В результаті проведеного дослідження автором зроблено такі висновки: 1. До критеріїв тоталітарності політичного режиму, серед яких: партійний монізм, наявність єдиної державної загальнообов’язкової ідеології, державний контроль над всіма сферами суспільства, зокрема одержавлення економіки, мілітаризація, заборона офіційної опозиції тощо, необхідно додати таку рису, як масовізація суспільства. Водночас слід звернути увагу на те, що наявність масового суспільства є необхідною, але не достатньою передумовою становлення тоталітаризму. Встановлення тотального контролю, як і здійснення тоталітарного маніпулювання, є найлегшим саме у масовому суспільстві, над громадянами, які не лише не чинять опір відповідним діям влади, але і підтримують їх через сформовані обставинами історичного розвитку та під впливом тоталітарного маніпулювання, прагнення. Тому автором зроблено акцент на необхідності врахування у теорії тоталітаризму ролі наявності масового суспільства при розгляді не лише передумов становлення тоталітаризму (коли члени масового суспільства є об’єктами тоталітарного маніпулювання), але й тоталітарних методів управління суспільством (коли члени тоталітарного суспільства є об’єктами тотального контролю), пов’язаних зі здійсненням маніпулювання свідомістю населення. 2. Оскільки ефективність тоталітарного маніпулятивного впливу на населення зумовлено його масовістю, то по встановленні режиму відбуваються спроби таку масовість зберегти. Важливим є те, що йдеться як про збереження психологічних рис атомізованих індивідів так і, відповідно, про забезпечення умов, за яких вони формуються. І якщо методи тоталітарного маніпулювання, використовувані для встановлення тоталітарного режиму, мають здійснювати вплив на атомізованих індивідів, то, на думку автора, методи тотального контролю, по встановленні влади, мають здійснювати саму атомізацію. При цьому відбувається застосування маніпулювання, але відмінного від відповідного впливу на передтоталітарне суспільство. Отже, у роботі розглянуто взаємозв’язок наявності ознак масового суспільства, здійснення маніпулятивного впливу, встановлення тотального контролю над суспільством. І оскільки члени передтоталітарного суспільства є об’єктами тоталітарного маніпулювання, а члени тоталітарного суспільства є об’єктами тотального контролю, можна, на думку автора, розглядати таку залежність: – у передтоталітарному суспільстві психологічні риси атомізованих індивідів уможливлюють використання методів тоталітарного маніпулювання, ефективність яких призводить до встановлення тотального контролю над суспільством; – у тоталітарному суспільстві здійснення тотального контролю уможливлює використання методів маніпулятивного впливу та відповідне здійснення атомізації індивідів (з метою формування об’єктів тотального контролю, яким притаманні риси, тотожні психологічним особливостям членів масового суспільства). 3. У такому контексті автором запропоновано розглядати, і у теорії тоталітаризму, і у теорії масового суспільства, риси атомізованих індивідів – членів масового суспільства, як: сформовані (розвитком європейських держав у ХІХ - на початку ХХ ст. ст.), використовувані (керівництвом тоталітарної партії з метою встановлення влади), культивовані (тоталітарним режимом для утримання влади). 4. При цьому важливе значення має рівень політичної активності членів суспільства. Якщо пасивні члени масового суспільства під впливом діяльності політичних сил, зацікавлених у монополізації державної влади, стають активними суб’єктами політики, то із встановленням тоталітарного режиму рівень їх схильності до політичної участі суттєво знижується. Але формальні її високі показники досягаються за рахунок використання примусу, зокрема примусової мобілізації. У такому контексті, враховуючи постійну потребу тоталітаризму у мобілізації населення, можна казати про те, що у передтоталітарному суспільстві засоби маніпулювання спрямовано на здійснення мобілізації, а у тоталітарній державі, навпаки, влада використовує мобілізаційні засоби для досягнення ефективності маніпулятивного впливу. 5. Дослідження засобів тоталітарного психологічного маніпулювання, тотального контролю над суспільством, сформованих тоталітарною владою особливостей суспільства, зокрема суспільної свідомості, дозволяє зробити висновок про те, що, з однієї сторони, не лише настанови визначають поведінку людей, а і поведінка, нав’язана ззовні, може формувати настанови, які їй відповідають, а з іншої сторони, – що така ситуація є можливою лише протягом певного періоду. Штучність досягнення результатів, які свідчать про підтримку режиму населенням та про наявність рис масової людини, ускладнює оцінку владою реального рівня підтримки режиму та масовізації суспільства. Оскільки за умов тоталітаризму і атомізацію індивідів (як визначальну рису масового суспільства), і активність населення (як суттєву рису передтоталітарного масового суспільства), і його лояльність до режиму (як необхідну рису членів тоталітарного суспільства), і масовізацію тоталітарного суспільства загалом, можна вважати штучними, сформованими для забезпечення потреб режиму, – з часом, по встановленні тоталітарного режиму, у країні відбувається розвиток тих рис суспільної свідомості, які невластиві для членів масового суспільства. Тому, оскільки тоталітарний режим залишається тоталітарним доти, доки у державі зберігається масове суспільство, демасовізація суспільства означає детоталітаризацію режиму. Відповідно, процес демократизації потребує змін у свідомості населення, здійснення яких через стійкість сформованих протягом періоду тоталітарного панування її рис, є тривалим та визначає необхідність поступовості демократичних перетворень. |