Результати наукового пошуку дають змогу зробити такі висновки: 1. Український народний танець у системі підготовки вчителя хореографії займає одне з провідних місць, сприяє вихованню молоді на національній культурі. Через фольклор молоді передається суспільно-історичний досвід, духовні цінності українського народу, виховуються патріотичні почуття, національна самосвідомість і гідність. Аналіз історичної хореографічної та педагогічної літератури показав, що у своєму розвитку національна народно-сценічна хореографія пройшла три етапи: від обрядово-фольклорного, характерно-народного до класичного танцю. У становленні професійної хореографічної виконавської школи народно-сценічного танцю в Україні виділяється два етапи розвитку: перший – перенесення на сцену зразків українського народного танцю без будь-яких суттєвих змін; другий – яскрава театралізація та стилізація українського народного танцю шляхом його технічного удосконалення та вільної сценічної інтерпретації. Отже, фольклор сприяв розвитку українського хореографічного мистецтва, на різних історичних етапах створювалися професійні та самодіяльні колективи, основу яких становив народний танець. 2. Значний науковий і практичний інтерес для подальшого розвитку української хореографічної школи мають дослідження науковців англомовних країн (Великої Британії, США, Канади). Сучасні концепції підготовки майбутніх учителів хореографії реалізуються у навчальному процесі педагогічних коледжів, у науково-дослідних центрах, інститутах післядипломної підготовки цих країн. Специфічною особливістю навчальних програм є: формування фахових хореографічних умінь з метою гармонійного розвитку особистості; підготовка до викладання хореографії як професійного мистецтва у спеціальних студіях-школах; формування професійних умінь щодо використання психотерапевтичних функцій хореографічного мистецтва. 3. Вивчення стану досліджуваної проблеми на практиці та сучасних концепцій професійної підготовки майбутніх вчителів хореографії дало змогу виявити рівень формування хореографічних умінь студентів педагогічного закладу, обґрунтувати доцільність нових підходів до формування фахових умінь у студентів вищих педагогічних закладів. Сучасні методики формування хореографічних умінь майбутнього вчителя ґрунтуються на концептуальних засадах педагогічної майстерності й педагогічної творчості. Тому формування хореографічних умінь майбутнього вчителя ми визначаємо як процес створення сприятливих умов для такої професійної підготовки вчителя, яка забезпечує розвиток особистісних якостей та професійних умінь, що сприяють педагогічній пошуково-перетворювальній діяльності, результатом якої є подальший професійний розвиток та саморозвиток вчителя. Результати експерименту засвідчили, що неорганізованість, нерішучість, невпевненість у собі виникли через недостатню цілеспрямованість у здобутті професійних знань, умінь, навичок. Недосконалість підготовки зумовлена також малою кількістю годин, що відводиться на вивчення українського народного танцю в педагогічному закладі. Тому доцільно розробити спеціальну методику формування хореографічних фахових умінь, спрямовану на оволодіння українським народно-танцювальним мистецтвом, реалізацію особистісно орієнтованого принципу навчання. На основі узагальнення психолого-педагогічної експериментальної роботи виявлені педагогічні умови формування фахових хореографічних умінь студентів, зокрема:
активне залучення студентів до художньо-творчої діяльності, що здійснюється організаційно у різних видах і формах групових занять; індивідуалізація професійно-педагогічного навчання майбутнього хореографа; організація самостійної роботи студентів; взаємодія колективної та індивідуальної форм навчання. Виявлено, що опанування українським народно-сценічним танцем сприяє формуванню психолого-педагогічних та хореографічних умінь:
володіння методикою виконання хореографічних композицій та власним стилем виконання; проведення уроків українського народно-сценічного танцю та створення хореографічних танцювальних композицій; організація міжособистісних контактів та педагогічної взаємодії в процесі створення дитячого хореографічного колективу; постановка українських народно-сценічних танців для організації позакласної роботи. Відповідно для кожного із зазначених фахових хореографічних умінь були визначені головні критерії його сформованості. Вони відповідають рівням, встановленим за такими параметрами: низький – адаптивно-репродуктивний; середній – активно-дійовий; високий – активно-пошуковий. У процесі експериментального дослідження опрацьована система формування фахових хореографічних умінь, основними структурними елементами якої були чотири етапи. Кожен з них передбачав певний зміст навчально-виховної роботи.
На першому (підготовчому) етапі формувалися первинні уявлення студентів про майбутню професійну діяльність вчителя хореографії під час вивчення блоку психолого-педагогічних дисциплін, а також спеціальних мистецтвознавчих. На другому етапі відбувалося накопичення теоретичних знань та практичних умінь студентів-хореографів у процесі вивчення професійно спрямованих дисциплін та практичного виконання навчально-експериментальних завдань, які дали можливість виявити послідовність педагогічних дій, сформованість широкого кола спеціальних знань з українського народного танцю. На третьому етапі відбувалося закріплення та поглиблення набутих знань у ході вивчення студентами запропонованого і розробленого нами спецкурсу “Теорія та методика українського народно-сценічного танцю”, який сприяв формуванню високого рівня фахових хореографічних умінь та єдності в оволодінні теорією й практикою. На четвертому етапі формувався досвід практичного застосування спеціальних педагогічних та хореографічних умінь під час педагогічних практик, де майбутні учителі самостійно створювали танцювальні комбінації, етюди, композиції та обробку фольклорного танцювального матеріалу. 8. Проведене дослідження дозволило встановити ефективність розробленої методики формування фахових хореографічних умінь студентів під впливом пошукового характеру навчання. Результати дослідження можуть використовуватися у подальших розробках проблеми удосконалення фахової підготовки педагогічних кадрів у педагогічних навчальних закладах, училищах культури, загальноосвітніх школах. Подальшого дослідження потребують такі проблеми: розробка концепції розвитку професійної педагогічної освіти; створення структурно-функціональної моделі безперервної багаторівневої підготовки вчителя початкових класів; обґрунтування методичної основи фахової підготовки вчителя початкових класів. |