У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання державного регулювання зайнятості сільського населення шляхом визначення теоретичних підходів, обгрунтування подальшого удосконалення механізму державного регулювання зайнятості, процесу регулювання ринку праці, розробки заходів державного регулювання зайнятості сільського населення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і надати пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Визначено, що в сільському господарстві на державному рівні необхідно розробити стратегію короткострокового і середньострокового розвитку у сфері зайнятості, що передбачає вибір оптимальної моделі зайнятості, створення соціально-економічного і правового механізму регулювання трудових ресурсів. При цьому доцільно дотримуватися таких основоположних принципів: стабільне зростання економіки; обґрунтованість організаційно-економічних заходів; комплексність прийнятих рішень; дотримання принципу регіональності. 2. Основними державними пріоритетами у сфері регулювання зайнятості сільського населення мають бути: забезпечення раціональної зайнятості і вільного вибору роду діяльності і професії; визначення кількості максимально можливих безробітних; активна боротьба всіма засобами із застійним безробіттям; створення стимулу для активного пошуку роботи тим, хто реально виявився незайнятим суспільно корисною працею. На цій основі запропоновано дієвий механізм стимулювання зайнятості в сільській місцевості, що має включати такі основні складові: підтримка як державою, так і недержавними структурами малого і середнього бізнесу, індивідуального підприємництва; заохочення і допомога тим, хто створює нові робочі місця; розвиток системи мікрокредитів; організація суспільних робіт із залученням осіб, які виявилися безробітними впродовж тривалого часу; встановлення квоти для осіб слабозахищених на ринку праці внаслідок невисокої професійної підготовки, недостатнього досвіду, неадаптованості до нових економічних умов; орієнтація системи підготовки і перепідготовки безробітних відповідно до потреб ринку праці; розробка механізмів вдосконалення трудової міграції, захист внутрішнього ринку праці за допомогою ліцензування діяльності із залучення іноземної робочої сили і контролю за її використанням. 3. Особливістю зайнятості населення в сільській місцевості є те, що на його стан великий вплив має відсутність на селі альтернативного попиту на робочу силу. Наявність кола проблем зайнятості населення в сільській місцевості зумовлює необхідність розробки і реалізації стратегії розвитку сфери зайнятості, основними складовими якої є: підвищення продуктивності праці на основі відновлення та розвитку сільськогосподарського виробництва на шляху інтенсифікації, впровадження у всіх його галузях прогресивних технологій і техніки; індустріалізація сільських районів; розвиток місцевих промислових виробництв; модифікація системи освіти з метою забезпечення прямої залежності професійної підготовки і рівня кваліфікації сільськогосподарських товаровиробників від розвитку сфери зайнятості в сільській місцевості; управління міграційною рухливістю населення, включаючи її міждержавний аспект. 4. У межах дослідження встановлені чинники та умови зайнятості з погляду сільського жителя, держави, власника бізнесу. До найбільш загальних чинників та умов, що формують занятість у сільській місцевості належать: наявність трудових ресурсів на селі, баланс попиту і пропозиції робочої сили; ефективні відносини власності на засоби виробництва в сільській місцевості і ефективне управління ними; прибутковість трудової діяльності на селі (як економічні і соціальні передумови ефективної зайнятості); наявність на селі розвинених соціально-побутових умов життя і роботи; забезпечення багатопрофільного ринку праці на основі багатогалузевої сільської економіки і диверсифікації робочих місць. 5. Запропоновано елементи державної політики регулювання ринку праці на селі, що включає активне, пасивне регулювання та правове забезпечення функціонування ринку праці. Активне регулювання передбачає створення нових робочих місць, підтримку малого підприємництва, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів, організацію та проведення громадських робіт для безробітних. Пасивне регулювання здійснюється через встановлення допомоги по безробіттю, запобігання масовому вивільненню, страхування з безробіття. Правове забезпечення функціонування ринку праці, підготовка програм сприяння зайнятості. 6. Стратегiчними напрямами реалiзацi державної полiтики соцiального захисту населення в аграрному секторi економiки мають стати запобiгання успадкованiй бiдностi, яка притаманна сiльському населенню, створення для працездатного населення економiчних умов, що дають змогу забезпечувати вищий рiвень життя, формування сприятливого соцiального середовища для забезпечення всебiчного розвитку особистостi, створення умов для розвитку й пiдвищення якостi трудового потенцiалу села та вiдродження мотивацi до працi, сприяння процесам професiйно та соцiально мобiльнотi сiльського населения. На державному рiвнi слiд переглянути методологiю визначення доходiв громадян, якi мешкають i працюють в аграрному секторi економiки, та громадян, котрi працюють в особистому селянському господарствi, з метою визначення статусу безробiтного на селi та внести змiни до вiдповiдних Законiв Украни й розробити систему заходiв, здатних пом'якшити економiчнi наслiдки вступу Украни до СОТ та iнших мiжнародних формувань. 7. З метою посилення соціальної орієнтації економіки, досягнення ефективної зайнятості населення, що сприяє зростанню доходів населення, і забезпечення необхідних умов для створення і збереження робочих місць необхідно удосконалити механізм регулювання ринку трудових ресурсів на селі шляхом розробки програми заходів для створення і збереження робочих місць. Реалізація механізму регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості можлива у два етапи. У рамках першого етапу необхідно здійснити такий комплекс заходів: визначити потреби у створенні робочих місць; виявити галузеві і регіональні пріоритети у розвитку та збереженні перспективних робочих місць; провести експертизу регіональних цільових і інвестиційних програм, що розробляються; розробити нормативно-правову базу, орієнтовану на формування загальних умов для створення і збереження робочих місць; створити механізм, що забезпечує розвиток професійної і територіальної мобільності робочої сили; підвищити ефективність використання наявних виробничих потужностей; сформувати систему організації тимчасових робочих місць на базі громадських робіт; цільову підтримку створення і збереження робочих місць для неконкурентоспроможних громадян. На другому етапі необхідно сконцентрувати увагу на вирішенні таких завдань: розробка і реалізація пакета цільових програм, спрямованих на створення робочих місць регіону; створення умов для підвищення якості робочих місць; стимулювання формування ефективної структури трудових ресурсів. 8. Державне регулювання соціально-економічного розвитку на селі передбачає комплекс економічних, організаційних, правових і адміністративних заходів, спрямованих на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов праці і зростання його продуктивності. Економічні заходи удосконалення державного регулювання розвитку мотиваційного процесу в сільському господарстві включають розвиток відносин власності, удосконалення бюджетної політики, оподаткування, кредитування, ціноутворення. Організаційні методи державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві включають удосконалення організаційної структури та управління АПК, створення та впорядкування діяльності всіх видів ринків, реорганізацію підприємств переробки, обслуговування сільського господарства, зміну виробничої структури сільського господарства. Правові методи державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві зводяться до прийняття нормативно-правових документів або внесення змін в існуючі з питань: стимулювання кооперативно-інтеграційних систем і формувань у сільському господарстві; упорядкування земельних відносин, створення умов застави ринку землі; створення та функціонування оптового аграрного ринку на території держави та за кордоном; встановлення нормативного рівня прожиткового мінімуму сільського жителя; визначення умов подальшого реформування та реорганізації підприємства з використанням різних систем. Адміністративні методи державного регулювання мотиваційного процесу в сільському господарстві полягають у забезпеченні заходів підвищення державного контролю: за діяльністю підприємств АПК; за діяльністю банків, які здійснюють фінансування та кредитування підприємств АПК; за дотриманням договірних відносин сільськогосподарських підприємств з покупцями сільгосппродукції, постачальниками; за ефективністю використання землі, інших засобів виробництва (розробка механізму санації та банкрутства неплатоспроможних підприємств АПК); за дотриманням законодавства (трудового, антимонопольного). 9. Визначено основні завданнями державного регулювання зайнятості сільського населення: трансформація існуючих малодоходних робочих місць в АПК в ефективні, тобто в робочі місця, що дають дохід на суспільно прийнятному рівні (не нижче за мінімальний споживчий бюджет); створення додаткових ефективних робочих місць для забезпечення зайнятості всього економічно активного сільського населення і тієї частини економічно неактивного населення, яка хоче працювати, але не може знайти роботу; формування економічного механізму, що стимулює створення нових ефективних робочих місць в несільськогосподарських видах діяльності і сприяє переливу робочої сили між сферами діяльності сільської економіки, забезпечуючи стійку зайнятість сільського населення. 10. Основним елементом системи державного регулювання зайнятості сільського населення має стати сільська інфраструктура зайнятості зі своїм комплексом організацій, механізмів і служб; сільський ринок праці; державне трудове законодавство і цільові програми, територіальне і професійне самоврядування. Сільська інфраструктура зайнятості повинна не тільки забезпечити безробітних необхідною інформацією про вакантні робочі місця, а й сприяти створенню умов для розширення сфер застосування праці, диверсифікації робочих місць у сільській економіці, встановленню стійкої і продуктивної зайнятості, оскільки є сукупністю економічних і соціальних механізмів, що стимулюють зайнятість населення. Для усунення диспропорції на сільському ринку праці в дисертації пропонуються заходи щодо створення сучасних районних і міжрайонних інформаційних систем, до функцій яких мають входити моніторинг попиту і пропозиції робочої сили, збір даних про вакантні робочі місця і їх характеристики (умови і ціна праці, види на житло тощо), оперативне прогнозування кон'юнктури ринку праці. Ці інформаційні системи повинні включати блоки первинного збору інформації, програми їх обробки, створення мережі, перш за все, за допомогою Інтернету. 11. Цільові програми у сфері зайнятості сільського населення мають забезпечити: стимулювання попиту на робочу силу і пропозиції робочих місць у великотоварному виробництві АПК; досягнення оптимальної збалансованості між робочою силою і наявністю робочих місць за умови забезпечення якнайповнішої і продуктивнішої зайнятості працездатного сільського населення; підтримка підприємництва, самозайнятості, малого і середнього бізнесу на селі; стимулювання інвестиційної політики за допомогою надання податкових, кредитних та інших пільг і преференцій при створенні робочих місць для сільських безробітних в умовах низького економічного зростання і високого безробіття; підтримка робочих місць пов'язаних з НТП; регулювання потоків мігрантів і сезонної робочої сили в сільське господарство з інших держав СНД; залучення до трудової діяльності малоконкурентних на ринку праці груп сільського працездатного населення (молодь, інваліди, жінки); стимулювання розвиток ринку житла на селі. 12. Механізм державного регулювання зайнятості сільського населення включає три блоки: економічний, організаційний, правовий. Економічний механізм передбачає економічне стимулювання: пільгове оподаткування, надання роботодавцям кредитів, залучення інвестицій. Організаційний здійснюється через удосконалення діяльності державних служб зайнятості та розвиток альтернативних, створення нових робочих місць. Правовий забезпечує удосконалення законодавчих та нормативних актів з регулювання зайнятості та соціально-трудових відносин сільського населення. 13. Для вдосконалення механізму державного регулювання зайнятості сільського населення запропоновано створення і функціонування Асоціації сприяння зайнятості в сільській місцевості, яка об’єднує суб’єктів, зацікавлених у поліпшенні ситуації на ринку праці, тобто державні, недержавні, громадські організації. Функції Асоціації сприяння зайнятості полягають у формуванні цілісної освітньої системи АПК, організації суспільних робіт, надання кредитних ресурсів на створення нових робочих місць, інформаційне забезпечення. 14. У межах дослідження запропоновано напрями вдосконалення державного та регіонального управління зайнятістю сільського населення. Вони мають певну практичну значущість і цінність. Міністерству праці та соціальної політики доцільно використовувати результати дослідження при формуванні Національної стратегії розвитку трудового потенціалу України, основних напрямів соціальної політики України. Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції результати дослідження дадуть можливість удосконалити Концепцію державної регіональної політики та доповнити заходи по реалізації. Верховній Раді України необхідно взяти на себе відповідальність за якість правової бази в соціально-трудовій сфері, оперативність її прийняття та забезпечення реалізації. Це стосується прийняття Трудового кодексу України та проекту Закону України «Про соціальне партнерство», нової редакції Закону України «Про колективні договори та угоди». |
