1. Уперше проведено комплексне вивчення флори і рослинності м. Суми. У флорі зареєстровано 624 види судинних рослин, у рослинному покриві виявлено 7 класів і 28 асоціацій (за системою Браун-Бланке). У флорі міста переважають дводольні рослини (81,6%), за кількістю видів на першому місці стоять представники родин Asteraceae (13,9%), Poaceae (9,6%), Fabaceae (7,1%). У складі флори міста 63,5% багаторічних рослин і 26,4% однорічних. Гемікриптофітів 59,5%. Мезофітів 37,7%, ксеромезофітів 27,4%. З ценогруп на першому місці рудеральні рослини (23,4%). 2. Здійснено поділ території міста на 5 природно-функціональних зон, заснований на характері забудови і транспортних мереж, стані зелених насаджень і рівні забруднення полютантами. Складено комплексний градієнт урбанізованих навантажень. Уперше проведений парціальний флористичний аналіз, який показав, що кожна з природно-функціональних зон міста має специфічний склад флори. Найбільшою видовою розмаїтістю відрізнялася зелена зона (78,2%), найменшою - промислова зона (38,1%). 3. Уперше описані закономірності росту і формоутворення вегетативних органів у 8 видів рудеральних рослин на градієнті урбанізації. Доведена видоспецифічність і ознакоспецифічність реагування вегетативної сфери рудеральних рослин на антропогенні стреси. Рівень скорегованості морфологічних ознак рослин, що характеризують їх морфологічну цілісність, на градієнті урбанізації у одних видів зростає (Chenopodium album, Polygonum scabrum), а у інших знижується. 4. У порядку зниження загальної стійкості до урбанізованого природного середовища ростових і формоутворювальних процесів у вегетативній сфері досліджувані види рослин склали такий ряд: Chenopodium album, Plantago major, Bromus mollis, Polygonum scabrum, Berteroa incana, Plantago lanceolata, Tussilago farfara, Allіaria petiolata. По відношенню до стресів урбанізації рудеральні рослини поділені на три групи: а) стійкі, які підвищують ріст і формоутворення по ступенях градієнта урбанізації; б) види з оптимумом розвитку вегетативної сфери на проміжних ступенях градієнта урбанізації; в) малостійкі види рослин. 5. Показано, що у рудеральних рослин на градієнті урбанізації спостерігається загальне зниження розмірів рослин зі скороченням амплітуди варіювання за розміром, за винятком преадаптованого до антропогенних навантажень Chenopodium album, для якого характерне збільшення розмірів рослин і підвищення амплітуди варіювання їх розміру на цьому градієнті. 6. Уперше виявлені закономірності зміни репродукції рудеральних рослин в умовах антропогенного середовища. Встановлено розміри потенційної репродуктивної аллокації, які лежать, в залежності від виду рослини, в амплітуді від 5,6 до 66,4%. У 3-х видів рослин репродуктивне зусилля по ступенях градієнта урбанізації було стабільним, у 4-х видів спостерігалося його компенсаторне зростання, а в одного виду (Allіaria petiolata) - знижувалося. У зв’язку з високою генетичною захищеністю цієї ознаки масштаб змін репродуктивної аллокації на градієнті урбанізації у восьми видів рослин був нижче, ніж масштаб змін у вегетативній сфері. 7. Установлено рівні умовного репродуктивного тиску популяцій рудеральних рослин на міські екотопи, що залежали від щільності популяцій, частки в них генеративних особин і розміру виробленої насіннєвої продукції. 8. Розроблена оригінальна і частково уточнена наявна в літературі система періодизації онтогенезу рудеральних рослин і уперше встановлені закономірності змін вікової структури популяцій рудеральних рослин по ступенях градієнта урбанізації. Для рудеральних рослин в оптимальних умовах характерні нормальні повночленні і неповночленні популяції. У залежності від стійкості до антропогенних стресів у одних видів рослин вікова структура популяцій залишається без змін, у інших спостерігається старіння популяцій з переходом їх у ранг регресивних. В умовах антропогенних стресів встановлено підвищення генеративності популяцій. 9. Уперше для 8 видів рудеральних рослин в умовах міського середовища встановлені діагностичні ознаки віталітету особин, що включають в себе величину наземної фітомаси, розмір листкової поверхні, репродуктивне зусилля, число генеративних пагонів і вагу репродуктивних органів. Установлено, що віталітетна структура популяцій рудеральних рослин закономірно і статистично вірогідно змінюється в залежності від рівня стійкості рослин до антропогенних навантажень. У 7-ми з вивчених видів рослин індекс віталітету популяцій на градієнті урбанізації знижувався, в одного (Chenopodium album) - збільшувався. Існував достовірний статистичний зв'язок розвитку вегетативної і генеративної сфери рослин з типом віталітетної структури популяції, що дозволяє розглядати віталітетну структуру популяції як її інтегральну характеристику, придатну для оцінки загальної стійкості рослин до урбанізованого середовища. 10. Уперше встановлено, що стійкість рудеральних рослин до антропогенних стресів пов'язана з реалізацією різних механізмів, що включають в себе рівень фенотипічної пластичності вегетативної сфери, компенсаторний розвиток репродуктивних структур і адаптаційну трансформацію вікової і віталітетної структури популяцій. 11. На підставі комплексної оцінки стійкості вегетативних і генеративних органів рослин, вікової і віталітетної структури їх популяцій до антропогенних навантажень досліджувані види рослин підрозділені на три групи: а) стійкі, з підвищенням статусу особин і популяцій на градієнті урбанізації (Chenopodium album); б) помірностійкі з оптимумом для особин і популяційної структури в зоні малоповерхової забудови міста (Plantago major, Bromus mollis, Polygonum scabrum); в) малостійкі з істотною деградацією формування особин і сильним відхиленням популяційної структури від оптимуму (Allіaria petiolata, Berteroa incana, Plantago lanceolata, Tussilago farfara). 12. Показано, що рудеральні рослини є індикаторами стану зеленого покриву міста та ступеня комплексної антропогенної трансформації природного середовища і можуть використовуватися з метою фітоіндикації стану середовища на урбанізованих територіях. |