Дослідження, проведені у дисертаційній роботі, дали можливість теоретично узагальнити, критично проаналізувати та запропонувати нове розв’язання наукової проблеми, пов’язаної з формуванням комплексної економічної моделі стратегічного управління в туристичній сфері. Результати дослідження є теоретично, методологічно та практично обґрунтованими і знаходять своє відображення у таких висновках: Дослідження еволюційного розвитку теоретичних підходів до визначення клю-чових понять стратегічного управління показали, що незважаючи на більш як 30-річні дослідження в цій галузі, концепція стратегічного управління не сформульована до кінця й продовжує активно розвиватися сьогодні, особливо в умовах зростання невизначеності зовнішнього середовища та прямої залежності туристичної діяльності від його змін. Аналіз особливостей стратегічного управління у сфері туризму дав змогу визна-чити, що, з одного боку, туристичною сферою керують за загальною схемою управління, а з іншого, у зв’язку з різноманітністю видів та форм туризму, при цьому варто врахову-вати суттєві відмінності в алгоритмі управлінських дій щодо формування пакета турис-тичних послуг у тому чи іншому виді туризму. Врахування таких особливостей суттєво відрізнятиме систему управлінських рішень, підходів та методів організації туристичних послуг і вартість процесу управління та кількісно-якісні вимоги до нього. Тому в роботі запропоновано методичні підходи до вибору виду стратегічного управління в сфері туризму за видами і формами, способом проведення та типом туристичної діяльності.
Дослідження основних підходів до побудови моделі стратегічного управління дало змогу систематизувати їх і виокремити принципові елементи, з урахуванням яких запропоновано власне бачення побудови загальної схеми процесу стратегічного управління, яка: певним чином синтезує різні аспекти існуючих моделей; містить не лише алгоритм необхідних стратегічних дій, а й опис маршруту операцій на кожному етапі у вигляді запитань, котрі необхідно поставити, щоб не помилитись на стратегічній дорозі; будучи складною за змістом, вона проста у використанні; є основою для побудови моделі стратегічного управління; дає змогу залежно від типу і специфіки туристичного підприємства, особливостей чинників його зовнішнього середовища розставити акценти та тому чи іншому етапі процесу стратегічного управління. Схема процесу стратегічного управління складається з чотирьох кроків: стратегічний аналіз, формулювання стратегії, реалізація стратегії, контроль за виконанням. Запропонована схема реалізує основні принципи (перспективності, системності, комплексності, цілісності, пріоритетності, керованості, альтернативності) та підходи (рекреаційний, економічний, маркетинговий, інвестиційно-інноваційний, міжгалузевий) до стратегіч-ного управління у сфері туризмі. Дана схема покладена в основу розроблення економічної моделі стратегічного управління туристичним підприємством. Комплексний аналіз туристичного потенціалу України загалом та Івано-Франківщини зокрема довів провідну роль і значення підприємництва в сфері туризму для розвитку економіки країни та регіону. Роль туризму запропоновано оцінювати через призму його функціонального призначення. Тому, виокремлено такі функції туризму: соціальну (медико-біологічну, раціонального використання вільного часу, забезпечення зайнятості трудових ресурсів, зростання доходів населення), економічну (створює нову матеріальну та нематеріальну вартісну цінність, надає споживчі послуги, виконує просвітницьку роль, забезпечує охорону здоров’я та громадського порядку), політичну (стабільність та безпека в світі), гуманітарну і духовну (інтелектуально-змістову, інте-лектуально-пізнавальну фізичне та психологічне самовідновлення сил людини, само-пізнання і самовдосконалення на основі пізнання історії, етнокультури туристичного регіону) та екологічну (охорона навколишнього середовища, охорона природних тери-торій, що використовуються). Окрім того, проаналізовано особливості реалізації кожної з функцій та проблем, які у зв’язку з цим виникають і аргументовано, що перша та остання функції є визначальними, бо мають на меті захистити і зберегти найважливіше й найцінніше – людину та природу, завдання інших – підвищити добробут і якість життя людини. Якісно-кількісний вплив і значення туризму для результативності економіки обґрунтовано через його прямий вплив на зростання прибутковості підприємств туристичної галузі та опосередкований вплив – шляхом прояву ефекту туристичної мультиплікації на підприємницький сектор суміжних галузей економіки. На основі дослідження підходів до аналізу макро- і мікросередовища діяльності підприємства запропоновано власний підхід до даного процесу, який полягає у вивченні загального макросередовища (аналіз природно-рекреаційних, політико-правових, еко-номічних, соціокультурних та технологічних факторів) і аналізу галузевого середовища підприємницької діяльності (коло споживачів турфірми, взаємини з постачальниками та побудова конкурентного профілю фірми). Стратегічний аналіз підприємницького сере-довища діяльності туристичних фірм запропоновано здійснювати за такими напрямами: опис галузі, аналіз конкуренції, аналіз кон’юнктури ринку, аналіз туристичного попиту і туристичної пропозиції. На основі запропонованої схеми проаналізовано діяльність туристичних підприємств Івано-Франківщини, в результаті якого: складено стратегічну карту підприємств туристичної галузі, на якій визначено місце і роль кожного з учас-ників туристичного ринку – туроператорів, турагентів та туристичних підприємств; оцінено привабливість галузі та визначено її високий рівень; проаналізовано рівень та інтенсивність конкуренції в галузі; проаналізовано ринкову кон’юнктуру шляхом сегмен-тації туристичного ринку. Результати сегментації апробовано на ТП «Карпати», а розроб-лений алгоритм сегментації можуть використовувати інші туристичні підприємства, оскі-льки йому притаманний універсальний характер; визначено ключові фактори успіху та особливості прояву концепції життєвого циклу товару у сфері туризму; проаналізовано особливості туристичного попиту і визначено чинники впливу на його формування. Дослідження і аналіз діяльності туристичних підприємств Івано-Франківської області також дали змогу виділити основні стратегічні пріоритети розвитку туристичних підприємств. На основі досліджень відзначено тенденцію до наявності в сучасних керів-ників туристичним бізнесом не однієї, а відразу кількох стратегічних цілей розвитку, що свідчить про тенденцію до застосування комплексних стратегій на ринку туристичних послуг. Виокремлено також основні типи стратегій, що притаманні сучасному турис-тичному ринку: сегментна, орієнтована на технології, стратегія професіоналів, стратегія репутації, мікс-стратегія. За допомогою просторової матриці ідентифіковано типові стра-тегії розвитку, які використовують досліджувані в роботі підприємства туризму Івано-Франківської області, й визначено, що нині більшість туристичних підприємств – при-хильники агресивної стратегії в поєднанні з елементами консервативно-оборонної, що полягають у захисті існуючих конкурентних позицій традиційними методами, акценту-ючи при цьому увагу на вузькій ринковій ніші, частково на впровадженні нових технологій та професійному підході до надання туристичних послуг, що зумовлює вдосконалення вмінь і навиків усього персоналу – від керівників до простих виконавців.
Дослідження й аналіз відмінностей туризму від інших галузей національної еко-номіки показали актуальність проблеми формування комплексної економічної моделі стратегічного управління, що враховувала б стратегічні позиції організації та вплив непередбачених змін оточуючого середовища. Розроблена модель охоплює такі етапи:
стратегічний аналіз середовища бізнесу (аналіз загального і галузевого підприємницького середовищ) на основі запропонованого в другому розділі алгоритму методики такого аналізу; вибір загальної бізнес-стратегії, що дає змогу визначити комбінацію типових стратегій підприємства з урахуванням стратегічної позиції організації; реалізація стратегії (переоцінка, коригування чи зміна у випадку виникнення непередбачуваних змін на основі застосування матриці вибору стратегічних альтернатив розвитку туристичного підприємства залежно від коливань ринкової кон’юнктури); оцінка ефективності реалізації стратегії як вихідного елемента економічної моделі. |
