У дисертації наведене вирішення актуального наукового завдання формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі їх професійної підготовки. Результати одержані в ході експериментального дослідження, реалізовані мета і завдання дозволяють зробити основні висновки й надати рекомендації щодо їх використання. 1. На основі порівняльного аналізу наукової й методичної літератури визначено, що існують роботи з проблем формування дослідницьких умінь студентів ВНЗ у процесі загально-педагогічної підготовки й у процесі вивчення дисциплін природничого циклу. Разом з тим відсутні наукові напрацювання щодо формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін. 2. У процесі дослідження обґрунтовано доцільність формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін. Уточнено поняття “дослідницькі уміння” і класифікацію дослідницьких умінь відповідно до особливостей професійної підготовки майбутнього учителя географії. Під “дослідницькими уміннями” ми розуміємо сукупність інтелектуальних і практичних дій, що забезпечують здатність особистості до самостійних спостережень, узагальнення, аналізу процесів і явищ дійсності; до набуття нових знань і застосування їх відповідно до поставленої мети дослідницької або професійної діяльності. Дослідницькі уміння мають три основні структурні компоненти: інтелектуальний, практичний, самоорганізації та самоконтролю. Ураховуючи специфіку професійної підготовки студентів географічних спеціальностей, всі дослідницькі уміння, якими вони повинні володіти ми об’єднали в такі п’ять груп: операційні, організаційні, комунікативні, практичні, картографічні. Картографічні уміння, як складова дослідницьких умінь майбутніх учителів-географів виділяється нами в самостійну групу з огляду на те, що картографічний метод дослідження є одним із найважливіших в арсеналі дослідницького апарату географії взагалі та соціально-економічної географії зокрема. Без досконалого володіння картою не можливе якісне оволодіння географічними знаннями і передача цих знань учням. 3. Розроблено і експериментально перевірено технологію формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін. Розглядаючи технологію навчання як єдність мети, засобу і результату конкретного педагогічного процесу ми виділяли такі її структурні компоненти: цільовий, пізнавальний, операційно-процесуальний і контрольно-результативний. Цільовий компонент технології передбачав чітке визначення цілей навчально-педагогічної діяльності з боку викладача і чітке усвідомлення студентами мети та основних напрямків такої діяльності; пізнавальний компонент технології включав систему професійних знань, які забезпечували навчальну діяльність; операційно-процесуальний компонент технології передбачав організацію навчальної діяльності студентів-географів по формуванню дослідницьких умінь різних груп на основі вже отриманих знань або ж паралельно з цим процесом; контрольно-результативний компонент технології мав на меті додатково сприяти процесу формування дослідницьких умінь, дозволяв виявляти існуючий рівень їх сформованості у студентів і виявляв недоліки які мали місце в даному процесі з метою подальшої їх ліквідації. Відповідно до кожного компоненту визначались доцільні організаційні форми і методи активізації навчальної діяльності. 4. Виявлено й експериментально перевірено дидактичні умови ефективного формування дослідницьких умінь студентів у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін. Доведено, що формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії під час вивчення професійно-орієнтованих дисциплін стає більш ефективним за таких дидактичних умов: наявності у студентів чіткого розуміння суті дослідницьких умінь і їх значення для процесу навчання та подальшої професійної і наукової діяльності; здійснюється паралельно з процесом засвоєння базових знань і на основі поєднання форм і методів аудиторної та позааудиторної роботи, які відповідають змісту географічної освіти, зокрема під час проведення навчальної польової практики студентів; врахування індивідуального рівня базової підготовки студентів з географічних навчальних дисциплін, тому навчально-виховний процес спирається на використання завдань різного ступеня складності, побудованих за принципом альтернативних та варіативних рішень; наявності кваліфікованого керівництва з боку викладача та за умови продуманої системи систематичного контролю за роботою студентів, що дозволяє вчасно виявляти прогалини у процесі засвоєння знань та формування дослідницьких умінь і вчасно ліквідувати їх. Розглянуто можливості навчальних польових практик у плані формування дослідницьких умінь. Доведено, що навчальні польові практики, які є невід’ємною складовою професійної підготовки майбутніх учителів географії, являють собою яскравий приклад поєднання аудиторної та позааудиторної навчально-дослідницької діяльності студентів і сприяють не лише закріпленню теоретичних знань, що їх отримують студенти під час аудиторних занять, а й формуванню умінь проводити спостереження за географічними процесами і явищами, виявляти взаємозв’язки між природними компонентами та господарською діяльністю людини, оволодінню методикою польових наукових досліджень, розвитку у студентів географічного мислення. 5. Уточнено критерії рівнів сформованості дослідницьких умінь студентів географічних спеціальностей. До них ми віднесли: а) чітке розуміння змісту і мети тих чи інших видів діяльності; б) здатність самостійно обирати методи і засоби досягнення мети діяльності; в) самостійність і повнота виконання розумових або практичних дій; г) логічність і послідовність виконання дій; д) ступінь активності розумової і практичної діяльності; є) прагнення до реалізації власних можливостей; е) здатність обґрунтувати і оцінити свої дії та дії інших студентів; ж) якість і своєчасність оформлення результатів розумової або практичної діяльності. Уточнені критерії стали основою для розподілу студентів на три групи по відношенню до рівня володіння дослідницькими уміннями. Перша група (високий рівень) – студенти володіють дослідницькими уміннями різних груп, самостійно застосовують їх при виконанні завдань різного ступеня складності; друга група (достатній рівень) – студенти переважно володіють різними дослідницькими уміннями, однак відчувають ускладнення при їх самостійному застосуванні на практиці; третя група (низький рівень) – студенти володіють лише окремими дослідницькими уміннями і застосовують їх лише при виконанні завдань репродуктивного характеру, часто за допомогою (або під керівництвом) викладача. 6. Надійність результатів, отриманих у ході експериментального дослідження, підтверджена математичною обробкою даних. Аналіз результатів діагностуючих контрольних робіт показав, що рівень сформованості дослідницьких умінь усіх основних груп у студентів експериментальних груп вищий, ніж у студентів контрольних груп. Це дає право стверджувати, що запропонована технологія формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії надає можливість зробити цей процес більш продуктивним під час вивчення студентами дисциплін економіко-географічного циклу. 7. Внесено доповнення у зміст лекційних курсів, підготовлено дидактичні матеріали для проведення лабораторно-практичних занять навчальних дисциплін “Географія населення” та “Техніко-економічні основи промислового виробництва, сільського господарства і транспорту”, які забезпечують формування дослідницьких умінь студентів, розроблено варіанти багаторівневих діагностуючих контрольних робіт та рекомендації до самостійної підготовки студентів з вищеозначених дисциплін. Отримані доробки можна використовувати у практичній підготовці студентів географічних спеціальностей, а також у процесі післядипломної педагогічної освіти. Результати дослідження дозволили висловити такі рекомендації кафедрам ВНЗ, які готують майбутніх учителів географії: поширювати технологічний підхід у формуванні дослідницьких умінь студентів у процесі викладання професійно-орієнтованих дисциплін, зокрема таких як “Географія населення” й “Техніко-економічні основи промислового виробництва, сільського господарства і транспорту”; впроваджувати форми і прийоми, орієнтовані на формування у студентів готовності до самостійної дослідницько-творчої діяльності. Дослідженням установлено, що подальших розробок потребують: порівняльне вивчення процесу формування дослідницьких умінь студентів денної та заочної форми навчання; дослідження питання активізації навчальної діяльності майбутніх учителів географії у контексті формування дослідницьких умінь (зокрема картографічних) учнів основної та старшої школи. | 