У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання формування державної молодіжної політики і визначення напрямів і механізмів її розвитку. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. Державна молодіжна політика є внутрішньою політикою держави з регулювання відносин молоді і держави. Формування життєздатного підростаючого молодого покоління є стратегічним завданням розвитку держави. Молодь є об'єктом національно-державних інтересів, один з головних чинників забезпечення розвитку держави і суспільства. Молодь несе особливу відповідальність за збереження і розвиток своєї країни, за спадкоємність історичної і культурної спадщини, за відродження своєї вітчизни.
Встановлено, що державна молодіжна політика є діяльністю органів державної влади, спрямованої на розробку доктрини та концептуальних напрямів молодіжної політики, а також на практичне забезпечення реалізації цілісної системи соціально-економічних, організаційних заходів з метою гарантування соціально-правової захищеності молодого покоління, реалізації його прав на соціальний розвиток, творчу ініціативу відповідно до корінних інтересів, схильностей, фізичних можливостей і з урахуванням динамічних інтересів прогресу суспільства. Державна молодіжна політика виражає у відношенні до молодого покоління стратегічну лінію держави на забезпечення соціально-економічного, політичного і культурного розвитку України, на формування у молодих громадян патріотизму і пошани до історії і культури вітчизни, до інших народів, на дотримання прав людини.
Метою державної молодіжної політики має бути забезпечення справжньої рівності прав, обов’язків і соціальної перспективи молоді поряд з іншими соціальними групами, але не за їх рахунок; соціальний захист молоді, вирішення різноманітних соціально-політичних, економічних проблем молоді, а також створення для юнаків та дівчат необхідних стартових можливостей для влаштування власного життя, адаптації у ньому, для саморозвитку і самореалізації; підтримка і стимулювання основних суспільно корисних ініціатив самої молоді, її організацій і рухів, що намагаються внести конкретний вклад у вирішення як суто молодіжних, так і загальносуспільних проблем. Реалізація державної молодіжної політики спрямована на створення правових, економічних і організаційних умов і гарантій для самореалізації особи молодої людини, на розвиток і підтримку молодіжних і дитячих суспільних об'єднань, рухів і ініціатив. За останні 10 років у сфері державної молодіжної політики загострилося чимало проблем, серед яких можна виділити наступні: низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків; шлюбно-сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів); низька народжуваність — вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь; матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов; поганий стан здоров'я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція); втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму.
Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення у соціальну практику державної молодіжної політики, яка повинна бути зорієнтована на створення нової системи професійної підготовки молоді з урахуванням тенденцій сучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подолання відчуження молоді від політичних і суспільних процесів. До особливо тривожних тенденцій у молодіжному середовищі належить відставання рівня освіти від рівня, досягнутого найбільш розвиненими країнами; прискорення падіння престижу загального і професійно-технічної освіти; збільшення числа молоді, що починає трудову діяльність із низьким рівнем освіти і не маючої бажання продовжувати навчання; орієнтація багатьох ланок освіти на "потокове" відтворення робітників, службовців і спеціалістів без урахування вимог споживачів; непідготовленість кадрів вищої, професійної і середньої школи до роботи в нових умовах; що посилює відставання матеріально-технічної бази всіх рівнів від нормативних вимог; зниження інтелектуального рівня аспірантського корпуса – майбутнього української науки, відтік обдарованої молоді із багатьох ВНЗ з країни.
Існуючі економічні і соціальні програми практично не враховують специфічну соціальну позицію молодого покоління в процесі суспільного розвитку. У зв'язку з цим, необхідно підсилити увагу до соціальних проблем молоді, визначенню засобів, форм, методів і критеріїв роботи з молодим поколінням. Соціальна незахищенність, нестача уваги суспільства визначає цю соціальну групу як дестабілізуючу суспільну силу, а в це ж час на молоді лежить відповідальність за майбутнє країни. Механізм забезпечення молоді житлом на сьогоднішній день не є досконалим. Тому необхідно переглянути план діяльності Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву і внести деякі зміни до чинного законодавства.
Одним з дієвих механізмів здійснення державної молодіжної політики має стати прийняття нових законів України, які були б спрямовані на розвиток державної молодіжної політики. Зокрема, запропоновано прийняти новий закон України “Про покращення житлових умов молоді”. Доцільність прийняття цього закону пояснюється тим, що державна молодіжна політика, що спрямована на сприяння соціальному становленню та розвитку молоді, реалізується через низку загальнодержавних і регіональних програм, а також законодавство, що передбачає державні соціальні та фінансові гарантії молоді у сфері житлового забезпечення. Прийняття закону дозволить впровадити ефективне системне адміністрування та фінансування заходів державної молодіжної політики. Із прийняттям Закону очікується розширення масштабів молодіжного житлового кредитування разом з удосконаленням системи надання молодим сім’ям доступних кредитів для будівництва та придбання житла, що сприятиме вирішенню ряду важливих соціально-економічних завдань: активізації попиту на житло з боку населення; зростанню обсягів будівництва та економічному зростанню, пов’язаних з будівництвом галузей промислового виробництва, збільшенню податкових надходжень; підвищенню зайнятості населення та його платоспроможності; залученню позабюджетних коштів до фінансування житлового будівництва; залучення до фінансування будівництва житла особистих заощаджень громадян, що зберігаються поза банківською системою, а також грошових коштів, що перебувають на особистих рахунках в фінансово-банківських установах; зміцненню соціальної стабільності в суспільстві, збільшенню народжуваності дітей та поліпшенню демографічної ситуації як в окремих регіонах країни, так і в державі в цілому. З метою ефективного формування державної молодіжної політики обґрунтовано необхідність розробки й запропоновано ключові положення Стратегії державної молодіжної політики. Запропонована Стратегія дозволить створити дієві механізми діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування у напрямку прийняття необхідних нормативно-правових актів, які б дозволили реалізувати права та інтереси молоді відповідно до її потреб в суспільстві.
Крім того, запропонована Стратегія розглядає проектний підхід в якості системоутворюючого напряму розвитку державної молодіжної політики і визначає систему проектів, покликаних сформувати державний компонент молодіжної політики в Україні. Запропоновані молодіжні проекти в рамках реалізації Стратегії є засобом і інструментом безпосереднього залучення молоді у вирішення власних проблем і загальноукраїнських завдань. Вони делегують молодому поколінню право, повноваження і відповідальність у вирішенні пріоритетних задач національного розвитку, відкривають перед молодими людьми всеукраїнські масштаби і перспективи розвитку і досягнень. В рамках реалізації Стратегії державної молодіжної політики запропоновано розробити молодіжний проект “Доброволець України”. Реалізація даного проекту надасть можливість розвитку і підтримки молодіжних ініціатив, спрямованих на поліпшення якості життя й організацію добровільної роботи молоді, створення умов для повноцінної реалізації громадянського й особистісного потенціалу молоді, сформувати особистісні цінності соціальної відповідальності в молодих людей, залучити молодь до добровільної роботи в регіонах України й за кордоном у сферах масового молодіжного спорту, туризму й дозвілля, вирішити проблему залучення молоді до соціальної діяльності, підвищити соціальну активність молоді, вирішити проблему дефіциту кадрів у сфері реалізації соціальної політики. За результатами дисертаційного дослідження удосконалено підхід до визначення ефективності реалізації державних цільових молодіжних програм виділенням критеріїв: задоволення інформаційних потреб молоді; задоволення наукових потреб; ефективного використання сучасних інформаційних технологій; відповідності молодіжних потреб регіональним особливостям соціально-економічного розвитку.
Результатом впровадження критеріїв визначення ефективності реалізації державних цільових молодіжних програм очікується зміцнення соціальної захищеності молоді, диференціація інформації по таких напрямах як освіта, профорієнтація і підготовка кадрів, зайнятість, підвищення кваліфікації, соціальне забезпечення, медичне обслуговування, житлові питання, спорт, відпочинок, міжнародна співпраця; надання юридичних консультацій і психологічної допомоги; впровадження системи збору, обробки і аналізу інформації про стан і умови молодіжного середовища, розробки рішень, рекомендацій до проектів і планів законодавчих і виконавчих органів державної влади, що беруть участь в реалізації державної молодіжної політики. Запропоновані критерії відображатимуть реальний стан молоді і служитимуть основою інформаційного молодіжного моніторингу в регіонах. Вони доповнюватимуть найважливіші положення керівних матеріалів державної молодіжної політики і розвиватимуть їх на основі практичного досвіду. До напрямів подальшого дослідження формування державної молодіжної політики належать: проведення парламентських слухань з питань вирішення основних молодіжних проблем в Україні та прийняття Верховною Радою України за результатами проведення цих слухань стратегії державної молодіжної політики, визначення єдиних загальнодержавних критеріїв оцінки якості реалізації державної молодіжної політики, створення сприятливих умов для самореалізації молодого покоління у всіх сферах суспільного життя, доцільність збільшення обсягів бюджетного фінансування на реалізацію молодіжних проектів.
|
