Проведене дослідження теоретичних, методичних і прикладних положень щодо формування і функціонування корпоративних структур в економіці регіону дозволило одержати елементи теоретичного, практичного і наукового характеру. Основні з них полягають у наступному: 1. У результаті проведеного аналізу теоретичних основ формування корпоративних структур в економіці регіону, встановлено, що: а) в сучасній науковій економічній літературі відсутнє єдине поняття «регіон» і «регіональна економіка». Запропоновано авторське визначення поняттю «регіон» і «регіональна економіка», їхній взаємозв'язок і взаємозумовленість у контексті забезпечення розширеного відтворення; б) складовою частиною корпоративної структури є акціонерне товариство, акціонерна компанія і корпорація. Проаналізовано їхню подібність і розходження, встановлено, що, відповідно до українського законодавства, їх можна трактувати як синоніми; в) зроблено класифікацію підприємств по організаційно-правових формах господарювання в Донецькому регіоні й Україні на базі статистичних даних і визначено, що корпоративний сектор є провідним. В економіці Донецького регіону головну роль грають великі корпоративні структури – акціонерні товариства. 2. Аналізуючи світовий досвід створення і функціонування корпоративних структур, визначено, що в розглянутих країнах корпоративному сектору належить провідна роль. Існує різноманіття варіантів формування корпоративних структур (акціонерних товариств), які запропоновано використовувати для розвитку корпоративного руху в Україні і Донецькому регіоні. Досліджуючи формування акціонерних товариств у процесі приватизації, відзначено, що в зарубіжних країнах, як правило, приватизуються нерентабельні і збиткові підприємства. В Україні процес приватизації здійснюється за планом, приватизуються, насамперед, високорентабельні підприємства. 3. З кожним роком у результаті приватизації державний сектор економіки зменшується, а недержавний збільшується. Єдиного підходу до визначення питомої ваги державного сектора в економіці країн не існує. Уведено нове поняття – «достатність частки державного сектора» в економіці країни і визначено його критерії. Приватизація великих підприємств ускладнюється тим, що вони, як правило, є монополістами. Пропонується нове трактування монополії, що може стати основою для внесення змін в Антимонопольне законодавство. 4. Аналізуючи досвід формування і функціонування моделей корпоративного управління в промислово розвинутих країнах, встановлено, що у світовій практиці розрізняють три моделі корпоративного управління – американську, німецьку і японську. Найбільш демократичною і прогресивною є американська модель корпоративного управління. У німецькій моделі становить інтерес участь банків в управлінні корпораціями, у японській моделі – участь держави. На регіональному рівні заслуговує інтерес формування корпорацій у штаті «Делауер» (США). 5. Дослідження особливостей становлення і розвитку української моделі корпоративного управління показали: а) спостережна рада функціонує на основі положень про спостережну раду відкритого акціонерного товариства, які є неефективними, вони здебільшого не виконують своїх функцій. Пропонується розширити права, обов'язки і відповідальність спостережної ради й узаконити їх; б) для правління акціонерного товариства, й особисто голови, законодавчо не визначена відповідальність (крім внутрифірмових нормативних актів). Пропонується використовувати досвід зарубіжних країн; в) ревізійна комісія акціонерного товариства не може цілком виконувати свої функції, тому що її члени не є професійними аудиторами. Пропонується замість ревізійної комісії використовувати спеціалізовані аудиторські фірми; г) підвищення ефективності функціонування корпоративних структур у значній мірі залежить від удосконалення вітчизняної нормативно-правової бази. 6. Провівши дослідження державного і корпоративного управління в економіці регіону, встановлено, що а) державні відкриті акціонерні товариства в більшій частині працюють збитково через відсутність сучасних методів управління і висококваліфікованих кадрів. Запропоновано шляхи удосконалення управління ДВАТ і підготовки сучасних фахівців; б) уповноважена особа не має достатніх повноважень по управлінню державними корпоративними правами. Пропонується розширити її права, обов'язки і відповідальність і зафіксувати це законодавчо. 7. Єдиного параметра визначення великої корпоративної структури в Україні немає. Розроблено рекомендації єдиного параметра визначення великого підприємства (великої корпоративної структури). Запропоновано внести доповнення в Господарський кодекс України щодо визначення великого підприємства. Світова економічна тенденція спрямована на створення великих господарчих суб'єктів – транснаціональних корпорацій. Запропоновано законодавчо в Україні скасувати практику дроблення великих цілісних виробничих комплексів, а формувати великі корпоративні структури методом злиття й обміну акціями. Пропонується регіональній владі сприяти в створенні таких корпоративних структур. 8. Досліджуючи модель корпоративного управління на підприємствах Донецького регіону, встановлено, що формування акціонерних товариств в Україні не за класичною схемою, тобто в процесі приватизації, негативно позначається на їхньому функціонуванні. Ефективність функціонування корпоративних структур залежить від структури акціонерного капіталу. Запропоновано модифікувати акціонерний капітал вітчизняних акціонерних товариств, створених у процесі безкоштовної приватизації, шляхом передачі акцій робітників у довірче управління пенсійним фондам, що дасть можливість удосконалити модель корпоративного управління. |