У дисертації на базі проведених наукових досліджень вирішено наукову задачу, що полягає у формуванні економіко-екологічного механізму управління землекористуванням, який забезпечує синергетичний ефект досягнення результатів на основі емерджентності зв’язків його складових. Науково обґрунтовані методичні основи ринкового землекористування, що має суттєве значення для розвитку науки управління, практики ефективного використання земельних ресурсів. На основі узагальнення результатів дослідження зроблено такі висновки: 1. Основним напрямом сучасного етапу розвитку теорії управління землекористуванням є поглиблення розуміння її сутності, що забезпечує цілеспрямований, планомірний вплив суб’єкта управління на земельну ділянку з метою підтримання її стійкого стану або переведення в новий бажаний стан. 2. Проблему раціоналізації землекористування слід розглядати у контексті впровадження ефективного механізму управління землекористуванням з урахуванням таких складових, як землеустрій, землевпорядкування, державний земельний кадастр, державний контроль за використанням і охороною земель, моніторинг земель, економічне регулювання раціонального землекористування, вирішення земельних спорів, державна землевпорядна експертиза, фінансове забезпечення, стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, екологічний аудит. Комплексне врахування приведених складових механізму забезпечує синергетичний ефект управлінських рішень у землекористуванні. 3. Встановлено, що формування ефективного механізму управління землекористуванням вказує на необхідність вдосконалення правового регулювання земельних відносин. У цьому зв’язку пропонується прийняття законів України “Про раціональне використання земель”, “Про вдосконалення грошової оцінки землі”, “Про управління землекористуванням”, без яких не можна претендувати на сформовану земельну політику України. 4. Визначено, що несприятливі тенденції розвитку управління землекористуванням Миколаївської області стали причиною нестабільності території, коефіцієнт якої становить 0,39. Встановлено, що контурно-меліоративна організація території лише частково стабілізує агроландшафт. Повна ж його стабілізація досягається шляхом землевпорядкування території з урахуванням системного підходу до проектування, що дасть змогу зберегти ціннісні властивості ландшафту. 5. Проведений аналіз впливу економіко-екологічного механізму управління землекористуванням на стан використання земель в Миколаївській області дозволив встановити, що існуюча структура посівних площ в області супроводжується дефіцитом гумусу на рівні 1,4-1,6 т/га, що еквівалентно 28-30 т/га органічних добрив. Для успішної реалізації державної політики у сфері збереження і відтворення родючості ґрунтів потрібно розширити до 40% багаторічних і однорічних трав у структурі посівних площ, зменшивши площі посіву просапної групи культур і частково зернових. 6. Встановлено, що визначальним фактором планування, організації та забезпечення ефективності землекористування як первинної ланки суспільного виробництва, є грошова оцінка земель, яку доцільно визначати за балом бонітету ґрунту, що відповідає національним інтересам країни. Грошова оцінка землі, яка ґрунтується на рентному доході, що створюється при виробництві зернових культур, спотворює її справжню грошову оцінку, внаслідок чого на землях, гірших за родючістю, але при більших матеріальних і фінансових витратах у розвиток землекористування, грошова оцінка виявилась вищою, ніж на ґрунтах з високою природною родючістю, але з низьким рівнем інтенсифікації виробництва. 7. Найбільш повно інтересам українського суспільства відповідає, на відміну від купівлі-продажу землі, її оренда. Стрижнем такої стратегії є збереження цілісності земельних масивів і зміцнення землекористувань усіх форм господарювання. Розмір орендної плати за критерієм виносу гумусу врожаєм культур доцільно встановити на рівні 10% від грошової оцінки земель, з того розрахунку, що частина орендної плати буде використана на збереження родючості ґрунтів. 8. Організаційне забезпечення функціонування механізму управління землекористуванням повинно базуватись на наступних принципах: принцип змін, принцип управління ризиком, принцип упорядкованості прийняття рішень, принцип раціональності дій, принцип обмежених можливостей, принцип оцінки дій, принцип визначення відповідальності, принцип екологічної оборотності. При цьому тільки емерджентний зв’язок між ними дозволить розв’язати проблему ефективного землекористування. 9. Формування механізму управління землекористуванням забезпечується шляхом розвитку елементів системи інвайронменталізму через призму сталого землекористування. Одним з показників сталого землекористування є оптимізація структури посівних площ, що забезпечує максимізацію прибутку за умови дотримання бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті. 10. Розроблені наукові положення, висновки і рекомендації, підтвердили доцільність їх використання у практичній діяльності шляхом впровадження на сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області, та рекомендовані до застосування Миколаївським головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, Братським районним відділом земельних ресурсів, управлінням агропромислового розвитку райдержадміністрації Новоодеського району та ін. |