Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Фінанси, грошовий обіг і кредит


Копилов Вадим Анатолійович. Формування бюджетної стратегії економічного зростання : Дис... канд. наук: 08.00.08 - 2008.



Анотація до роботи:

Копилов В.А. Формування бюджетної стратегії економічного зростання. – Рукопис. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”. – Київ, 2008.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання у галузі державних фінансів, яке полягає у розробленні концептуальних засад формування бюджетної стратегії економічного зростання. На основі критичного аналізу існуючих концепцій ролі бюджету в макроекономічному регулюванні доведено, що адекватною теоретичною основою для формування бюджетної стратегії економічного зростання в Україні є концепція функціональних фінансів. Дано змістовне визначення бюджетної стратегії економічного зростання, сформульовано положення про її трансмісійний механізм. Узагальнено досвід бюджетного стратегування соціально-економічного розвитку в Європейському Союзі. Проаналізовано стан бюджетної системи та бюджетного планування в Україні, обґрунтовано необхідність і шляхи переходу до середньострокового бюджетування, орієнтованого на результат. Запропоновано “технологію” формування бюджетної стратегії економічного зростання. Удосконалено методичні підходи до визначення системи показників ефективності бюджетної стратегії економічного зростання. Сформульовано пропозиції щодо необхідних змін у бюджетному законодавстві, розширення стратегічних функцій Міністерства фінансів України, взаємоузгодженого таргетування нормативних показників економічного зростання, інфляції, дефіциту держбюджету, державного боргу. Розроблено рекомендації щодо організації моніторингу та вдосконалення процедур коригування бюджетної стратегії, орієнтованої на забезпечення сталого економічного зростання.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуаль-ного наукового завдання у галузі державних фінансів, яке полягає у розробленні концептуальних засад формування бюджетної стратегії економічного зростання.

Реалізовані у роботі теоретико-методологічні та методичні підходи до аналізу досліджуваних питань дозволили сформулювати такі висновки.

1. У ході еволюції теорій державних фінансів, економічної політики та економічного зростання сформувалася відносно самостійна галузь сучасних міждисциплінарних фінансово-економічних досліджень, яку автор визначив як “дослідження фіскального простору” національної економіки, під яким розуміється сукупність відносин, що виникають між державою в особі органів її законодавчої та виконавчої влади та інституційними одиницями економіки з приводу формування й використання державних фінансів, насамперед доходів і видатків державного та місцевих бюджетів. Проблематика формування бюджетної стратегії економічного зростання перебуває у цих предметних рамках. Критичний аналіз існуючих підходів до формування бюджетної стратегії економічного зростання показав, що адекватною теоретичною основою для прийняття відповідних рішень в Україні є концепція функціональних фінансів. Сформульована у дисертації стратегема раціонального фіскального дисбалансу передбачає рекомендації щодо розв’язання проблеми нестачі “довгих” грошей для інвестиційного забезпечення модернізації національної економіки за умов наявності чіткої урядової бюджетної інвестиційної програми; постійного контролю за динамікою бюджетного дефіциту, державного боргу та їх відповідністю нормативним показникам; прогнозування їх обсягів і джерел покриття; першочергового забезпечення бюджетним фінансуванням програм, які дають вимірюваний істотний економічний ефект.

2. Бюджетна стратегія економічного зростання визначається як система взаємоузгоджених стратегічних бюджетних цілей, які відбивають довгострокові національні пріоритети, усталених правил, принципів, критеріїв, процедур, алгоритмів і технологій бюджетного регулювання для оптимального вибору (з усіх можливих) і прийняття органами державної влади, що мають відповідну компетенцію, обґрунтованих стратегічних і поточних політико-економічних, організаційно-інституційних та оперативно-управлінських рішень з питань бюджетно-податкового регулювання, відповідно до яких конкретизуються, нормативно закріплюються та поетапно реалізуються похідні цілі бюджетного планування й програмування, формуються доходи й видатки державного бюджету, бюджетні ресурси економічного зростання для фінансового забезпечення (при існуючих і потенціальних обмеженнях і ризиках) переходу від нинішнього стану національної економіки до її бажаного майбутнього стану у середньо- та довгостроковому періодах.

3. Обґрунтовано висновок про те, що потреби практики формування й реалізації бюджетної стратегії економічного зростання зумовлюють певну варіантність інструментів досягнення відповідних цілей, оскільки курс загальноекономічної та бюджетно-податкової політики конкретного уряду відображає концептуальні положення щодо розмірів державного сектора, “бажаного” або “допустимого” рівнів бюджетного дефіциту та державного боргу; співвідношення монетарних і немонетарних чинників інфляції; ступеня відкритості національної економіки; використання інструментів дискреційної чи автоматичної фіскальної політики; оцінки середньо- та довгострокових бюджетних ризиків та обмежень; тощо.

4. Бюджет як основна ланка державних фінансів повинен виконувати важливу функцію фінансового забезпечення реалізації стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни, конкретизованих відповідно до поточного та бажаного стану національної економіки у середньо- та довгостроковому періодах, з урахуванням необхідності підтримання макроекономічної стабільності та фіскальної стійкості, переходу до інвестиційно-інноваційної моделі сталого економічного зростання, причому таких його темпів, які достатні для досягнення протягом визначеного строку обсягу ВВП у розрахунку на одну особу на рівні, не нижчому від середнього для країн “нових” членів ЄС. Україні потрібна науково обґрунтована, фінансово збалансована, інституційно забезпечена, нормативно визначена, реально здійсненна та ефективна “Бюджетна стратегія економічного зростання”, розрахована на середньо- (35 років) і довгостроковий (1015 років) періоди.

5. Бюджетна стратегія економічного зростання, підстави для її коригування та відповідні процедури мають бути закріплені законодавчо. Так, до Бюджетного кодексу України доцільно ввести норму, згідно з якою при поданні Верховній Раді України проекту “Основних напрямів бюджетної політики” уряд зобов’язаний надати проект “Бюджетної стратегії економічного зростання” на наступні 3 та 15 років. Ці два нормативних документи доцільно затверджувати постановою Верховної Ради України. “Основні напрями” повинні враховувати “Бюджетну стратегію”, що забезпечить послідовність і наступність бюджетної політики при розробленні проектів і прийнятті щорічних законів України про державний бюджет України. Доцільними вбачаються встановлення чіткого переліку параметрів бюджетної стратегії економічного зростання та їх граничних нормативних характеристик, а також визначення відповідних процедур, які б забезпечували узгодженість показників бюджетної стратегії, макроекономічного прогнозу та бюджетної політики у середньостроковому періоді. Це створить необхідні умови для затвердження стратегічних бюджетних програм, орієнтованих на результат, який досягається не за один рік. Такі програми становитимуть “стратегічний каркас” щорічних державних бюджетів, ув’язуючи поточну фіскальну політику, доходи й видатки бюджету з цілями та результатами економічного зростання.

6. На підставі аналізу зарубіжного, зокрема, в європейських країнах, досвіду формування бюджетних стратегій визнано за доцільне використовувати його у процесі запровадження середньострокового бюджетування, орієнтованого на результат, з урахуванням реального стану вітчизняної бюджетної системи, а також бюджетного й податкового законодавств України. У ЄС реалізація бюджетних стратегій розглядається як засіб оздоровлення державних фінансів, оптимізації фіскальної політики і податкової системи, а в деяких країнах відповідно, вдосконалення міжбюджетних відносин. При переході до широкого застосування бюджетування, орієнтованого на результат, необхідно критично оцінити структуру видатків бюджету і відмовитися від тих з них, які здійснюються за інерцією, без належного контролю за їх результативністю. Необхідно реально оцінити фінансовий стан держави, можливості фінансувати її конкретні функції з урахуванням державних зобов’язань, закріплених законодавчо, визначити основні бюджетні ризики й загрози у середньо- та довгостроковому періодах, виробити відповідну стратегію управління ними. Одним з негативних проявів поточного стану бюджетного планування в Україні є неузгодженість процесу розробки, складання і реалізації державних цільових програм із середньостроковим бюджетним плануванням. Це спричиняє недостатнє бюджетне фінансування впродовж усього періоду виконання цих програм, а також зниження їх результативності та економічної ефективності.

7. Аналіз бюджетної політики в Україні у контексті формування бюджетної стратегії економічного зростання показав, що здійснені заходи були непослідовними і не забезпечили формування сталих тенденцій до посилення економічно стимулюючої функції бюджету. Зазначено, що, з точки зору впливу на темпи економічного зростання, істотним недоліком бюджетної політики є коливання обсягів державних інвестицій та соціальних виплат населенню. Для перетворення бюджетної політики на дійовий засіб формування інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання запропоновано забезпечити поступове зростання обсягу державних інвестицій та корелювати темпи зростання соціальних видатків бюджету з динамікою ВВП і бюджетними надходженнями.

8. Головною особливістю формування бюджетної стратегії економічного зростання з точки зору видатків держбюджету є чітке визначення стратегічних пріоритетів, пов’язаних з бюджетними інвестиціями (капітальними видатками), насамперед, у ті фактори економічного зростання, які позитивно впливають на його сталість і темпи у довгостроковому періоді, зменшують внутрішні та зовнішні ризики для національної економіки, її бюджетної системи.

Теоретичні та емпіричні дослідження засвідчили достатньо тісну залежність між інвестиціями у людський капітал, дослідження й розробки, технічні та технологічні інновації та економічним зростанням; дифузія технологій, ефекти “перетікання”, “навчання досвідом”, “імітаційної поведінки” є ефектами, що супроводжують інвестиції у такі фактори і сприяють підвищенню “продуктивності” капітальних видатків державного бюджету. Узагальнення теоретичних та емпіричних досліджень детермінант економічного зростання, які виходять за межі його традиційних або модифікованих неокласичних факторів, дозволило зробити висновок, що серед зазначених детермінант істотну роль відіграють “розміри держави”, вимірювані через відношення державних видатків до ВВП; ефективність державних видатків; правила та інструменти фіскальної та монетарної політики, здійснюваної у середньостроковому періоді; диференціація та нерівність у розподілі доходів та активів як між країнами, так і в національній економіці; інституційна спроможність держави, особливості політичної системи.

9. Для України першорядного значення набувають: а) бюджетні інвестиції, направлені у підвищення якості людського капіталу в інноваційно - генеруючих секторах економіки; б) бюджетні інвестиції в межах стратегічних бюджетних програм середньострокових структурних реформ; в) бюджетні інвестиції в об’єкти інфраструктури, що перебувають у стані “критично - можливого функціонування” або викликають загрози та ризики національного масштабу; г) бюджетні інвестиції, що мають мультиплікативний ефект, сприяють дифузії технологій, знань і досвіду в секторах, здатних до динамічної модернізації шляхом “імітаційної поведінки”.

10. Встановлено, що оптимально організований моніторинг та оцінка ефективності бюджетної стратегії економічного зростання дозволяють своєчасно приймати рішення щодо її коригування у зв’язку із змінами, що відбулись у бюджетній системі під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, які неможливо було спрогнозувати на етапі розробки цілей бюджетної стратегії. Моніторинг реалізації бюджетної стратегії економічного зростання як складова управління державними фінансами створює додаткові можливості для вдосконалення процедур прийняття управлінських рішень щодо координації процесу складання і виконання державного та місцевих бюджетів, а також забезпечення бюджетного контролю. Застосування моніторингу реалізації бюджетної стратегії економічного зростання, інкорпорованої до загальної системи управління державними фінансами, дозволить поєднати в єдине ціле коротко-, середньо- та довгострокове бюджетне планування й програмування, здійснювати обґрунтоване коригування бюджетної стратегії економічного зростання.

Публікації автора:

1. Копилов В. А. Паливно-енергетичний комплекс України: проблеми роз-витку і державна підтримка / В. А. Копилов // Наукові праці НДФІ. – 2004. – Вип. 3–4 (26 – 27). – С. 3–12.

2. Копилов В. А. Досвід застосування програмно-цільового методу фінансування державного та муніципальних бюджетів Російської Федерації / В. А. Копилов // Наукові праці НДФІ. – 2005. – Вип. 1 (30). – С. 27–32.

3. Копилов В. А. Проект Державного бюджету на 2007 рік як складова стратегії прискореного економічного зростання / В. А. Копилов // Фінанси України. – 2006. – № 11. – С. 3–17.

4. Копилов В. А. Моніторинг реалізації бюджетної стратегії та її коригування / В. А. Копилов // Економіка України. – 2008. – № 3 (556). – С. 33–39.

5. Копилов В.А., Єфименко Т.І. Методологічні підходи до оцінювання рівня фінансової безпеки держави / В. А. Копилов, Т. І. Єфименко // Стратегічна панорама. – 2007. – № 3. – С. 38–45. (Особистий вклад здобувача полягає у з’ясуванні особливостей моніторингу індикаторів фінансової безпеки країни).

6. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / [ М. Я. Азаров, Ф. О. Ярошенко, Т. І. Єфименко та ін. ]. – К.: НДФІ, 2004. – 712 с. – Співавтор підрозділів: 2.1 – с. 160–179; 2.3 – с. 228–245; 2.4 – с. 245–297. (Особистий вклад здобувача полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності поняття “податковий потенціал”, а також методів його обрахунку з метою визначення рівня податкових надходжень до бюджету. Запропоновано підходи щодо аналітичних оцінок визначення масштабів “тіньової” економіки та застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань).

7. Бухгалтерський облік та фінансовий контроль – складові інформаційного підґрунтя євроінтеграційних процесів в Україні: у 4 т. / [ редкол.: М. Я. Азаров (голова) та ін. ]. – К.: НДФІ, 2007. – Т.1: Реформування бухгалтерського обліку в Україні / [ Копилов В. А., Єфименко Т. І., Ловінська Л. Г. та ін. ]. – К.: НДФІ, 2004. – 752 с. Автор підрозділів: Частина 1: с. 13–34. (Особистий вклад здобувача полягає в обґрунтуванні стратегії розвитку бухгалтерського обліку в Україні).

8. Податок на додану вартість та прогнозування його надходжень до бюджету : [ монографія ] / М. Я. Азаров, Ф. О. Ярошенко, Т. І. Єфименко та ін. – К.: НДФІ, 2004. – 344 с. Співавтор підрозділів: 1.2 – с. 28–50; 1.4 – с. 80–107; 2.3 – с. 204–219; 3.4 – с. 285–296. (Особистий вклад здобувача полягає в обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення методів обчислення ПДВ, систематизації факторів, які впливають на обсяги надходжень ПДВ до бюджету, встановленні взаємозв’язку параметрів динаміки експортно-імпортних операцій та надходжень ПДВ, розкритті природи ризиків, які супроводжують прогнозування та планування надходжень ПДВ до бюджету).

9. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / [ редкол.: М.Я. Азаров (голова) та ін. ]. – К.: НДФІ, 2004. – Т.3: Розвиток системи податків як основи зміцнення державних фінансів: Монографія / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. – 308 с. Співавтор підрозділу 2.2 – с. 118 – 173. (Особистий вклад здобувача полягає в обґрунтуванні системного підходу до напрямів удосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств).