Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з розробкою напрямів ефективного формування й розвитку регіонального плодоовочевого підкомплексу. На основі узагальнення наукових матеріалів дослідження запропоновано такі висновки: 1. Встановлено, що основними параметрами оптимальності структури плодоовочевого підкомплексу є рівень економічної і технологічної взаємозалежності галузей, мінімізація витрат виробленої в ньому продукції на основі поділу праці та спеціалізації галузей відповідно до природних та економічних умов окремих регіонів. Регіональний плодоовочевий підкомплекс становить сукупність галузей і ланцюгів господарювання, пов’язаних між собою горизонтальними й вертикальними зв’язками з приводу виробництва, переробки та реалізації плодоовочевої продукції. Такі зв’язки формуються в процесі забезпечення регіону плодоовочевою продукцією, орієнтуючись на максимальне використання місцевих ресурсів, переваги територіального поєднання різних галузей виробництва, ефективно діючий ринок. 2. Механізм внутрішнього та зовнішнього регулювання регіонального плодоовочевого підкомплексу включає ринкове, державне та внутрішньовиробниче регулювання. Ринкове регулювання складається з регулювання попиту, пропозиції, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури. Державне регулювання плодоовочевого підкомплексу здійснюється з урахуванням прогнозу розвитку регіональної агроекономічної системи і бюджету регіону, витрат на підтримку науково-технічного потенціалу, створення і поповнення плодоовочевого фонду, лізингу, страхування, дотацій і компенсацій, інвестиційну діяльність. Внутрішньовиробниче регулювання містить у собі маркетинг, який дає змогу на основі комплексного вивчення споживчих ринків виявити потреби і запити покупців і з урахуванням цього спланувати обсяг виробництва, а також внутрішньогосподарські економічні відносини. 3. Визначення основних методологічних підходів до дослідження ринку плодоовочевої продукції дало змогу провести комплексну оцінку системи показників його кон’юктури. За допомогою них визначається загальна ринкова ситуація, ринкові ціни, товарна маса, ринкова інфраструкутра та економічна ефективність ринкової діяльності. 4. При дослідженні ефективності розвитку регіонального плодоовочевого підкомплексу необхідно враховувати три його найважливіші сторони: економічна, соціальна і екологічна, які тісно пов'язані між собою. Визначено, що економічна ефективність регіонального розвитку плодоовочевого підкомплексу відображає економічну доцільність функціонування галузей. Екологічна ефективність регіонального розвитку характеризує спроможність такого розвитку плодоовочевого підкомплексу в регіоні, який забезпечує раціональне використання, відтворення природно-ресурсного потенціалу та охорони навколишнього природного середовища, а також сприяє нормальному відтворенню життєдіяльності і працездатності населення завдяки виробництву нешкідливих для здоров'я людини, екологічно чистих продуктів харчування і продуктів. Соціальна ефективність регіонального розвитку плодоовочевого підкомплексу характеризує рівень задоволення потреб населення регіонів у високоякісних дешевих продуктах відповідно до фізіологічних норм їх споживання, а також у дієтичних продуктах та продуктах дитячого харчування. 5. Запорізька область традиційно займає важливі позиції у сфері виробництва плодоовочевої продукції в Україні. Сучасна галузева структура регіонального плодоовочевого підкомплексу характеризується різким розбалансуванням всіх його ланок, насамперед, сировинної та переробної. Надзвичайно низьким залишається вклад у результати діяльності підкомплексу регіону сфери виробничої інфраструктури, прискорений розвиток якої, як показує світовий досвід, є важливим фактором прискорення розвитку всього плодоовочевого підкомплексу. 6. Встановлено основні причини неефективного розвитку плодоовочевого підкомплексу: загальна економічна криза та значний спад виробництва плодоовочевої продукції; зниження попиту на вітчизняну плодоовочеву продукцію; порушення інтеграційних зв'язків харчової і переробної промисловості у рамках плодоовочевого підкомплексу; важке фінансове становище переробних підприємств; фізично й морально застаріла матеріально-технічна база підприємств харчової і переробної промисловості, недосконалі технології виробництва; відсутність підтримки з боку держави. 7. Процес формування плодоовочевого підкомплексу відбувається під впливом інтегральних чинників впливу, які можна поділити на дві групи: природнокліматичні та соціально-економічні. До першої групи чинників належать структура земельного фонду, клімат, рельєф місцевості, водні ресурси. Соціально-економічна група чинників включає чотири підгрупи: чинники, зумовлені рівнем суспільного поділу праці; чинники, що визначають загальний рівень продуктивних сил регіону; чинники, що впливають на формування потреб у плодоовочевій продукції та соціально-демографічні чинники, зумовлені наявністю населення, що виробляє і споживає плодоовочеву продукцію. 8. Розробка кількісних параметрів перспективного виробництва плодоовочевої продукції дала змогу оптимізувати структуру посівних площ овочевих культур та визначити заходи щодо підвищення ефективності виробництва плодів у Запорізькій області. Визначено, що значну роль у виробництві овочевих відіграватимуть Камянко-Дніпровський, Михайлівський, Мелітопольський райони Запорізької області. Темпи повільного зростання матеріально-грошових витрат на 1 га зберігатимуться, але галузь буде прибутковою за рахунок зменшення собівартості овочів. Рівень рентабельності становитиме 25,8%. У 2007 р. зміниться структура використання овочевих: зменшиться питома вага овочів, що реалізуються у свіжому виді та збільшиться частка овочевих, що будуть перероблятися. У 2007 р. на переробку надійде 7 тис. т овочів, у тому числі 1 тис. т томатів. Перспективними для виробництва плодів в області залишаться: Мелітопольський, Василівський, Михайлівський райони Запорізької області. 9. Запропоновано комплекс заходів для стабілізації розвитку регіонального плодоовочевого ринку: сприяння інтенсифікації в плодоовочевому підкомплексі різних організаційних формувань; впровадження прогресивних ресурсоощадних та екологічно безпечних технологій; впровадження ефективного механізму державного регулювання ринків продукції в поєднанні з ринковим саморегулюванням; опрацювання нормативно-правової бази з питань застосування різних методів підтримки вітчизняного товаровиробника; створення інтервенційних фондів; впровадження обґрунтованого квотування обсягів реалізації та встановлення граничних рівнів цін на плодоовочевому ринку; прискорення розвитку мережі інфраструктурних формувань. Визначено, що державне регулювання розвитку плодоовочевого підкомплексу повинне здійснюватись у напрямах розробки програм розвитку інфраструктури ринку плодоовочевої продукції та фінансової підтримки підприємств. |
