажу на світових маркетингових нішах. У дисертації узагальнено досвід формування професійних та міжпрофесійних об’єднань в економічно розвинених країнах, що дозволило визначити і запропонувати напрями забезпечення концентрації стратегічних ресурсів із метою розв’язання проблеми неадекватної ринкової сили економічних агентів ланцюга просування сільськогосподарської продукції у вітчизняній агропродовольчій сфері. 13. Оптимальне поєднання потенціалу окремих складових агропродовольчої системи є передумовою формування ефективних збутових мереж. Зростання інтенсивності сезонних коливань на деякі види сільськогосподарської продукції свідчить про неефективність системи управління у ланцюгах постачання продовольства. На основі аналізу окремих складових елементів продовольчих маркетингових мереж дисертантом запропоновано заходи щодо вдосконалення структурної політики в агропромисловому комплексі. Розбудова стратегічних ланцюгів постачання продовольства є передумовою більш повного відображення запитів споживачів. Нагромадження стратегічних факторів виробництва за умов функціонування вартісних мереж може сприяти досягненню сталих глобальних конкурентних переваг для суб’єктів аграрного підприємництва. В орієнтованих на споживчий попит ланцюгах постачання досягається оптимальне поєднання економічних ресурсів, що забезпечує стійкі конкурентні позиції аграрних підприємств. 14. Дослідження засвідчили, що відсутність налагодженої системи менеджменту в логістичних мережах призводить до ескалації трансакційних витрат. Зміцнення конкурентних позицій суб’єктів аграрного підприємництва рекомендовано здійснювати шляхом формування та втілення в життя ефективної конкурентної політики, залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор, поліпшення якісних параметрів сільськогосподарської продукції, освоєння світових маркетингових ніш, більш повного залучення наукового потенціалу до системи просування продовольства на експортні ринки і на цій основі досягнення сталого розвитку експортоорієнтованих галузей. 15. У дисертаційній роботі визначено напрями формування основ глобальної конкурентоспроможності аграрного сектора шляхом створення ефективної системи інформаційного обслуговування. Обґрунтовано необхідність сприяння виконанню комунікативних функцій ринкового механізму, розв’язання оперативних та тактичних проблем, управління зв’язками з контрагентами та споживачами в межах ланцюгів постачання, впровадження прогресивних технологій виробництва та зберігання продукції, спрямування інвестиційних потоків у стратегічні галузі, а також неупередженого відображення процесу акселерації доданої вартості шляхом застосування сучасних інформаційних систем у продовольчій сфері. 16. Конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників може також гарантувати ефективна ринкова інфраструктура. Встановлено, що суттєва питома частка зернових та олійних культур, овочів, яєць, худоби та птиці не проходить через прозорі канали реалізації. Формування принципово нової інноваційної культури управління, коли враховуються не лише обмежені інтереси підприємств, але й стратегічні суспільні цілі, спроможне забезпечити унікальні глобальні конкурентні переваги. За умов посилення впливу екстерналій світового ринку визначено необхідність забезпечення інституціональних інновацій в агропромисловому комплексі. Обґрунтовано необхідність створення спеціалізованої консультативної служби „Українське продовольство”, у функції якої повинні входити сприяння доступу вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції до світових маркетингових сегментів, здійснення маркетингових досліджень на глобальних ринках, а також інформаційне забезпечення. 17. На основі поглибленого аналізу основних тенденцій розвитку експортоорієнтованого виробництва нами доведена доцільність забезпечення відповідності пріоритетів аграрної політики вимогам зовнішньоекономічної діяльності. Гарантування конкурентних позицій вітчизняних виробників на зарубіжних ринках можуть визначати ефективні урядові програми сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Оптимальний розподіл продукції між ринковими сегментами суттєво впливає на рівень цін та доходів сільськогосподарських виробників. Збільшення експортних потоків в аграрній сфері має позитивний мультиплікативний ефект для всієї економіки країни. |