Анотація до роботи:

Моркляник Оксана Ігорівна. Формування архітектури житла в умовах соціальних трансформацій (на прикладі житлової архітектури Львова радянського та пострадянського періодів). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01–теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. - Національний університет «Львівська політехніка», Львів 2006.

Дисертація присвячена проблемі формування архітектури житла в умовах соціальних трансформацій різного типу (демократичного та тоталітарного). У дисертації систематизовані результати попередніх робіт у галузі дослідження трансформаційних процесів у суспільстві, проаналізовані визначення поняття «соціальна трансформація» у суміжних дисциплінах та виявлено етапи трансформаційних процесів в Україні протягом радянського та пострадянського періодів. Також комплексно проаналізовано поняття «соціальна трансформація» стосовно архітектури і, зокрема, житлової та проведено паралелі між розвитком архітектури житла та процесами соціальних трансформацій суспільства.

На основі аналізу типології житлових споруд розроблена класифікація архітектурно-планувальних та стильових вирішень в еволюційному контексті, а також з’ясовані тенденції формування архітектури житла на кожному з етапів державного розвитку. Основною тенденцією розвитку об’ємно-планувальних вирішень помешкань у радянський час була їх уніфікація і стандартизація.

У роботі визначено напрямки формування житлової архітектури в умовах соціальних трансформацій у залежності від типу трансформації; пріоритетним у формуванні житлової доктрини держави стає її реальне ставлення до людини та її потреб. У дисертації розроблено теоретичну модель відображення сутності соціальних трансформацій суспільства у формуванні його житлової доктрини.

1. Аналіз літературних джерел в галузі архітектури засвідчує, що у сучасних дослідженнях стосовно розвитку архітектури житла Львова 40-х рр. ХХ ст. – 2000-х рр. накопичений значний фактичний матеріал, який сформував інформаційну базу для даного дослідження. Аналіз робіт із суміжних дисциплін дозволив відобразити історичний контекст досліджуваного періоду, виявити суть та зміст соціальних трансформацій українського суспільства. Поняття «соціальна трансформація» застосовується для характеристики соціальних процесів та змін у суспільстві. Згідно з поданими визначеннями у Львові відбулися дві соціальні трансформації: у 1939 р. (тоталітарний тип) і 1991 р. (демократичний тип).

2. Соціальні трансформації 1939 р. принесли кардинальні зміни у формуванні житла Львові, де першим кроком нової влади стало підпорядкування архітектурної діяльності центральній владі. У радянських генпланах Львова (1948р, 1956 р. і 1965 р.) реалізовувалися ідеї, розроблені та апробовані у радянському містобудуванні: пріоритетний розвиток промисловості, використання принципів вільного планування, надання місту «соціалістичного» вигляду. На поч. 90-х рр. ці ідеї втратили свою актуальність, що стало приводом для оновлення генпланів та концепцій розвитку міста.

3. У дослідженні визначено, що основною тенденцією розвитку архітектурно-планувальних вирішень житла у радянський час була їх уніфікація і стандартизація, яка стимулювалася впровадженням методів типового проектування та введенням жорстких норм на проектування житла. Це призвело до використання у проектній практиці обмеженої кількості серії типових проектів. У 80-х рр. відбувається поступовий зворотній процес розширення номенклатури будинків і квартир, який, проте, був строго регламентований. З відмовою від державного замовлення у 90-х рр. відбувається диференціація житла, пом’якшуються будівельні норми, зникають необхідність типового проектування та анонімність проектного процесу.

4. Заангажованість архітектури в ідеологію зумовила те, що архітектурі в СРСР, було надано пропагандистську роль, що допомагало уніфіковувати суспільство відображаючи таким чином доктрини «злиття націй» та «радянської людини». Отже, уніфікація є основною стилевою характеристикою «соціалістичного стилю», який офіційно підтримувався на державному рівні. Починаючи з 90-х рр. ХХ ст. житлова архітектура Львова розвивається зберігаючи стійку тенденцію стильового плюралізму.

5. Виявлені ознаки архітектури квартирного житла у тоталітарному та демократичному суспільстві характеризуються таким набором опозицій: типовість різноманітність, обмеженість номенклатури типів будинків і квартир широкий діапазон типів будинків і квартир, жорстке нормування гнучке нормування, анонімність архітектурного процесу індивідуальність архітектурного процесу, уніфікація архітектурного образу (моностилізм) диверсифікація архітектурного образу (стильовий плюралізм), єдиний процес архітектурної діяльності під контролем держави приватна архітектурна практика, державна власність на житло різні форми власності на житло.

6. З’ясований механізм відображення соціальних трансформацій в архітектурі житла реалізовується наступним чином: акт соціальної трансформації переустрій (суспільний та економічний) суспільства формування державою нової доктрини людини та її місця (реального, а не декларованого) у житті суспільства вироблення державою критеріїв щодо формування приватного простору цієї людини, тобто житла у вигляді норм і правил щодо будівництва (містобудівельних, архітектурно-планувальних і стильових), визначень форм фінансування та власності на це житло.

7. Пріоритетним у формуванні житлової доктрини держави стає її реальне ставлення до людини та її потреб. У тоталітарній країні архітектура житла є максимально уніфікована і типізована, її призначенням є формування єдиного денаціоналізованого суспільства та задоволення потреб «типового» (або «ідеального» для тоталітарного режиму) громадянина. У демократичному суспільстві, де державою визнається соціальна стратифікація суспільства, житлова політика є різноплановою, оскільки орієнтована на задоволення потреб різних соціальних верств та груп людей.

Проведені дослідження дозволяють припустити, що при збереженні демократичних тенденцій розвитку українського суспільства будуть поглиблюватися процеси демократизації архітектури житла, що виявиться у подальшій диференціації житла, урізноманітненні номенклатури типів житлових будинків та квартир, підкресленою індивідуалізацією архітектурного образу.

Публікації автора:

1. Гнесь І.П., Моркляник О.І. Принципи формування фонду соціального житла // Вісник НУ«Львівська політехніка» «Архітектура». – 2004. – № 505 – С. 264 – 268.

2. Габрель М.М., Моркляник О.І. Соціальні трансформації та житлова політика в Україні // Містобудування та територіальне планування: Наук.-техн. збірник. – К., КНУБА, 2004. – Вип. 19. – С. 38 – 43

3. Моркляник О.І. Соціалістичний реалізм в архітектурі Львова (на прикладі житлової забудови кін. 40-х – І пол. 50-х рр. 20-го ст.) // Науковий вісник будівництва. Збірник наукових праць. – Харків, ХДТУБА, 2006. – Вип. 35. – С. 26 – 35.

4. Моркляник О.І. Реструктуризація архітектурної практики у Львові з 1939 року, як відображення соціальних трансформацій в архітектурній діяльності // Вісник одеської державної академії будівництва і архітектури. – Одеса, ОДАБА, 2006. – Вип. 22. – С. 211 – 216.

5. Моркляник О.І. Містобудівельний розвиток Львова ІІ-ї пол. 50-х рр.–60-х рр. 20-го ст. та формування районів нової житлової забудови//Містобудування та територіальне планування: Наук.-техн. збірник. – К., КНУБА, 2006. – Вип. 23. – С. 181 – 189.

6. Моркляник О.І. Проблеми пошуку соціалістичного стилю (на прикладі житлової архітектури Львова ІІ пол. 50-х рр. – 1990р.) // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К., КНУБА, 2006. – Вип.15. – С.68-78.

7. Моркляник О.І. Стилетворчі тенденції в житловій архітектурі Львова пострадянського періоду // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Збірник наукових праць. – Під. заг. ред. В.В. Куцевича – К., «Київ ЗНДІЕП», 2006. – Спеціальний випуск. – С. 20-23.