Проведене дослідження дозволило зробити ряд висновків, підтвердити деякі з існуючих і запропонувати практичні заходи щодо формування умов та шляхів забезпечення промислового виробництва інвестиційними ресурсами. Відповідно до загальної мети і конкретних задач основні результати роботи полягають у такому : 1. Проведений автором аналіз інвестиційної політики в Україні, діяльності промислових підприємств дозволив конкретизувати недоліки фінансової та економічної діяльності промисловості. Виявлено несприятливу динаміку ліквідності активів та фактичну відсутність в їх складі найбільш мобільних, посилення залежності підприємств від кредиторів. Технічний стан основних фондів характеризується високим ступенем зносу, рентабельність промислового виробництва невисока та продовжує знижуватися. При цьому з’ясовано, що ефективність функціонування підприємств промисловості тісно пов’язана з ресурсним забезпеченням процесу інвестування. 2. З метою підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів проведено їх дослідження та класифікація, яка виявляє сучасні ключові джерела інвестиційних ресурсів промисловості. На рівні підприємств промислового комплексу крім традиційного розподілу джерел за трьома основними групами (власні, позикові, залучені) запропоновано їх розподіл по рівнях за пріоритетами використання. Доведено, що провідну роль в формуванні ключових інвестиційних ресурсів промисловості відіграватимуть саме власні кошти підприємств, при цьому їх формування та успішне використання обумовлене існуючою в країні амортизаційною та податковою політикою. 3. На основі аналізу функціонуючої в країні системи податків, рівня податкових ставок, видів та розміру пільг для вітчизняних та іноземних інвесторів виявлено, що реалізація потенціалу власних джерел інвестиційних ресурсів крім незмінності ставок та механізму оподаткування протягом визначеного періоду, однозначності тлумачення податкового законодавства та справедливості оподаткування потребує зосередження на інвестиційно спрямованому зниженні податкового навантаження. 4. Результати дослідження свідчать про недосконалість вузлових елементів у державній амортизаційній політиці. Низький рівень використання основних засобів та їх слабка виробнича віддача, зростання рівня зносу основних промислово-виробничих фондів підтверджують необхідність визначення цілей і напрямків застосування податкової та економічної амортизації, впровадження гнучкої системи амортизаційних відрахувань, розширення класифікації основного капіталу, удосконалення підходів до розробки загальної методики обліку амортизації. 5. Автором проаналізовано переваги та недоліки залучення іноземного капіталу та доведено, що прямі іноземні інвестиції здійснюють позитивний вплив на економіку країни тільки за умови зваженої політики їх використання. Визначено чинники, які найбільшою мірою стимулюватимуть залучення іноземних інвестицій в промислове виробництво: економічні, техніко-технологічні, майново-правові, соціально-політичні та організаційні. 6. Удосконалено підходи до оподаткування прибутку підприємств, в основу яких покладено принцип зниження податкової ставки за умов інвестиційної спрямованості прибутку. Автором на підставі нового принципу оподаткування розроблено прогнозну модель податкових надходжень до бюджету, дослідження поведінки якої підтверджує доцільність застосування інвестиційного підходу до оподаткування прибутків промисловості. 7. З метою ефективного використання власних ресурсів промислового виробництва, удосконалення процесів оновлення необоротних активів оптимізовано підходи до вибору методу нарахування економічної амортизації на основні виробничі фонди, які враховують вплив величини амортизації на обсяг реалізації продукції та ціноутворення в промисловості. 8. В залежності від завдань розвитку секторів промисловості запропоновано та обґрунтовано пріоритетні напрямки залучення іноземного капіталу. Для економіки України, яка обрала інноваційний шлях розвитку, пріоритетним стає інвестування сектора високих технологій. Масштабні інвестиції в машинобудування необхідно спрямувати на комплексну модернізацію діючих та створення нових виробничих потужностей на базі сучасної техніки та прогресивної технології, застосування лізингових схем фінансування. Для сектора середніх технологій: легкої та харчової промисловості — доцільне інвестування в технічне переоснащення підприємств; деревообробної, целюлозно-паперової, хімічної та нафтохімічної галузі спільне інвестування виробництв з глибокою переробкою сировини. Сектор низьких технологій ( металургія та оброблення металу, добувна промисловість, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води), функціонування якого пов’язане з високою енергоємністю продукції і технологічним навантаженням на природне середовище, потребує впровадження ресурсозберігаючих технологій та використання екологічно чистих технологічних процесів. |