Анотація до роботи:

Чуприна О.П. Формування м’ясної продуктивності у тварин різних генотипів великої рогатої худоби в умовах Полісся – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 – розведення та селекція тварин. – Інститут розведення і генетики тварин УААН, с.Чубинське Київської області, 2003.

В роботі викладені результати досліджень по росту і розвитку, лінійному росту, формуванню м’ясної продуктивності, росту внутрішніх органів, росту і розвитку шкіри, хімічному складу м’яса та внутрішніх органів, біоконверсії поживних речовин корму, морфологічних, біохімічних показників крові та природної резистентності. Бугайці І дослідної мали значно вищі середньодобові прирости в порівнянні з тваринами інших груп. Ріст та розвиток тварин різних генотипів у різні вікові періоди проходив неоднаково. Окремі проміри тіла ростуть із неоднаковою інтенсивністю. Найвищий вихід маси туші і забійна маса були у тварин І і ІІ групи. У бугайців різних генотипів з віком змінюється співвідношення між м’якотю, кістками і сухожилками. Індекси оцінки м’ясної продуктивності з віком тварин зростають. Найвищими вони були у тварин І і ІІ груп. Абсолютна маса внутрішніх органів з віком бугайців збільшувалася. Інтенсивне формування шкіри за масою та промірами у тварин різних генотипів проходить до 12-місячного віку. Вихід основних поживних речовин на 1 кг живої маси в організмі бугайців різних генотипів з віком тварин суттєво збільшується. Коефіцієнт конверсії сухої речовини, протеїну і обмінної енергії у всі вікові періоди були вищими у тварин І і ІІ групи.

1. Вивчено закономірності росту та розвитку, особливостей екстер’єру і інтер’єру та формування м’ясної продуктивності у бугайців різних генотипів в онтогенезі.

2. Встановлено, що ріст та розвиток тварин різних генотипів у різні вікові періоди відбувається нерівномірно. Від народження до 15-місячного віку жива маса у бугайців абердин-ангуської породи збільшилася в 16,32-16,62 раза, помісей чорно-ряба х абердин-ангуси – в 14,86 та чорно-рябо + голштинських помісей різної кровності – в 13,30-13,99 раза.

3. Відносна інтенсивність росту живої маси у бугайців з віком знижується. Найбільшою вона виявилася у піддослідних тварин до 3-місячного віку. Інтенсивність росту бугайців у висоту, довжину, ширину та глибину у різні вікові періоди відбувається неоднаково. У всі вікові періоди піддослідні бугайці різних генотипів характеризувалися компактною будовою тіла, мали широкий і глибокий тулуб, добре розвинену грудну клітку, добре виповнену задню третину тулуба, характерну для тварин з міцною конституцією і потенційно високою м’ясною продуктивністю.

4. За результатами контрольних забоїв бугайців різних генотипів встановлено, що основні показники м’ясної продуктивності у тварин різних генотипів з віком збільшуються. Найвищий вихід маси туші і забійна маса були у бугайців абердин-ангуської породи. Вихід маси туші у тварин абердин-ангуської породи у 6-місячному віці становив 57,70-58,22%, у 12-місячному – 58,44-60,30 і 15-місячному – 62,29-62,52%, а у помісей чорно-ряба х голштинська різної “кровності” – відповідно 54,90-55,97, 56,07-57,18 та 58,39-58,86%.

5. У бугайців різних генотипів з віком змінюється співвідношення між м’якотю кістками та сухожилками. Питома вага м’якоті у туші бугайців абердин-ангуської породи у 6-місячному віці становила 70,48-71,49, у 12-місячному – 81,35-82,79 та 15-місячному – 81,35-82,08%, а помісей чорно-ряба х голштинська різної “кровності” – відповідно 66,20-67,36; 77,17-77,70 та 77,05-77,95%.

6. Індекси оцінки м’ясної продуктивності з віком бугайців зростають. Найвище за індексами оцінки м’ясності оцінюється продуктивність абердин-ангуських бугайців і найнижчі показники виявлені у помісей чорно-рябої породи з голштинською.

7. Абсолютна маса внутрішніх органів як у чистопородних абердин-ангусів, так і у помісей чорно-ряба х абердин-ангуси та чорно-ряба х голштини з віком тварин збільшується. Відносна абсолютна маса внутрішніх органів у бугайців різних генотипів у різні вікові періоди змінюється неоднаково.

8. Результати досліджень показують, що найбільш інтенсивне формування шкіри за масою та промірами у бугайців різних генотипів проходить до 12-місячного віку, а після цього – знижується.

9. Встановлено, що з віком тварин у м’ясі та у всіх внутрішніх органах зменшується кількість вологи, підвищується вміст сухої речовини, білка та жиру. У бугайців різних генотипів ці зміни проходять неоднаково.

10. Найвищі середньомісячні прирости сухої речовини, жиру та калорійності у туші та їстівних частинах тіла були у бугайців всіх генотипів з 12- до 15-місячного віку, а за виходом сухої речовини, білка і жиру у їстівних речовинах у всіх вікових періодах тварини абердин-ангуської породи значно переважали аналогів помісей чорно-рябої з абердин-ангуською та чорно-рябою з голштинською породою. Встановлено, що вихід основних поживних речовин на 1 кг живої маси в організмі піддослідних бугайців різних генотипів з віком тварин суттєво збільшується.

11. Тварини першої та другої групи (абердин-ангуська порода) краще використовували поживні речовини корму в порівнянні з ровесниками ІІІ групи (помісі чорно-ряба + абердин-ангуська) та ІV-VI груп (помісі різної “кровності” чорно-ряба + голштинська). Коефіцієнт конверсії сухої речовини у бугайців І і ІІ групи у 6-місячному віці становив 2,08-2,25%, протеїну – 15,34-16,80 та обмінної енергії – 3,98-3,99%, ІІІ – відповідно 2,13; 16,11 і 3,74 та ІV-VI – 2,02-2,04; 15,42-15,84 і 3,48-3,52%, у 12-місячному віці у тварин І-ІІ групи – відповідно 2,02-2,18; 16,44-16,86 і 4,04-4,36; ІІІ – 2,07; 15,87; 3,77 та ІV-VI – 1,99-2,07; 15,33-15,74 і 3,66-3,70% та у 15-місячному віці у тварин І-ІІ групи – відповідно 2,01-2,04; 16,42-16,86 і 4,18-4,67; ІІІ – 1,90-15,53 і 3,92 та ІV-VI – 1,79-1,81; 15,09-15,38 і 3,54-3,71%.

12. Між бугайцями різних генотипів за морфологічними та біохімічними показниками крові суттєвої різниці не встановлено. Бугайці різних генотипів мали високу пристосованість до умов зовнішнього середовища. Фагоцитарна активність, фагоцитарний індекс, фагоцитарне число з віком тварин збільшується, кількість Т- та В-лімфоцитів зменшується, а за показниками лейкограми між дослідними групами суттєвої різниці не встановлено.

Публікації автора:

1. Сірацький Й.З., Данилків Я.Н., Данилків О.М., Федорович Є.І., Меркушин В.В., Мельник Ю.Ф., Чуприна О.П., Кадиш В.О., Любинський О.І. Екстер’єр молочних корів: перспективи оцінки і селекції. – Київ: Науковий світ, 2001. – 146 с. (Дисертант підготовив і проаналізував матеріал по екстер’єру тварин господарств Рівненської області).

2. Сірацький Й.З., Пабат В.О., Федорович Є.І., Кадиш В.О., Чуприна О.П., Любинський О.І. Селекційно-генетичні та біологічні особливості абердин-ангуської породи в Україні. – Київ: Науковий світ, 2002. – 203 с. (Самостійні 2 глави по темі дисертації “Формування м’ясної продуктивності” і “Біоконверсія корму”).

3. Чуприна О., Спека С. М’ясне скотарство – перспективна галузь Рівненського Полісся. // Тваринництво України. – 1998. - №5. – С. 16-17. (Дисертант зібрав матеріал і провів їх аналіз).

4. Чуприна О.П., Сірацький Й.З. Вікова динаміка морфологічного складу крові у бугайців абердин-ангуської породи // Вісник Сумського державного аграрного університету. – Серія тваринництво. Спеціальний випуск. – Суми, 2001. – С. 204-205. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

5. Чуприна О.П. Закономірності формування м’ясної продуктивності у бугайців різних порід // Розведення і генетика тварин. – Київ: Науковий світ, 2002. – Вип. 36. – С. 197-198.

6. Чуприна О.П. Формування м’ясної продуктивності у тварин різних генотипів чорно-рябої худоби в умовах Полісся // Тваринництво україни. – 2002. - №3. – С. 16-17.