В результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу щодо удосконалення методологічного підходу до формування ефективної політики регулювання доходів як основного чинника підвищення рівня життя населення. Результати дослідження дозволяють зробити висновки теоретичного та науково-практичного спрямування, основні з яких такі: 1. В умовах економічної кризи особливого значення набувають проблеми стабілізації і зростання рівня доходів, створення умов для повноцінного відтворення та функціонування трудового потенціалу. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до визначення категорії “рівень доходів” як інструменту, який використовується для визначення пріоритетних напрямків соціально-економічної політики держави, вибору найбільш ефективних механізмів її реалізації. 2. Досліджено теоретико-методологічні аспекти бідності в Україні. Як багатогранне явище, бідність відрізняється загальними, специфічними та інституціональними аспектами, часовим та просторовим, якісним та кількісним вимірами. Обґрунтовано підходи до вибору критеріїв бідності, в яких окрім бази визначення, надається характеристика можливих напрямків використання і доцільності застосування, що дасть можливість оперативно вибирати необхідний критерій бідності відповідно до конкретної ситуації. 3. Запропоновано систему показників відповідно до сформованого поняття “бідність”, за допомогою яких проводиться диференціація населення за медіанним рівнем сукупних витрат. Запропонована система диференціації населення відрізняється від прийнятої диференціації (бідні, середній клас, багаті) більшою мотивацією визначення середнього класу (заможні, забезпечені) і бідних (малозабезпечені, бідні, зубожілі, надзубожілі) і можливістю більш детального аналізу внутрішньої динаміки визначених груп. 4. Доведено, що зниження реальних доходів населення та поширення бідності за часів ринкових реформ – це результат не тільки падіння рівня виробництва та високої інфляції, але і наслідок відсутності ефективних механізмів адаптації до нових умов. Реальні доходи населення протягом 1995 – 2002 рр. знизилися у 4,4 рази, реальна заробітна плата – майже в 4 рози, а реальна пенсія – в 6,5 рази. Це призвело до того, що бідність набула масових масштабів. До того ж, вона охопила не тільки непрацездатних, безробітних, але й зайняте у виробництві населення – з’явився прошарок так званих “нових бідних” – кваліфікованих працівників. 5. На основі індексного аналізу визначено вплив показників стандартів національних рахунків на обсяг індивідуальних споживчих витрат домогосподарств і запропоновано методику розрахунку параметрів валового випуску, частки ВВП у валовому випуску і кінцевих споживчих витрат у ВВП для визначення необхідного обсягу споживчих витрат домогосподарств, який має забезпечувати витрати населення на рівні прожиткового мінімуму. 6. Розроблено економетричну модель, за допомогою якої можна вимірювати вплив макроекономічних показників на рівень грошових витрат. Модель дозволяє здійснювати факторний аналіз результуючого показника за аналізований період і здійснити розрахунок прогнозних значень на перспективу. 7. Запропоновано тренд показника споживчих витрат домогосподарств у вигляді логістичної моделі для прийняття прогнозних рішень щодо показника індекса доходів (витрат). Прогнозна модель індексу споживчих доходів (витрат) дозволяє визначити термін, в якому буде досягнуто прогнозний рівень доходів. 8. Запропоновано методику оперативного розрахунку таких соціальних стандартів як: прожитковий мінімум, мінімальний споживчий бюджет, межа малозабезпеченості, фізіологічний мінімум на основі проведеного аналізу існуючих методичних підходів щодо встановлення прожиткового мінімуму на основі норм МОЗ на кризовий період, УкрНДІ гігієни харчування, РВПС України НАН України. 9. Запропоновано методику розрахунку коригуючих коефіцієнтів, в основі якої лежить добова енергетична цінність харчування. Наведені розрахунки коригуючих коефіцієнтів показують, що їх розмір відповідає Оксфордській шкалі, що широко застосовується в міжнародній статистиці. 10. Запропоновано модель забезпечення відповідності мінімальних соціальних стандартів прожитковому мінімуму. Розробка та впровадження державних мінімальних соціальних стандартів має бути спрямована на фінансове забезпечення основних конституційних прав громадян, зміцнення фінансової бази та збереження єдиного соціального простору у всіх регіонах країни, тобто державні мінімальні стандарти повинні знайти своє відображення в державному та місцевих бюджетах і сприяти вирівнюванню соціального забезпечення громадян у розрізі областей, районів та інших адміністративних одиниць. |