Анотація до роботи:

Устименко П.М. Фітоценотаксономічна різноманітність України: фітосозологія, методологія, аналіз та прикладні аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Київ, 2005.

Дисертація є першим монографічним теоретико-методологічним дослідженням у рамках нової парадигми охорони біорізноманітності. Подається аналіз сучасного стану охорони фітоценотаксономічної різноманітності. Розроблена методологія інтегральної синфітосозологічної оцінки фітоценофонду та синфітосозологічна класифікація як головний методологічний прийом для встановлення синтаксономічної різноманітності з позицій фітосозологічної цінності. Визначаються три умовні рівні різноманітності, ступінь національної та ступінь регіональної раритетності фітоценофонду На підставі розробленої методології представлена синфітосозологічна класифікація та синфітосозологічна характеристика рослинності основних природних регіонів України. Отримані результати матимуть вагоме наукове значення для збереження біорізноманітності, розробки екомережі, для розвитку таксономічної охорони у зв’язку з практичними проблемами.

У дисертаційній роботі на основі застосування розробленої методології вперше проаналізована ценотаксономічна різноманітність рослинності основних природних регіонів України з позицій фітосозологічної цінності. У процесі дослідження розроблено метод інтегральної синфітосозологічної оцінки фітоценофонду; синфітосозологічну класифікацію як основу встановлення фітоценотаксономічної різноманітності; запропоновано системний підхід до виділення раритетного фітоценозу та раритетної асоціації на підставі характеристик домінуючих фітоценотипів; встановлено склад раритетного фітоценофонду та ступені раритетності фітоценофонду у природних регіонах України.

1. Аналіз новітньої історії фітоценологічних досліджень засвідчує парадигмальну тенденцію на актуалізацію, об`єктивізацію та легітимізацію ценотичної різноманітності у становленні синфітосозології як науки, встановлення її на підставі обраної міри наукових відмін. Це дало можливість визначити статус раритетної асоціації, виділення якої можна здійснювати за синфітосозологічною оцінкою фітоценофонду типу рослинності, раритетна сутність якої визначається за результуючими ознаками фітоценозу і базується на характеристиках їх домінуючих фітоценотипів.

2. Рослинність України в типологічному, ценотаксономічному аспектах загалом репрезентативно охороняється в системі природно-заповідних територій найвищого рангу. Формації рослинності диференціюються на високий (>75% ценофонду), середній (50-75%) та низький (< 50%) рівні забезпеченості охороною. Низьким рівнем забезпеченості охороною в переважній більшості відзначається ценофонд формацій лучної, болотної, водної, галофільної рослинності, низьким і середнім – лісової, середнім і високим – степової, високим – томілярної. Найвищим ступенем представленості синтаксонів в природно-заповідних територіях найвищого рангу відзначаються лісова (26 ПЗТ) й лучна (24 ПЗТ) рослинність, низьким ступенем – галофільна, томілярна, саваноїдна і пустищна рослинність (3-4 ПЗТ). Значна кількість формацій (101 формація, 35% заповідного ценофонду) охороняється лише в одній природно-заповідній території, що є недостатнім і ризикованим .

3. Матричний метод інтегральної синфітосозологічної оцінки ценофонду дозволив отримати розподіл асоціацій в системі синфітосозологічних ознак. Оцінка асоціацій базувалася на критеріях значущості домінуючих видів, зовнішнім проявом яких є характеристика типу їх асоційованості, фітосозологічної цінності домінантів у системі сучасного юридичного статусу, їх ботаніко-географічної значущості, регіональної репрезентативності, амплітуди та щільності поширення, характеру зміни ареалу, положення у сукцесійному ряду, потенціалу відновлюваності домінантів. Кожна діагностична ознака об’єднує ієрархічно підпорядковані елементарні, різні за фітосозологічною цінністю, ознаки асоціації.

4. Синфітосозологічна класифікація стала основою для встановлення синтаксономічної різноманітності з позицій фітосозологічної цінності. Основними одиницями даної класифікації є синфітосозологічний клас (СФК) і синфітосозологічна категорія. Залежно від величини показників фітосозологічної значущості асоціацій виділено чотири СФК: у І СФК об’єднані рідкісні асоціації загальнодержавного значення; до ІІ СФК увійшли регіонально рідкісні асоціації; у ІІІ СФК згруповані зональні типові асоціації; до ІV СФК належать типові асоціації найнижчого созологічного рівня. На основі фітосозологічної специфіки асоціацій СФК, виділено синфітосозологічні категорії та визначено три умовні рівні різноманітності. Першим, тобто різноманітним є фітоценофонд, асоціації якого відносяться до трьох чи чотирьох СФК; другий є малорізноманітний – асоціації відносено до двох чи одного СФК з багатьма категоріями; третій є одноманітний – асоціації відносено до одного СФК з однією-двома категоріями. Ценофонд рослинності усіх регіонів України характеризується як різноманітний. Введено показники міри рідкісності фітоценофонду на національному (ступінь національної раритетності фітоценофонду) та регіональному (ступінь регіональної раритетності фітоценофонду) рівнях.

5. В лісовій зоні високими ступенями національної (20%) та регіональної (48%) раритетності ценофонду (1305 асоціацій 140 формацій) відзначається лише рослинність Українських Карпат, що пояснюється значною кількістю фітосозологічно та ботаніко-географічно значущих домінуючих видів, які сформували вузько поширені фітоценози низької регіональної репрезентативності з рідкісним та унікальним типом асоційованості домінантів. Натомність встановлено, що рослинність Українського Полісся (1480 асоціацій 159 формацій) характеризується низькими ступенями національної (6%) і регіональної (21%) раритетності ценофонду. Це пояснюється одноманітністю екологічних умов регіону на значних площах, де широко ареальні домінанти формують широко розповсюджені фітоценози. Для рослинності подільської частини Лісової зони характерна найменша кількість синтаксонів (649 асоціацій 120 формацій), вона відзначається середнім ступенем національної (14%), і низьким ступенем регіональної (23%) раритетності, що пояснюється переважанням евритопних домінуючих видів, які формують репрезентативні широко розповсюджені фітоценози. Рослинність Лісостепової зони (1329 асоціацій 183 формацій) є різноманітною з середніми ступенями національної (11%) і регіональної (25%) раритетності її ценофонду, де значна кількість евритопних домінантів євроазіатського сектору палеарктичної флори сформували широко розповсюджені репрезентативні асоціації високого ступеня трапляння (63 % фітоценофонду). Рослинність Степової зони (1912 асоціацій 239 формацій) є різноманітною із середнім ступенем національної (13 %) і високим ступенем регіональної (39 %) раритетності її ценофонду. Особливістю фітоценофонду є відносно однакова кількість раритетних і типових асоціацій. Такий їх розподіл в системі синфітосозологічних ознак пояснюється значною фрагментованістю рослинності, великою участю серед ценозоутворювачів фітосозологічно і ботаніко-географічно значущих видів. Рослинність Гірського Криму (716 асоціацій 59 формацій) є різноманітною з високими ступенями національної (29 %) і регіональної (51 %) раритетності її ценофонду. Особливістю фітоценофонду є абсолютне переважання (80%) групи раритетних асоціацій, що пояснюється географічним положенням і ботаніко-географічними особливостями регіону з високим ступенем ендемічності та диз’юнктивноареальності домінантів, специфічністю та різноманітністю екотопів, фітосозологічною значущістю домінантів.

6. Лісова рослинність синтаксономічно найбагатшою є в Українських Карпатах (789 асоціацій), найбіднішою – у подільській частині Лісової зони (242 асоціації). Лісоценофонд характеризується різноманітністю в усіх регіонах. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд лісів Гірського Криму (37 %), Українських Карпат (24 %), подільської частини Лісової зони (18 %).За ступенем подібності ценофонд соснових лісів різних природних регіонів загалом відзначається низькими показниками. Найвищий він у ценофонді лісів Лісостепу і Степу, а найнижчий – в Українських Карпатах і Степу. Найвищим рівнем ценотичного зв’язку характеризуються східноєвропейські лісостепові і степові соснові ліси та підтайгові поліські і західноподільські соснові ліси. Чагарникова рослинність синтаксономічно найбагатшою є в Українських Карпатах (73 асоціації); найбіднішою – в Українському Поліссі (7 асоціацій). Різноманітною вона є на подільській частині Лісової зони, Українських Карпатах, Гірському Криму, малорізноманітною – на Українському Поліссі, Лісостепу, Степу. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд чагарників Українських Карпат (30 %) і Гірського Криму (31 %).

7. Серед трав’яних типів рослинності луки представлені в усіх ботаніко-географічних регіонах, де синтаксономічно найчисельнішими вони є на Українському Поліссі (480 асоціацій), а найбіднішими – у подільській частині Лісової зони (91 асоціація). Ценофонд луків різноманітним є на Українському Поліссі, в Українських Карпатах, Лісостеповій і Степовій зонах, малорізноманітним – у подільській частині Лісової зони і Гірському Криму. Середнім ступенем національної раритетності відзначається ценофонд луків Українських Карпат (12 %). Болотна рослинність синтаксономічно найбагатшою є на Українському Поліссі (339 асоціацій), найбіднішою – у Степовій зоні. Ценофонд боліт Українського Полісся, подільської частини Лісової зони, Українських Карпат, Степової зони є різноманітним; малорізноманітним – у Лісостеповій зоні. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд боліт Українських Карпат (20 %) і подільської частини Лісової зони (18 %). Водна рослинність синтаксономічно найбагатшою є у Степовій зоні (409 асоціацій), найбіднішою – в Українських Карпатах (69 асоціацій). Різноманітним ценофонд водної рослинності є на Українському Поліссі, в подільській частині Лісової зони, Українських Карпатах, Лісостеповій і Степовій зонах. Високим ступенем національної раритетності відзначається ценофонд водної рослинності Степової зони (16 %) і Українського Полісся (16 %). Степова рослинність синтаксономічно найбагатшою є у Степовій зоні (412 асоціацій), найбіднішою – в подільській частині Лісової зони (65 асоціацій). Ценофонд степів різноманітним є в Степовій і Лісостеповій зонах, Гірському Криму, малорізноманітним – у подільській частині Лісової зони. У всіх регіонах свого поширення степова рослинність відзначається високим ступенем національної раритетності ценофонду.

Публікації автора:

Монографії:

1. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П., Дубына Д.В., Костылев А.В., Попович С.Ю., Устименко П.М. Продромус растительности Украины / Отв. ред. Малиновский К.А., АН УССР. Институт ботаники им. Н. Г. Холодного. – Киев: Наук. думка, 1991. – 272 с.

Дисертантом складено продромус лісової рослинності.

2. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Ценотична різноманітність // Біорізноманітність Карпатського біосферного заповідника. – К.: Інтерекоцентр, 1997. – С. 114-162.

Дисертантом написані підрозділи 6.1, 6.2, 6.3.

3. Попович С.Ю., Устименко П.М. Фітоценотичний фонд // Каталог раритетного біорізноманіття заповідників і національних природних парків України. / Під наук. редак. д.б.н. Поповича С.Ю. – Київ: Фітосозологічний центр, 2002. – С. 142-247.

Дисертантом підготовлені відомості про раритетний фітоценофонд лісової, чагарникової, степової, водної рослинності.

4. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю., Вакаренко Л.П. Зелена книга України. Ліси. – К.: Наук. думка, 2002. – 255 с.

Дисертантом написані передмова та закінчення, розділи (у співавторстві) ”Інтегральна фітосозологічна оцінка лісоценофонду”, “Аналіз раритетного ценофонду лісів України”, ”Синфітосозологічна класифікація та режими охорони”, описані синтаксони 1-4,10,18-23,25-29,31-42,48-55,59-70,112,113.

5. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М., Стеценко М.П., Мовчан Я.І., Ткач В.П., Михалків В.М., Кравець П.В., Лакида П.І., Зібцев С.В., Колосок О.М. Менеджмент охоронних лісів України. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – 299 с.

Дисертантом написані розділ V, підрозділи 7.2, 7.4.

Брошури:

6. Мовчан Я.І., Парчук Г.В., Попович С.Ю., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Зелена книга України: якою їй бути? / Під заг. редак. академіка НАН України Шеляга-Сосонка Ю.Р.– Київ: "Академперіодика" НАН України, 2003. – 33 с.

Дисертантом написані розділи (у співавторстві) II і III.

7. Стеценко М.П., Яременко Л.П., Парфенюк В.А., Романовський В.Ф., Ткач В.П., Михалків В.М., Устименко П.М. Методичні рекомендації щодо режиму збереження лісових екосистем на територіях природно-заповідного фонду України різних категорій. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. –56 с.

Дисертант брав участь у написанні розділу 2 та додатку 2.

Статті в наукових фахових виданнях:

8. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М. Критерії функціонального зонування природних національних парків // Укр. ботан. журн. – 1988.– 45, N 3. – C. 84-86.

9. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Про організацію природних національних парків на Донбасі // Укр. ботан. журн. – 1989. – 46, N 4. – C. 93-96.

10. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Синтаксономічний склад рослинного покриву запроектованого Гомольшанського державного природного національного парку // Укр. ботан. журн. – 1990. – 47, N 4. – C. 25-29.

11. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дідух Я.П., Костильов О.В., Дубина Д.В., Попович С.Ю., Устименко П.М. Аналіз синтаксонів рослинності України // Укр. ботан. журн. – 1991. – 48, N 1. – C. 5-11.

12. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Продромус лісової рослинності Донбасу // Укр. ботан. журн. – 1991. – 48, N 5. – C. 46-51.

13. Попович С.Ю., Устименко П.М. Охрана островных лесов на Донецком кряже // География и природные ресурсы. – 1991. – N 3. – C. 46-52.

14. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Функціональне зонування території запроектованого Гомольшанського державного природного національного парку // Укр. ботан. журн. – 1991. – 48, N 3. – C. 84-87.

15. Попович С.Ю., Устименко П.М., Костильов О.В. Сучасний стан рослинного покриву острова Хортиця // Укр. ботан. журн. – 1992. – 49, N 1. – C. 78-82.

16. Попович С.Ю., Устименко П.М. Рослинність і функціональне зонування Сіверськодонецького природного національного парку // Укр. ботан. журн. – 1992. – 49, N 3. – C. 25-31.

17. Попович С.Ю., Устименко П.М. Антропогенные изменения травяного покрова в лесах западных отрогов Среднерусской возвышенности // География и природные ресурсы. – 1992. – N 4. – C. 116-121.

18. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Перспективна мережа національних парків України // Укр. ботан. журн. – 1992. – 49, N 6. – C. 91-95.

19. Устименко П.М., Попович С.Ю. Растительность проектируемого Славяногорского национального парка и зонирование его территории // Бюл. Гл. ботан. сада РАН. – 1992. – N 164. – C. 76-81.

20. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Розподіл рослинності на території Гомольшанського державного природного національного парку // Укр. ботан. журн. – 1993. – 50, N 3. – C. 65 29.

21. Устименко П.М., Попович С.Ю. Состояние растительности как основа функционального зонирования национальных парков (на примере Тростянецкого лесного массива) // География и природные ресурсы. – 1993. – N 2. – C. 89-94.

22. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Система природно-заповідних територій України // Укр. ботан. журн. – 1994. 51, N 1. – C. 5-10.

23. Костильов О.В., Устименко П.М., Попович С.Ю. Рослинний покрив Сивашика // Укр. ботан. журн. – 1994. – 51, N 5. – C. 115-121.

24. Устименко П.М., Попович С.Ю., Костильов О.В. Про необхідність охорони верхів'я Утлюцького лиману // Ойкумена. – 1994. – N 1-2.– C. 100-105.

25. Устименко П.М., Попович С.Ю. Продромус рослинності Стужицького масиву Карпатського біосферного заповідника // Укр. ботан. журн. – 1995. – 52, N 3. – C. 414-419.

26. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М. Основи охорони лісів в державних заказниках // Екологія та ноосферологія. – 1995. – 1, N 1-2. – C. 120-127.

27. Устименко П.М., Попович С.Ю. Висотна диференціація рослинності Стужицького масиву // Укр. ботан. журн. – 1995. – 52, N 5. – C. 703-706.

28. Попович С.Ю., Устименко П.М. Резервування лісових екосистем на Західному і Центральному Поліссі // Ойкумена. – 1995. – N 1-2. – C. 40-45.

29. Попович С.Ю., Устименко П.М. Охорона екосистем Свидовецьких гір // Ойкумена. – 1995. – N 1-2. – C. 62-67.

30. Попович С.Ю., Устименко П.М. Рослинні раритети національного парку "Синевир" // Укр. ботан. журн. – 1996. – 53, N 1-2. – C. 111 117.

31. Попович С.Ю., Устименко П.М. Ценотична організація Стужицького масиву Карпатського біосферного заповідника // Укр. ботан. журн. – 1997. – 54, N 4. – C. 384-387.

32. Попович С.Ю., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Карта рослинності Чорногірського масиву Карпатського біосферного заповідника // Укр. ботан. журн. – 1998. – 55, N 2. – C. 195-200.

33 Попович С.Ю., Устименко П.М. Синфітосозологічна оцінка лісоценофонду України // Укр. ботан. журн. – 1998. – 55, N 3. – C. 315-323.

34 Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Вакаренко Л.П., Попович С.Ю. Ценотаксономічна різноманітність лісів України // Укр. ботан. журн. – 1999. – 56, N 1. – C. 74-78.

35. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М. Ценотаксономічна різноманітність хвойних і широколистяно-хвойних лісів Українського Полісся та їх синфітосозологічна класифікація // Укр. ботан. журн. – 1999. – 56, N 2. – C. 135-139.

36. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дідух Я.П., Устименко П.М., Коротченко І.А., Юглічек Л.С. Лісова рослинність 30-кілометрової зони Хмельницької АЕС // Укр. ботан. журн. – 2000. – 57, N 3. – C. 250-256.

37. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Дідух Я.П., Коротченко І.А. Трав'яниста рослинність 30- кілометрової зони Хмельницької АЕС // Укр. ботан. журн. – 2000. – 57, N 4. – C. 380-386.

38. Дідух Я.П., Устименко П.М., Плюта П.Г., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Коротченко І.А. Карта рослинності 30- кілометрової зони Хмельницької АЕС // Укр. ботан. журн. – 2001. – 58, N 1. – C. 10-20.

39. Дидух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Коротченко И.А., Захарова Т.А. Растительный покров 30-километровой. зоны Ровенской атомной электростанции (РАЭС) и оценка возможных его изменений // Проблеми екології лісів і лісокористування на Поліссі України. – Житомир: Волинь, 2001. – C. 46-60.

40. Дідух Я.П., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Коротченко І.А. Лісова рослинність 30- кілометрової зони Рівненської АЕС // Укр. ботан. журн. – 2002. – 59, N 2. – C. 126-134.

41. Устименко П.М., Попович С.Ю., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Синтаксономічна різноманітність рослинності заповідників України // Заповідна справа в Україні. – 2001. – 7, вип. 2. – C. 6-14.

42. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю., Вакаренко Л.П. Раритетний ценофонд лісів України: аналіз та категоризація // Укр. ботан. журн. – 2002. – 59, N 4. – C. 470-475.

43. Дідух Я.П., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Коротченко І.А. Карта рослинності 30-кілометрової зони Рівненської АЕС // Укр. ботан. журн. – 2002. – 59, N 5. – C. 525-534.

44. Коротченко І.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дідух Я.П., Устименко П.М. Трав'яниста рослинність 30-кілометрової зони Рівненської АЕС // Укр. ботан. журн. – 2002. – 59, N 3. – C. 259-258.

45. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дубина Д.В., Мінарченко В.М., Устименко П.М. До кадастру рослинності і рослинних ресурсів: показники та порядок первинного обліку // Укр. ботан. журн. – 2002. – 59, N 3. – C. 330-341.

46. Устименко П.М. До питання про раритетний фітоценоз // Ю.Д. Клеопов та сучасна ботанічна наука. Мат-ли читань, присвяч. 100-річчю з дня народ. Ю.Д. Клеопова (Київ, 10-13 листопада 2002 р.). – К.: Фітосоціоцентр, 2002. – С. 126-130.

47. Устименко П. М. Синфітосозологічна характеристика соснових лісів (Pineta sylvestris) // Укр. ботан. журн. – 2002. – 59, N 6. – C. 689 695.

48. Іванега І.Ю., Устименко П.М. Характеристика національних природних парків України. Ужанський // Фіторізноманіття національних природних парків України. – К: Науковий світ, 2003. – С. 83-89.

49. Устименко П.М. Ценотическое разнообразие и синфитосозологическая классификация лесной растительности Украины // Ботан. журн. – 2003. – 88, N 2. – C. 17-27.

50. Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Хвойні ліси України: ценотаксономічне багатство, різноманітність та фітосозологічна класифікація // Укр. ботан. журн. – 2003. – 60, N 3. – C. 239-248.

51. Дидух Я.П., Устименко П.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Плюта П.Г., Коротченко И.А. Крупномасштабная геоботаническая карта 30-километровой зоны Хмельницкой АЭС как основа мониторинга // Геоботаническое картографирование – 2001-2002. – С. 66-68.

52. Устименко П.М. Критичний аналіз поняття та категорій раритетних асоціацій // Укр. ботан. журн. – 2003. – 60, N 4. – C. 381-387.

53. Устименко П.М., Вакаренко Л.П. Рослинність Гірського Криму в созологічному аспекті // Укр. ботан. журн. – 2003. – 60, N 6. – C. 649-651.

54. Устименко П.М. Фітоценотична репрезентативність природно-заповідних територій України // Укр. ботан. журн. – 2004. – 61, N 3. – C. 72-79.

Статті, депоновані й анотовані у наукових журналах:

55. Устименко П.М., Вакаренко Л.П., Попович С.Ю., Голишева Л.Ф. Ценотаксономічне різноманіття лісів Українського Полісся та їх синфітосозологічна класифікація / Ін-т ботаніки НАН України. – Київ, 1998. – 31 с. – Бібл. 13 назв. – Укр. – Деп. в ДНТБ України, 25.08.98, N 379 – Ук. 98.

56. Устименко П.М., Вакаренко Л П., Попович С.Ю., Мамонтова Л.Ф. Ценотаксономічне різноманіття Лісостепової зони України та їх синфітосозологічна класифікація / Ін-т ботаніки НАН України. – Київ, 1999. – 30 с. – Бібл. 1 назв. – Укр. – Деп. в ДНТБ України, 11.10.99, N 255 – Ук. 99.

57. Балашов Л.С., Вакаренко Л.П., Устименко П.М., Попович С.Ю. Ценотаксономічне різноманіття лісів Степової зони України та їх синфітосозологічна класифікація / Ін-т ботаніки НАН України. – Київ, 1999. – 37 с. – Бібл. 1 назв. – Укр. – Деп. в ДНТБ України, 11.10.99, N 256 – Ук. 99.

58. Устименко П.М., Коротченко І.А. Степова рослинність Лісостепу України: синфітосозологічна різноманітність та аналіз // Степові та галофільні екосистеми України. Збір. статей до 100 річчя д. б. н. проф. Г.І. Білика / Ін-т ботаніки НАН України. – Київ, 2004. – С 487-510. – Укр. – Деп. в ДНТБ України, 17.05.04, N 379 – Ук. 98.

Тези доповідей:

59. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю. Стратегія поліфункціональної охорони природних територій // Тез. доп. IX з`їзду Укр. ботан. тов. (Дніпропетровськ, травень, 1992 р.). – К: Наук. думка, 1992. – C. 174-175.

60. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Про парадигму заповідної справи // Тез. доп . IX з`їзду Укр. ботан. тов. (Дніпропетровськ, травень, 1992 р.). – К: Наук. думка, 1992. – C. 175-176.

61. Попович С.Ю., Устименко П.М. Созологічний аналіз рослинного світу національного природного парку "Синевир" // Екологічні основи оптимізації режиму охорони і використання природно-заповідного фонду. Тез. доп. міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 25 річчю Карпат. біосф. зап-ка ( Рахів, 11 – 15 жовтня 1993 р.). – Рахів, 1993. – C. 199-200.

62. Попович С.Ю., Устименко П.М. Інвентаризація фітоценофонлу важливе завдання новостворених заповідних об`єктів // Проблеми становлення і функціонування новостворених заповідників. Тез. доп. наук.-практ. конф. ( Гримайлів, 12-15 червня 1995 р.) – Гримайлів, 1995. – C. 222-223.

63. Попович С.Ю., Устименко П.М. Фітоценофонд заповідників України // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття. Матер. конфер., присвяч. 75 річчю Канівськ. природного заповідника (Канів, 8-10 вересня, 1998 р). – Канів, 1998. – С. 97-99.

64. Устименко П.М., Попович С.Ю. Ценотичне різноманіття національних природних парків України // Матеріали міжнарод. наук. практичн. конф., присвяч. 30-річчю Карпат. біосф. заповідника, Т. 2. ( Рахів 13-15 жовтня 1998 р.), – Рахів, 1998. – C. 153-156.