1. Аналіз літературних та архівних джерел показує, що курортна забудова Трускавця періоду ХІХ – першої половини ХХ ст. досі ще комплексно не досліджувалася. Особливо невизначеною є ситуація у стильовому аспекті, архітектурно-просторовий аналіз взагалі відсутний. Літературні джерела за даною тематикою носять, здебільшого, описовий характер. 2. У результаті архітектурно-просторового аналізу на підставі літературних джерел і картографічних матеріалів 1853 р., 1906 р. і 1930 р. виявлено три основні періоди локалізації курортної забудови Трускавця. У перший період (1827-1894 рр.) курортна забудова була сконцентрована в центральній частині поселення. У другий період (1895-1920 рр.) сформувалася квартальна забудова і вулична мережа Трускавця. У третій період (1921-1939 рр.) відбулося поширення курортної забудови на нові території; активно розбудовуються тогочасні околиці міста: північна, північно-східна, південно-східна і західна. Встановлено, що у центральній частині Трускавця переважала садибна 2-3 поверхова дерев’яна забудова; а на околицях – мурована забудова. У формуванні курортної забудови відповідно для кожного з зазначених періодів локалізації виявлено характерні типи ситуаційних планів ділянок: в перший і другий періоди ділянки мали, переважно, регулярний характер розпланування, в третьому періоді – нерегулярний. 3. За результатами стильового аналізу встановлено, що: – на базі архітектурних прототипів і аналогів у досліджуваний період в Трускавці було сформовано 16 стильових напрямків історизму, модерну і функціоналізму та виявлені поодинокі приклади класицизму; – хронологічна зміна цих напрямків простежується, в основному, у трьох визначених періодах: у перший період (1827-1894 рр.) частково виявлені форми класицизму та застосовуються форми історизму; другий (1895-1920 рр.) базується на формах модерну; для третього (1921-1939 рр.) властиві взаємопереплетіння місцевих архітектурних рис – продовження стилю модерн в його традиційних формах та протофункціоналізму і функціоналізму; – базовим елементом у формуванні архітектурної стилістики об’єктів курортної забудови стала архітектурна деталь. Особливу роль при формуванні стилістики в періоди історизму і модерну відігравали орнаментальні мотиви. 4. За результатами архітектурно-композиційного аналізу виявлено, що: – прототипами вілл курортної забудови Трускавця у формах історизму та модерну стали: для „швейцарського стилю” – вілла-шале, для „закопанського стилю” – західноєвропейська вілла у поєднанні з формами традиційної хати гор’ян-ґуралів, для „садибного стилю” – так званий „старопольський дворик” – маґнатська садиба з епохи пізнього бароко і класицизму, для українського модерну – західноєвропейська вілла у поєднанні з формами народної традиційної хати Прикарпаття. Санаторії періоду функціоналізму у Трускавці формувалися за аналогами центральноєвропейської архітектури. На основі цих архітектурних прототипів та аналогів встановлено, що в періоди історизму та модерну переважають центральноосьові симетричні та асиметричні архітектурно-композиційні вирішення, у функціоналізмі – асиметричні. У формуванні архітектурно-композиційних вирішень курортної забудови важливу роль відігравав вибір кута будівлі, а також взаємне розташування окремих структурних елементів фасадної композиції. – аналіз за типами планувальних вирішень виявив, що для архітектури курортної забудови Трускавця в період історизму характерні анфіладне та коридорне планування; для модерну – коридорне та анфіладне з центральним холом; для функціоналізму – коридорне та змішане. – графоаналітичний аналіз пропорцій фасадів свідчить, що архітектурно-композиційні схеми характерні для історизму та модерну повторюються пізніше у традиційних формах модерну. 5. Характерною особливістю архітектурної стилістики Трускавця в періоди історизму та модерну є подібність архітектурно-композиційних вирішень. Закономірності проявляються у використанні елементів історизму в модерні 1895-1920-х рр. та у повторенні рис модерну в його традиційних формах у 1920-1930-х рр., а також, частково, у протофункціоналізмі. Відмінності історизму та модерну полягали в застосуванні базових архітектурних елементів та орнаментальних мотивів. Для функціоналізму характерною є принципова відмінність архітектурної стилістики та об’ємно-просторової композиції від періоду модерну. 6. Стверджено, що за станом на 1939 р. у Трускавці існувало 320 об’єктів курортної забудови. Згідно з проведеними автором дослідженнями у 2001-2003 р. з них залишилося 125; у задовільному технічному стані перебуває 75% збереженої забудови. Результати дослідження дозволяють пропонувати включити до Державного реєстру національного культурного надбання „Пам’ятки архітектури і містобудування” 71 об’єкт курортної забудови. Доцільно ставити питання про перевід 20 існуючих об’єктів культурної спадщини з статусу пам’ятки місцевого значення до статусу державного значення, оскільки в Україні подібних пам’яток майже не збереглося. 7. Проведені дослідження дозволили сформулювати рекомендації щодо визначення архітектурно-просторової структури курортної забудови, що дало підставу обґрунтовано встановити межі цінного природно-архітектурного середовища, яке повинно підлягати охороні. У сукупності це дозволило виділити історичний ареал та визначити межу комплексної зони охорони пам’яток архітектури центральної частини міста ХІХ – першої половини ХХ ст. (з врахуванням потенційних об’єктів збереження). 8. Сформульовано рекомендації щодо реставрації об’єктів курортної забудови. Встановлено, що до об’єктів архітектурної спадщини курорту, які необхідно зберегти в автентичному стані, відноситься 80 % існуючих будівель. До об’єктів, які можна перебудувати шляхом реконструкції (з перебудовою будівлі з метою вдосконалення функціональних вирішень відповідно до сучасних умов) та регенерації будівлі, відноситься 20 % будівель. 9. У роботі запропоновано наступні принципи збереження історичної курортної забудови: а) принцип збереження синкретичності цінного природо-архітектурного середовища, який полягає в нероздільності та взаємозв’язку його основних компонентів. Реалізацію принципу забезпечує регенерація природо-архітектурного середовища, яка здійснюється шляхом встановлення меж історичного ареалу на території міста і дотримання в цих межах відповідного пам’ятко-охоронного режиму; б) принцин збереження історичної традиційності розпланування кварталів курортної забудови в межах історичного ареалу, сформованої у ХІХ – першій половині ХХ ст., полягає в охороні, збереженні та відновленні історичного середовища шляхом встановлення спільної зони охорони центральної частини Трускавця; в) принцип збереження гармонійності архітектурного образу курортної забудови полягає в усуненні диспропорції між історичним архітектурним середовищем та великогабаритною забудовою другої половини ХХ ст. Реалізацію принципу забезпечує створення „екрануючої забудови” з нових об’єктів з відповідним масштабом та архітектурно-композиційною довершеністю їх вирішення; г) принцип відтворення автентичності архітектурного образу при реставрації виявлених цінних будівель і споруд та ретроспективному відтворенні курортної забудови Трускавця ХІХ – другої половини ХХ ст. шляхом максимального наближення їх архітектурних форм до втраченого оригіналу; д) принцип збереження регіональності архітектурного образу шляхом використання традиційних архітектурних форм забудови при створенні сучасних будівель та їх комплексів. 10. На основі проведених досліджень складено відповідні обґрунтування для включення Трускавця у Список історичних населених місць України, враховуючи збереження планувальної структури ХІХ – першої половини ХХ ст. у центрі міста, наявності значної кількості цінних будівель (пам’яток архітектури) та визначних місць (природо-антропогенних витворів). | 