У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення проблеми щодо формування економічних відносин в інтегрованому бурякоцукровому виробництві. Основні результати дослідження дають підстави для таких висновків, що забезпечать реалізацію поставлених завдань: 1. Наукове узагальнення сутності економічних відносин в інтегрованому бурякоцукровому виробництві на даному етапі соціально-економічного розвитку вимагає розробки принципово нового організаційно-економічного механізму забезпечення прибутковості аграрних і переробних підприємств, у центрі якого повинен виступати інтерес виробника, споживача та держави. 2. Запропоновано новий підхід до вдосконалення економічних відносин в бурякоцукровому виробництві шляхом поєднань виробничо-технологічного й організаційно-економічного виробництва сировини та її промислової переробки. Об’єднання зусиль розрізнених, самостійно функціонуючих підприємств та організацій аграрного, промислового, інфраструктурного секторів економіки, що спрямовані на створення єдиної цілісної виробничої, економічної та управлінської систем, забезпечують ефективне використання природного, трудового, виробничого, інвестиційного потенціалів суб’єктів господарювання. 3. На сучасному етапі формування раціональної системи економічних відносин, спроможної до кризової резистентності, виявлено факторний вплив мікро- і макросередовища. Врахування їхньої дії та адекватне реагування на них забезпечить гнучке пристосування товаровиробників до мінливих ринкових умов та використання їх фінансових можливостей, щодо забезпечення розширеного відтворення у всіх учасників інтегрованого бурякоцукрового виробництва. 4. Оцінка показників господарської діяльності інтегрованого бурякоцукрового виробництва свідчить про відсутність динамізму та стійкості, зростання залежності від зовнішніх джерел фінансування. Наслідком цього виступає необхідність у доповненні елементами державного регулювання питань щодо подолання диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, старіння матеріально-технічної бази, недостатність інвестиційного забезпечення, інноваційного оновлення техніко-технологічного потенціалу галузі тощо. На основі цього запропоновано модель нових економічних відносин, стійких до кризової резистентності, яка повинна грунтуватися на раціональному поєднанні ринкового саморегулювання та державного регулювання ринку цукру, що сприятиме повному задоволенню потреб споживачів у власній продукції, інтересів суб’єктів ринку та реалізації соціальних та екологічних проблем щодо забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підпримств регіону. 5. Основними заходами збільшення обсягів виробництва цукру, подальшого стабільного розвитку та підвищення ефективності цукрової галузі є виробництво якісної і в достатніх обсягах цукросировини для повного завантаження виробничих потужностей, проведенні модернізації та реконструкції наявних виробничих потужностей. Низький їх рівень (2003- 2005 рр. складав 54,1 %, 2006 р. – 71,2 %, 2007 р. – 64,3 %) зумовлений різними причинами (зменшення обсягів вирощених і реалізованих цукрових буряків). На обсяги виробництва цукру суттєво впливає коефіцієнт забезпечення сировиною (у 2007 р. становив 45 %, тобто половину можливостей виробничих потужностей) цукрових заводів. На основі цього запропоновано вдосконалити технологічний процес з метою підвищення коефіцієнта вилучення цукру, оптимізувати витрати фінансових і трудових ресурсів, підвищити урожайність цукрових буряків, розширити зони бурякосіяння. 6. Обґрунтовано методичні підходи до розрахунку оптимальних обсягів виробництва цукру, що враховують оцінку техніко-економічних показників та відображають можливість відродження бурякоцукрового виробництва у вигідно сформованих сировинних зонах регіону та віднесення його до областей з більш високою урожайністю. 7. При формуванні стратегії розвитку економічних відносин запропоновано прогнозну модель розрахунку оцінки ефективності функціонування сукупності цукрових заводів у заздалегідь сформованих сировинних зонах, що відображає потенційні можливості підприємства щодо використання всіх виробничих ресурсів і отримання позитивного економічного ефекту. Отримані варіанти моделі дають змогу встановити інтервали значень обсягів заготівлі цукрових буряків, обсягів виробництва цукру, цукристості коренів та собівартості 1 т цукру. Вихідними умовами проведених прогнозних розрахунків стала необхідність забезпечення виробників цукросировини більш концентрованими обсягами виробництва цукрових буряків, а переробних підприємств – підвищення коефіцієнтів: забезпечення сировиною; використання виробничих потужностей. 8. Запропоновано методичні підходи щодо вдосконалення договірних відносин шляхом укладання угод між всіма партнерами інтегрованого бурякоцукрового виробництва, що дають змогу здійснити розрахунок коефіцієнтів обґрунтованості, напруженості договірних зобов’язань та їх виконання, які вплинуть на збалансованість сировинних ресурсів, їх переробки та зберігання. 9. Для усунення міжгалузевих суперечностей між господарськими суб’єктами бурякоцукрового виробництва запропоновано, організаційну структуру регіональної міжгалузевої асоціації цукровиків області, яка дозволить здійснити поєднання економічних інтересів всіх партнерів бурякоцукрового виробництва з метою досягнення стратегічної цілі розвитку при оптимальних матеріальних і трудових витратах. |