У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення проблеми формування художньо-творчих умінь майбутніх учителів музики, що виявляється у необхідності обґрунтування та експериментальної перевірки методики формування досліджуваної якості у процесі диригентсько-хорової підготовки. Результати проведеного дослідження свідчать про виконання поставлених завдань і надали можливість зробити такі висновки. 1. На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу філософських, психолого-педагогічних і мистецькознавчих досліджень встановлено, що при всій багатогранності поглядів дослідники сходяться на визнанні необхідності, але недостатньості розвитку творчого потенціалу студентів для здійснення музично-педагогічної роботи в школі на рівні сучасних вимог. Якісно новий зміст педагогічної діяльності передбачає формування художньо-творчих умінь як провідного чинника творчої активності особистості в процесі диригентсько-хорової роботи. Володіння художньо-творчими уміннями, як інтегративна властивість особистості фахівця, визначає рівень його професіоналізму. Пошук оригінальних прийомів роботи, продуктивності у самостійній педагогічній діяльності, відмова від стереотипних наборів готових педагогічних рішень потребують віднайдення нових форм і методів фахової підготовки майбутніх вчителів музики. 2. Теоретичне осмислення проблеми дослідження дозволило визначити художньо-творчі уміння як властивість особистості володіти системою усвідомлених, цілеспрямованих, взаємопов’язаних розумових і практичних дій, які дозволяють успішно виконувати логічно-евристичні, комунікативно-творчі та художньо-виконавські функції в процесі диригентсько-хорової діяльності. Виділено три основних компоненти структури художньо-творчих умінь: логічний, евристичний та комунікативно-творчий. Логічний компонент художньо-творчих умінь зумовлюється асоціативною природою художньої творчості та передбачає розвиток асоціативного мислення, емоційно-ціннісного ставлення до художньо-творчої діяльності, прагнення до самовираження. Евристичний компонент характеризується ступенем освоєння виразно-смислових значень художньої інформації, мірою з’ясування особистістю змісту та смислу цієї інформації шляхом декодування семантичного значення музичної мови, розвиненістю фантазії, уяви, оригінальністю дій. Комунікативно-творчий компонент характеризується вмінням художнього та комунікативного спілкування, здатністю до творчо-виконавської діяльності. 3. Критеріальними характеристиками художньо-творчих умінь студентів у процесі диригентсько-хорової підготовки є змістові параметри визначених компонентів, а саме: емоційно-ціннісне ставлення до творчої діяльності; прагнення до самовираження; здатність генерувати ідеї; розвиненість фантазії, уяви, оригінальність дій; уміння художнього та комунікативного спілкування; здатність виконувати різні види імпровізацій; уміння музично та вербально інтерпретувати; здатність створювати музику; артистизм; здатність до самоаналізу. Відповідно до визначених компонентів та показників у студентів було зафіксовано три рівні сформованості художньо-творчих умінь: низький, середній, високий. 4. На основі теоретичного аналізу наукової літератури та узагальнення досвіду хормейстерської практики було визначено особливості формування вмінь імпровізації, інтерпретації та створення музики у студентів музичних факультетів у процесі диригентсько-хорової підготовки, які зумовлюються специфікою останньої і полягають у необхідності комплексного вирішення виконавських, виховних, комунікативних та режисерських завдань. Доведено, що оволодіння художньо-творчими вміннями є ефективним засобом розвитку творчої особистості фахівця й оптимальним шляхом удосконалення системи диригентсько-хорової підготовки спеціалістів у вищій школі. 5. Процес формування художньо-творчих умінь забезпечувався організаційно-методичною системою, спрямованою на оволодіння художньо-творчими вміннями та активізацію самостійної творчої роботи студентів у різних видах диригентсько-хорової діяльності. Ефективними у практичній роботі були принципи організації творчої роботи (особистісно зорієнтованого підходу до навчання, спонукання до творчого самовираження у диригентсько-хоровій діяльності, урізноманітнення форм і видів диригентсько-хорової роботи, емоційної насиченості виконавської діяльності, діалогової взаємодії та контекстного навчання майбутніх керівників дитячих хорів, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю студентів, співтворчості, урахування специфіки видів мистецтв та особливостей їхньої взаємодії); педагогічні умови оптимізації навчального процесу (суб’єкт-суб’єктна взаємодія у художньому спілкуванні, самостійність і активність у творчій діяльності, створення сприятливої творчої атмосфери); етапи формування художньо-творчих умінь (початковий, творчо-смисловий, творчо-синтезуючий); методи навчально-творчої діяльності (творчих завдань, оцінно-художнього спілкування, колективного обговорення, дискусії, дидактичних ігор, емоційної драматургії, інсценізації, складання вербальних програм хорових творів, власної інтерпретації, «оббіленого тексту» партитури, порівняльних характеристик, багатозначних контекстів, порівняльно-зіставний, позиційної діяльності, проблемно-пошуковий). 6. Експериментально доведено ефективність поетапного формування художньо-творчих умінь у такій послідовності: формування спрямованості особистості музиканта на систематичне освоєння нової інформації педагогічного і спеціально музичного характеру, оволодіння вихідним обсягом теоретичних положень щодо закономірностей і принципів художньо-творчої діяльності (I етап); формування основ творчого мислення, розвиток здатності до найбільш точного відтворення у власній творчій діяльності об’єктивно виражених музичних закономірностей і використання їх у виконавстві та педагогічній діяльності, формування вмінь імпровізації та інтерпретації (II етап); активна участь студентів у творчій, композиторській діяльності (складання музичних казок), роботі створеного на базі експериментальної групи музично-хорового театру, творче використання набутих умінь під час педагогічної практики (III етап). 7. Проведене експериментальне дослідження дало змогу переконатися у результативності запропонованої методики, виявити позитивну динаміку формування художньо-творчих умінь, максимально ефективно реалізувати концепцію розвитку творчої особистості у підготовці майбутнього вчителя музики до самостійної професійної діяльності. Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Подальшого дослідження вимагають питання формування художньо-творчих умінь у інструментально-виконавському та музично-теоретичному аспектах, виявлення специфічних рис досліджуваного феномену у музично обдарованих студентів, дослідження впливу рівня сформованості художньо-творчих умінь на загальний творчо-естетичний розвиток особистості. |
