До економічної та політичної лексики відносяться терміни, притаманні цій сфері, а також номени, які позначають економічні та політичні реалії (назви політичних партій, підприємств, організацій, торгових марок, соціальних та громадських установ тощо). Економічним чи політичним терміном є лексична одиниця, що пов'язана з певним поняттям, яке належить до сукупності політичних або економічних явищ і виражає стійкий комплекс ознак поняття. Назви власні та географічні назви є складовою економічної та політичної лексики в тих випадках, коли вони вжиті на позначення суб’єктів економічної чи політичної діяльності. Особливості термінотворення зумовлюють специфіку графічного оформлення політичної та економічної лексики. Проявляється протиріччя у вживанні простих графічних форм та, навпаки, складних у разі запозичення. Технічний прогрес та пов’язане з ним зростання обсягу міжмовного обміну інформацією, зокрема представленою графічно, сприяють змінам орфографії спеціальної лексики внаслідок прагнення до її стандартизації та уніфікації, в тому числі й шляхом створення термінів-інтернаціоналізмів та утворення термінів і номінів шляхом запозичення їх фонетичної чи графічної форми. В орфографії політичної та економічної лексики спостерігається звуження інвентаря фонограм та інвентаря фонетичних відповідників з одночасним підвищенням частотності вживання додаткових фонетичних відповідників. Спрощення орфографії засвідчується появою нових орфограм та тенденцією до написань за фонетичним принципом. В орфографії політичних та економічних текстів функціонують: звичайні літерні орфограми французької орфографії, екзотичні літерні орфограми (запозичені), літерні афонограми, графематичні засоби (літерні скорочення, велика літера, нелітерні засоби орфографії) та орфографічні дублети, утворені за допомогою вище перелічених засобів. Лише частина орфограм виконують функцію розрізнення політичної та економічної лексики; функцію семограми натомість часто виконують нелітерні знаки. Так, графічні дублети утворюються переважно у випадках скорочення, однак існує значна кількість графічних дублетів, що розрізнюються за допомогою однієї або декількох орфограм або ідеограм (велика / мала літера, вживання / невживання крапок, цифр у складі графічного слова). Нелітерні знаки (дужки, лапки) можуть бути носіями екстралінгвістичної інформації. Велика літера, хоча й належить до алфавітних засобів французької орфографії, функціонує як суто графематичний засіб політико-економічної лексики. Однією з прагматичних функцій великої літери в назвах організацій є зорове виділення назви з тексту. Вживання великої літери сприяє мовній економії. Одні й ті самі графічні знаки у складі різних терміносистем мають відмінності у значенні. Відбувається запозичення графічного знака з інших терміносистем, що спричинює полісемію графічного знака. Як правило, в цьому випадку значення графічного знака частково змінюється. Ці знаки використовуються на заміщення літерних засобів французької орфографії, при цьому змінюючи семантичне значення слова. При утворенні графічного скорочення з перших літер вихідного словосполучення фонетичні відповідники орфограм, що входять до складу скорочення, можуть змінюватися. У скороченнях, що складаються з великих літер, поліграми, за рідкими винятками, не утворюються. Орфограми у складі цих скорочень також можуть озвучуватися називанням відповідних літер алфавіту. В політичних та економічних текстах представлені всі види параграфемних засобів – синграфемні, супраграфемні та топографемні засоби. У зв’язку з використанням параграфемних та піктографічних засобів слід розрізнити основний, традиційний інвентар та додаткові засоби графіки терміносистем: літера з додатковими графами, курсив, абзац, міжрядковий пробіл, колір, фон, просторове розміщення, піктографічні знаки, фото і малюнок з функцією ідеограми. Новітні технології дають змогу застосування нових графічних засобів, до яких відноситься варіювання тексту в часі. В орфографії політичної та економічної лексики відбуваються суперечливі процеси: тенденція до написань за фонетичним принципом та до уніфікації написань, зокрема, графічних скорочень та чисел у її складі, та розширення реального орфографічного інвентаря за рахунок запозичення графічної форми лексем з інших мов. Це явище, хоча формально ускладнює орфографію політичної та економічної лексики французької мови, однак сприяє приведенню її у відповідність з міжнародними терміносистемами і полегшує користування міжнародними базами даних. Отже, зміни у сучасній орфографії політичної та економічної лексики викликані в першу чергу прагненням до спрощення передачі інформації на письмі. |
