У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв’язання актуальної проблеми формування культури побуту молодших школярів, що виявляється в обґрунтуванні ефективних педагогічних умов, змісту, форм і методів естетичного виховання учнів. Результати теоретичного і експериментального дослідження підтвердили гіпотезу, засвідчили вирішення поставлених завдань, створили підґрунтя таких висновків: 1. Здійснення аналізу філософської, соціологічної, мистецтвознавчої та психолого-педагогічної літератури дозволило нам розглядати процес формування культури особистості школяра як сукупність реалізації низки програм, а саме: генетичної (розвиток здібностей), соціальної (створення сприятливого середовища) і педагогічної (вплив системи освіти). Культура побуту як складовий компонент загальної культури особистості перебуває у тісному взаємозв’язку із моральною, естетичною, екологічною, правовою та іншими видами культур. Узагальнення теоретичних підходів до розуміння досліджуваної проблеми дозолило нам визначити процес формування культури побуту як становлення інтелектуальних, морально-етичних, емоційно-вольових, естетичних якостей особистості, що забезпечує прийняття і усвідомлення особистістю себе, свого Я, з метою оптимальної взаємодії з оточуючим світом та продуктами людської праці. Естетична діяльність як мета і результат системи естетичного виховання полягає у створенні естетичних цінностей та обумовлюється такими показниками, як: рівень освіти, сформованість ціннісних орієнтацій та естетичних потреб. Аналіз вітчизняних та західних філософсько-педагогічних концепцій естетичного виховання дозволив нам визначити, що процес формування культури побуту в системі естетичного виховання учнів визначається такими чинниками: урахуванням виховного впливу середовища; диференціацією виховання; естетизацією діяльності навчального закладу, яка спрямована на систематичне розв'язання учнем завдань естетичного збагачення світу й себе. 2. Визначення вікової специфіки формування емоційно-образної сфери учнів дозволило виявити особливості процесу естетичного виховання молодших школярів: активність в пізнанні життя, навколишнього середовища; безпосередність та яскравість сприймання; постійну готовність наслідувати кращі, на думку дитини, взірці та вчинки; жвавість уяви, високу вразливість, активне оперування образами. Розгляд тривалого і складного процесу формування культури побуту молодших школярів уможливив виокремлення таких його етапів: культура побуту розвивається на основі поступового засвоєння етичних та естетичних понять, що виражені в словах краса, зручність, комфорт, охайність, привабливість, тощо; на цих знаннях, певним чином оцінених дорослими, у процесі естетичної діяльності формуються естетичні судження дітей; інтеріоризація та визначення стилю естетичної життєдіяльності особистості відбувається лише за умов організації системного соціально-виховного впливу. 3. Серед соціальних чинників, які впливають на естетичну свідомість школяра, одним із найголовніших є система естетичного виховання загальноосвітнього навчального закладу. На підставі вивчення передового педагогічного досвіду, аналізу змісту підручників, навчальних посібників, навчальних та виховних планів вчителів, шкільної документації тощо та результатів експериментальної роботи по відбору змісту та організації навчально-виховного процесу сформулювали принципи організації навчального процесу з метою формування культури побуту учнів молодших класів: принцип проникнення естетики у всі сфери навчально-виховного процесу; принцип єдності напрямків виховної діяльності (трудового, розумового, морального, естетичного, краєзнавчого виховання) в реалізації освітніх завдань; принцип взаємодії естетичної культури з основами наук; принцип естетики розумової праці учнів. Визначення переваг позанавчальної виховної діяльності у вирішенні завдань естетичного виховання учнів дозволило нам розробити та впровадити модель виховної позанавчальної роботи з формування культури побуту молодших школярів, до складу якої увійшла система планування виховної роботи; форми та методи залучення батьків та старшокласників до гурткової роботи; система інтерактивних виховних занять по формуванню культури побуту з учнями молодших класів. Обґрунтування значущості сімейного мікросоціуму у формуванні культури побуту молодших школярів базувалося на визначенні сім’ї як персонального середовища життя та розвитку дитини, як соціального інституту, що характеризується спільною формою взаємовідносин між людьми, в межах якого здійснюється значна частина їх життєдіяльності. В контексті завдань дослідження зосереджено увагу на аспектах реалізації матеріально-економічної, рекреативної та житлово-побутової функцій сім’ї. Аналіз експериментальної роботи із залучення батьків до естетичного виховання молодших школярів дозволив визначити такі засоби формування культури побуту учнів молодших класів в умовах сім’ї: включення молодшого школяра в систему по виконанню трудових доручень; залучення молодшого школяра та його батьків до діяльності сімейного клубу вихідного дня; використання спеціально підібраних ігрових технологій, спрямованих на формування культури побуту молодших школярів. 4. Результатами дослідно-експериментальної роботи підтверджено ефективність таких педагогічних умов формування досліджуваного явища, як: урахування вікових особливостей молодших школярів; включення батьків у систему естетичного виховання; відбір змісту та форм організації навчального процесу, спрямованих на формування культури побуту учнів молодших класів; розробка та впровадження моделі виховної позанавчальної роботи по формуванню культури побуту молодших школярів. Виокремлено потребнісно-мотиваційний, інтелектуально-чуттєвий та поведінково-вольовий компоненти структури особистості, визначено рівні сформованості культури побуту учнів (високий, достатній, недостатній), що дозволило ввести поняття коефіцієнта сформованості показників культури побуту та здійснити педагогічне оцінювання. Узагальнені результати дослідно-експериментальної роботи засвідчують позитивну динаміку рівнів сформованості культури побуту в експериментальних групах (89%) порівняно з контрольними групами, що підтверджує ефективність запропонованих методик. 7. Аналіз та узагальнення теоретико-методичних положень та результатів експериментальної роботи по оптимізації процесу формування культури побуту молодших школярів дали можливість науково обґрунтувати та представити широкому загалу працівників освіти (вчителям, вихователям груп продовженого дня, організаторам виховної роботи) методичні рекомендації щодо педагогічного керівництва процесом формування культури побуту в умовах шкільного та сімейного соціуму; програми, зміст діяльності Клубу вихідного дня „Лелека”, гуртка „Світ краси” та комплекс виховних інтерактивних занять по формуванню культури побуту учнів молодших класів; систему методичних семінарів для педагогів. Представлений у дослідженні комплекс методичних матеріалів може мати широке застосування у практиці роботи шкільних закладів, методичних служб управлінь освіти з метою використання нових технологій виховання школярів. Виконана робота відкриває перспективи подальшої розробки проблеми за такими основними напрямками: побудова комплексної, послідовної програми формування культури побуту, що охоплює різні вікові верстви дітей та молоді; створення регіональних соціально-виховних методик формування культури побуту; виявлення впливу вивчення дисциплін художньо-естетичного циклу на ефективність процесу формування культури побуту школярів. |
