У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано нові підходи до вирішення наукової задачі щодо формування економічних інститутів ринкового типу в аграрній економіці. Проведене дослідження дає підстави зробити наступні висновки теоретико-методологічного та аналітико-прикладного характеру: 1. Характерними рисами теоретико-методологічних засад інстиціоналізму є розширення традиційних рамок економічної теорії, подолання зосередження її уваги на абсолютизації пріоритетності аналізу економічних явищ і процесів, залучення до дослідження не тільки методів економічних, а й широкого спектру інших наук про суспільство. На основі міждисциплінарного підходу визначено можливості аналізу інституціонального зрізу економіки в умовах трансформації адміністративно-командної системи в ринкову, що забезпечує різнобічне вивчення перехідних процесів, сприяє пошуку раціональних шляхів формування економічних інститутів нового типу. 2. Розуміння сутності поняття “економічний інститут” еволюціонізувало від уявлення про нього як психологічний феномен до трактування його поряд з цим у якості реальних форм, яких набувають економічні відносини і здійснюється економічна взаємодія між господарюючими суб’єктами. 3. Вирішальна роль у становленні, функціонуванні і розвитку ринкової економічної системи належить правам власності, підприємствам (фірмам), установам ринкової інфраструктури, господарському праву та державному регулюванню. Їх дія впливає на ті складові економічної системи, які визначають основні параметри соціально-економічного розвитку суспільства. Економічні інститути виконують цілий ряд функцій, аналіз дії яких дозволив поділити їх на такі види, як загальні, спеціальні та допоміжні. 4. Об’єктивна обумовленість функціонально-адресного формування економічних інститутів ринкового типу в перехідній економіці визначається тим, що адміністративно-командна система внаслідок змін кількісного та якісного характеру перестала ефективно функціонувати і розвиватись. Дослідження процесів становлення ринкових економічних інститутів при переході до ринку свідчить про їх незавершеність та нагальну потребу формування функціонально-адресного, в тому числі галузевого, змісту цих інститутів. Конституююча роль в інституціональних трасформаціях належить інституту власності. 5. Обґрунтування впливу реформування відносин власності на утвердження багатоукладної ринкової економіки здійснено шляхом аналізу форм і методів загальноцивілізаційних процесів роздержавлення і приватизації. Останні розглядаються як суттєвий засіб інституціональних змін та аналізуються через відновлення приватних начал у відносинах власності в аграрній сфері, що відповідає багатофункціональній природі людини: виробника, споживача, власника, підприємця, громадянина. Складові трансформації цієї сфери досліджуються як процес становлення формальних і неформальних економічних інститутів, що включає формування конструктивного інституту прав власності, тісно пов’язаного з розвитком аграрного ринку. Це передбачає ряд послідовних та логічно пов’язаних між собою етапів. Як закономірний наслідок цих процесів виокремлено утворення інститутів діяльності, інститутів-регуляторів, інститутів-закладів, які забезпечують становлення і захист інституціонального середовища. Досліджено феномен появи та масовидності трансакційних витрат. 6. Інституціоналізація аграрної сфери передбачає перерозподіл основних засобів виробництва одержавлених підприємств на користь недержавних сільськогосподарських структур та приводить до появи багаточисельних власників земельних і майнових паїв, виникнення різноманітних інституціонально-організаційних форм господарювання. Здійснені перетворення аграрного виробництва сформували початкову стадію його нової інституціонально-організаційної структури. Для посилення позитивного впливу останньої на соціально-економічний стан галузі, її функціонування і розвиток обґрунтовуються основні напрями подальшого вдосконалення інституціонального середовища . 7. Аналіз стану законодавчого врегулюванням в Україні реалізації реального змісту права власності на землю, форм власності на неї, прав і обов’язків землекористувачів показує, що новий Земельний кодекс містить ряд суперечностей. Для їх подолання обґрунтовується, що земля має використовуватись в інтересах всього суспільства, громадянам якого важливо забезпечити права ефективного використання землі як власності та землі як капіталу шляхом правового унормування нового стану аграрних відносин, створення єдиної системи реєстрації державою земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі земельного кадастру. 8. Узагальнення проблем функціонування інститутів ринкової інфраструктури аграрного сектора свідчить про те, що їх стан не відповідає загальноприйнятим критеріям оптимальності. Для досягнення останньої обґрунтовано необхідність оптимізації кількості аграрних товарних бірж, вдосконалення законодавчого забезпечення їх функціонування, зменшення ризику банківських кредитів, наданих сільськогосподарським підприємствам, вдосконалення законодавства розвитку фондового ринку, створення системи іпотечних банків та інших фінансово-кредитних установ, орієнтацію центрів зайнятості на здійснення активної політики зайнятості 9. Дослідження регуляторно-створювальної ролі держави в інституціона-льних перетвореннях аграрної економіки свідчить, що вона не повинна не тільки усуватись від участі у них, а має надавати пріоритети, перш за все, створювальній функції. Засобами реалізації останньої розглянуто параметри визначення та реалізації стратегічних і тактичних цілей інституціональних перетворень, спрямованих на утвердження цілісного інституціонального середовища в цій галузі. Формування економічних інститутів в аграрній сфері – одна з ключових проблем, ступінь вирішення якої визначить подальшу долю економічної незалежності України та перспективи розвитку її економіки. | 