Проведене дослідження проблем державного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків на перехідному етапі розвитку економіки України дозволило розробити теоретико-методологічні засади формування і розвитку механізмів державного регулювання цих зв’язків. Результати досліджень зводяться до наступних висновків та положень: 1. Незважаючи на теоретичне обґрунтування необхідності переходу до вільної торгівлі, на практиці торговельна політика держав характеризується розвитком двох тенденцій: протекціонізму та лібералізації, яку в дослідженні представлено як форму співробітництва в міжнародній торгівлі, спрямовану на послаблення обмежень зовнішньоторговельного обміну. На перехідному етапі розвитку економіки лібералізація, за умови доречно обраного часу її проведення, перетворюється на дієвий інструмент структурної перебудови економіки, підвищення ефективності та конкурентоздатності національного виробництва, що стимулює процес становлення ринкових відносин. 2. Специфіка сучасного етапу зовнішньоторговельних зв’язків не дозволяє Україні належним чином використовувати економічний, геополітичний, природничо-ресурсний потенціал та стійкі порівняльні переваги, які мають місце в окремих видах виробництва. Все це обумовлено особливостями, успадкованими від господарства колишніх радянських республік та повільними темпами реструктуризації економіки на перехідному етапі. 3. Виявлено нове пріоритетне призначення транспортної системи України в умовах її незалежності та переходу економіки до ринкових відносин як системоутворюючого компоненту зовнішньоторговельних зв’язків України. 4. Сучасна модель регулювання зовнішньої торгівлі в Україні ще не є завершеною тому, що протягом короткого терміну вона постійно змінювалась, іноді навіть у протилежних напрямках, які сумарно не поєднувалися в єдину виважену стратегію. І тільки зараз вона поступово створюється. 5. В основі формування механізмів державного регулювання зовнішньої торгівлі в більшості країн світу лежить висока правова забезпеченість; своєрідна уніфікація правових, адміністративних та організаційно-технічних систем; висока технічна забезпеченість систем державного регулювання; комплексний характер регулювання, суть якого зводиться до використання багатосторонніх як економічних, так і адміністративних інструментів регулювання, які взаємодіють між собою, неоднаково впливають на експортно-імпортні операції і взаємодоповнюють одне одного. У зв’язку з цим, зазначений інструментарій регулювання, який притаманний багатьом зарубіжним країнам запропоновано впроваджувати і в Україні. 6. На перехідному етапі розвитку дуже важливим є підвищення регулюючих функцій держави з метою проведення поетапної і всебічної диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків, досягнення їх збалансованої світової та регіональної геополітичної структури. До появи ознак стійкої стабілізації економіки держава повинна відігравати домінуючу роль у процесі формування і коригування експортно-імпортних потоків, нарощуванні експортного потенціалу країни, дієвому захисті національних виробників шляхом обмеженого і зваженого протекціонізму, методами і інструментами, якими користується світова спільнота. Одним із найважливіших інструментів торгівельної політики є митно-тарифне регулювання. Проведений аналіз показав, що розвинені країни широко використовують митно-тарифне регулювання, підвищуючи ступінь захисту окремих галузей економіки і частіше не за рахунок збільшення мита, а шляхом його вибіркового зниження. На жаль, Україна ще не перейняла ці загальносвітові закономірності зовнішньоторговельного співробітництва. 7. Особливої актуальності набуває визначення пріоритетних напрямків розвитку транспортно-дорожнього комплексу України, економічного і правового регулювання відносин в транспортному секторі економіки з урахуванням вимог економічної та національної безпеки, які вимагають розробки науковообґрунтованих пропозицій щодо формування державної транспортної політики в Україні, стратегічними цілями якої мають стати: формування та удосконалення національних транспортних систем і створення в межах СНД єдиного транспортного простору; забезпечення гарантованого і якісного задоволення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів; сприяння зовнішньоекономічній діяльності, розвиткові експорту транспортних послуг; вирішення оборонних, природничоохоронних та інших спеціальних завдань, забезпечення суспільних потреб в галузі транспорту; здійснення курсу на інтеграцію транспорту держав-учасниць Співдружності в світову транспортну систему, включення ряду комунікацій в міжнародні транспортні коридори. 8. Невідповідність українського законодавства стандартам ГАТТ/СОТ призводить до того, що світові товаропотоки обходять Україну або частково потрапляють до її торговельно-економічної системи і, як правило, не на вигідних для нас умовах. Тому реформування механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі України значною мірою пов’язано з її співробітництвом з міжнародними економічними та фінансовими організаціями, які активно впливають на регулювання світової торгівлі. Важливо, щоб це фінансове співробітництво стимулювало структурну перебудову, підвищення конкурентоспроможності національного виробництва та створення сучасної ринкової економіки. |