Гончар Тетяна Іванівна. Формування комунікативної культури молодших школярів в умовах дозвілля: дисертація канд. пед. наук: 13.00.06 / Київський національний ун-т культури і мистецтв. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Гончар Тетяна Іванівна. Формування комунікативної культури молодших школярів в умовах дозвілля. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 - теорія, методика і організація культурно - просвітньої діяльності. - Київський національний університет культури і мистецтв. - м. Київ, 2003.
Робота присвячена розробці та експериментальній апробації педагогічної моделі формування комунікативної культури молодших школярів в умовах дозвілля. Дана модель включає такі складові: теоретична модель комунікативної культури як предмета педагогічного аналізу; педагогічні умови формування комунікативної культури молодших школярів в умовах дозвілля; технологія проектування і реалізації відповідних культурно-дозвіллєвих програм; методичні вимоги до реалізації кожного з етапів розробленої технології; діагностика ефективності дозвіллєвих програм з формування комунікативної культури молодших школярів.
На основі теоретичного аналізу доводиться, що комунікативна культура як предмет педагогічного дослідження може бути представлена ієрархічною моделлю, яка уможливлює впорядкування системи понять для опису предметного поля комунікативної культури та узагальнення результатів досліджень з даної проблеми. Показано можливості цієї моделі у розв’язанні педагогічних проблем, пов’язаних з формуванням комунікативної культури особистості.
Обгрунтовано педагогічні умови формування комунікативної культури молодших школярів на трьох ієрархічно співвіднесених рівнях, пов'язаних: з педагогічним супроводом інкультурації; з специфікою цієї інкультурації в умовах дозвілля; з віковими особистостям молодших школярів. Вибудувано технологію проектування дозвіллєвих програм, яка включає 5 етапів: цільовий, критеріальний, проектувальний, реалізаційний, діагностичний. Запропоновано методику діагностики ефективності дозвіллєвих програм, спрямованих на формування комунікативної культури молодших школярів.
Аналіз наукової літератури дав підстави для висновку, що семантичні відмінності у трактуванні поняття “комунікація”, його ототожнення з іншими поняттями (“зв’язок”, “взаємодія”, “спілкування”, “інформаційний аспект спілкування”) можна вважати виявом багатоаспектності феномена комунікації. Перелічений понятійний ряд визначається наявністю смислового взаємозв’язку, що може бути представлений в ієрархічній моделі комунікації, нижчі рівні якої є складовою частиною вищих. Предметне поле комунікативної культури і, відповідно, комунікативної культури особистості визначається рівнем даної моделі.
Вивчення проблеми формування комунікативної культури особистості може здійснюватись через її співвіднесення з загальною культурою особистості і комунікативною культурою. Уточнення категоріального апарату дослідження дозволило визначити комунікативну компетентність як рівень сформованості комунікативної культури, комунікативне середовище (простір, поле) – як соціокультурний контекст, соціокультурні умови формування культури особистості, комунікативні якості – як інтегральне особистісне утворення, що забезпечують ефективність комунікації.
Аналіз стану формування комунікативної культури молодших школярів в умовах дозвілля дав змогу виявити такі негативні сторони цього процесу: переважання “стихійних” форм соціалізації дітей у дозвіллєвій діяльності (здебільшого в так званих “вуличних” групах і в ході перегляду телевізійних програм); перевага споживацьких форм дозвілля над творчими; недостатня залученість молодших школярів до педагогічно організованого дозвілля; низька активність батьків в організації дозвіллєвої діяльності дітей. Доведено, що шляхи формування комунікативної культури дітей визначаються характером проблем, що діагностуються в конкретному комунікативному середовищі.
Ефективність педагогічного процесу, спрямованого на формування комунікативної культури молодших школярів, може бути підвищена шляхом реалізації педагогічних умов, які можуть бути згруповані у три ієрархічно співвіднесені блоки, пов’язані: з педагогічним супроводом інкультурації; з специфікою інкультурації в умовах дозвілля; з віковими особистостями молодших школярів.
Процес проектування дозвіллєвих програм, спрямованих на формування комунікативної культури школярів, технологічно може бути представлений як 5- етапний. При цьому кожний з його етапів (цільовий, критеріальний, проектувальний, реалізаційний, діагностичний), базується на використанні означених у дисертації методів. Робиться висновок про доцільність проектування поліфункціональних культурно-дозвіллєвих програм шляхом поєднання трьох типів інтеграції: функціональної, змістової і структурної, що є також основою діагностики ефективності таких програм.
В цілому педагогічна модель формування комунікативної культури молодших школярів в умовах дозвілля може бути представлена такими її складовими: теоретична (ієрархічна) модель комунікативної культури як предмета педагогічного аналізу; педагогічні умови формування комунікативної культури молодших школярів; технологія проектування і впровадження культурно-дозвіллєвих програм; методичні вимоги до реалізації кожного з етапів розробленої технології.
Експериментально підтверджено ефективність даної моделі стосовно різних типів дозіллєвих груп, що дає підстави рекомендувати її для використання у практиці організації дозвілля дітей молодшого шкільного віку.
Перспективним бачиться вивчення даної проблематики в таких напрямах: подальше вдосконалення методологічного апарату дослідження з метою розробки схем експериментального дослідження комунікативної культури, в межах яких вона може бути розглянута і як залежна, і як незалежна змінна; аналіз впливу інфо- і телекомунікацій на формування комунікативної культури особистості; створення альтернативних теоретичних моделей комунікативної культури; побудова загальної концепції формування комунікативної культури особистості на основі узагальнення наявних педагогічних підходів до розв’язання даної проблеми.
Основні результати дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях автора:
Гончар Т.І. Педагогічні вимоги до проведення комунікативних ігор в умовах дозвілля (у контексті проблеми формування комунікативної культури особистості). // Вісник КНУКіМ. Педагогіка. – 2002. – №6. – С.36-42.
Гончар Т.І. “Рекреаційна проблема” в педагогіці дозвілля школярів: історіографічний аналіз // Вісник КНУКіМ. Педагогіка. – 2002. – №7. – С.50-58.
Гончар Т.І. Комунікативна культура в контексті психологічних теорій особистості // Вісник книжкової палати. – 2003. – №5. – С.42-44.
Гончар Т.І. Завдання школи по відновленню працездатності учнів // Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції до 80-ї річниці НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К., 2000. – С.200-202.
Гончар Т.І. Комунікативна культура особистості як предмет педагогічного дослідження // Философские проблемы гуманитаризации высшего образования: Сб. статей по материалам 2 международной научно-практической конференции. – Сумы-Бердянск, 2002. – С. 237-238.
