1. Вищі навчальні заклади сформовані спорудами особливого типу зі специфічними засадами організації і функціонування архітектурного середовища. Характерною рисою історичних архітектурних комплексів вищих навчальних закладів є їх комплексна пам’ятковість (акумуляція окремими об’єктами, багатьох видів пам’яток і культурних цінностей - пам’яток архітектури, історії, монументального і прикладного мистецтв, пам’яток техніки, архівів, атрибутів, колекцій інструментів, мінералів, пам’яток садово-паркового мистецтва, колекцій флори і фауни). Дотепер не ставилося питання про комплексне вивчення формування архітектурного середовища історичних архітектурних комплексів вищих навчальних закладів та про врахування пам’яткоохоронного аспекту при проектуванні їх розвитку. 2. В роботі використано загальнонаукові методи проведення дослідження, а також опрацьовано спеціальну методику інвентаризації, застосовану для вивчення історії об’єктів і важливу з реставраційних позицій. Розроблено спеціальну інвентарну картку, спрямовану на всесторонню фіксацію архітектурного середовища вищого навчального закладу за схемою: середовище-територія-споруда-інтер’єр-предметне наповнення. В картці звертається увага на виявлення цінності об’єкта та фіксацію цінних предметів мистецтва, техніки, документалістики й інших культурних цінностей на території, в екстер’єрі, в інтер’єрі пам’ятки. Картка включає опис та графічний ряд – фотофіксацію, графічну фіксацію деталей, іконографію, ситуаційні та поверхові плани. Запропонована інвентарна картка може використовуватися не лише при дослідженні вищих навчальних закладів, а і для вивчення будь-яких будівель, але може бути особливо актуальною при вивченні пам’яток архітектури – споруд громадського призначення. 3. В Європі в ХІХ ст. почали активно формуватися архітектурні комплекси вищих навчальних закладів, що було пов’язано, зокрема, з утворенням вищих навчальних закладів нового типу – політехнічних шкіл. В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. у Львові сформувалося чотири архітектурні комплекси вищих навчальних закладів, які втілили кращі європейські традиції створення таких об’єктів і є прикладом функціонування архітектурного середовища вищого навчального закладу свого часу. На основі проведених досліджень розроблено ретроспективну модель архітектурного середовища вищого навчального закладу другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття. Архітектурне середовище розглядається на чотирьох рівнях – рівень території комплексу, рівень будівель і споруд комплексу, рівень окремої будівлі, корпусу і рівень предметного середовища. Кожен рівень подано з точки зору архітектурного простору і з точки зору наповнення цього простору предметами. На кожному з рівнів визначено функціональні, композиційно-планувальні і стилістичні характеристики. 4. Формування архітектурного середовища вищих навчальних закладів Львова кінця ХІХ –початку ХХ століття відбувається за допомогою комплексу архітектурних і мистецьких засобів - це поліхромія, архітектурний декор і деталь, розпис і декор, обрамування дверних прорізів з використанням сандриків, декоративні освітлювальні прилади, рельєф та скульптура, метал, меблі й обладнання. Встановлено, що засоби формування архітектурно-предметного середовища залишаються незмінними на всіх досліджуваних етапах формування вищих навчальних закладів Львова. Змінюється насиченість цими засобами та їх спосіб використання. Встановлено три умовних стандарти градації архітектурного середовища вищих навчальних закладів за повнотою застосованих архітектурних та мистецьких засобів. 5. На основі проведених досліджень визначено, що формування архітектурного середовища вищого навчального закладу відбулося за такиими принципами: принцип комплексності архітектурної організації, коли відбувається створення складного об’єкту, але з ефектом єдиного просторово- предметного середовища; принцип ієрархізації архітектурного середовища полягає в тому, що на кожному з рівнів відбувається ранжуваня простору об’єктів і предметів; принцип сценарного підходу до формування архітектурного середовища, який є відображенням в його організації семантичного контексту; принцип синтезу мистецтв полягає в тому, що архітектурне середовище формується за допомогою мистецьких засобів, які крім декоративної ролі мають також символічний зміст; принцип стилевої сумісності полягає в тому, що в кожному окремо взятому комплексі різночасові архітектурні об’єкти створювалися, дотримуючись правила неконфліктного поєднання різних стилістичних вирішень. 6. Опрацьовано модель сучасного стану архітектурного середовища вищих навчальних закладів Львова. Переобладнання і перебудови останніх років спричинилися до значних втрат автентичного архітектурного середовища. Втрачено стилеву сумісність в формуванні як комплексу, так і предметного наповнення середовища. Значно зменшений об’єм рекреаційного простору на рівні території, звужений спектр малих архітектурних форм, деякі з них взагалі втрачені. Особливо вразливими елементами архітектурного середовища є меблі та обладнання. Частково втрачені музеї, особливо технічні, колекції, архіви, які часто є розпорошені і недоступні для потенційних користувачів. 7. В дисертації опрацьовано рекомендації зі збереження та відтворення архітектурного середовища історичних комплексів вищих навчальних закладів. Їх архітектурний розвиток повинен ґрунтуватися з врахуванням встановлених принципів – комплексності, ієрархізації простору, сценарного підходу, синтезу мистецтв, стилевої сумісності. Крім того на рівні території необхідно враховувати чинник функціонального зонування, чинник рівноваги забудованого і незабудованого простору, чинник стилевої єдності, чинник композиційної ієрархії. На рівні комплексу будівель і споруд – чинник тяжіння до просторової автономії окремих одиниць, чинник ранжування за функціональною ознакою, чинник ансамблевості. На рівні окремого корпусу – чинник ранжування приміщень та музеїфікації в розвитку, чинник стилевої однорідності екстер’єру і інтер’єру. На рівні предметного наповнення середовища – чинник диференційованої вартості, чинник стилістичної підпорядкованості оточенню, чинник функціональної відповідності, чинник історичної достовірності. Список опублікованих праць автора. Стасюк О. Проблеми архітектурного розвитку комплексів вищих навчальних закладів Львова // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – Архітектура. – № 410. - Львів, 2000. – С. 313-315. Стасюк О. Особливості розміщення вищих навчальних закладів Львова в планувальній системі міста // Містобудування і територіальне планування. – Київ, КНУБА, 2000. – С. 176-183. Стасюк О. До проблеми інвентаризації пам’яток архітектури // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. - №2. – Одесса, 2000. – С. 143-151. Стасюк О. Перший етап формування архітектурних комплексів Празької і Львівської політехнік // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – Архітектура. – № 439. - Львів, 2002. – С. 279-283. Stasiuk О. Problems of Selection in the Cultural Property Protection (Inventory of the Landmarks, a New Form of the Inventory Card) // The International Conference on Conservation: Conference papers. – Krakov, 2000. – P. 281-282.
|
