1. У складі фітоперифітону природних, антропогенних та експериментальних субстратів Азовського моря (на прикладі Таганрозької затоки) визначено 165 видів водоростей, представлених 190 внутрішньовидовими таксонами, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду. Ідентифіковані водорості належать до 6 систематичних відділів (Cyanophyta, Dinophyta, Euglenophyta, Xanthophyta, Bacillariophyta, Chlorophyta), 16 порядків, 36 родин та 70 родів. За видовим різноманіттям домінують представники Bacillariophyta (92 види, 110 внутрішньовидових таксонів, враховуючі ті, що містять номенклатурний тип виду). 2. Видовий склад фітоперифітону різних ділянок Азовського моря досить подібний. Коефіцієнт флористичної спільності Сьоренсена коливається у межах від 0,73 (с. Сєдово — с. Обрив) до 0,27 (Білосарайська коса — гирло р. Грузький Яланчик) та в середньому складає 0,51. На видове багатство фітоперифітону суттєво впливає не лише характер субстрату, а й його наявність. 3. За останні 30 років біорізноманіття фітоперифітону Азовського моря зросло в 3,6 рази, що свідчить про чітку тенденцію збільшення гетерогенності водних мас. Основу біорізноманіття прибережного фітоперифітону Таганрозької затоки складають прісноводні види — 50 таксонів (27% від загальної кількості ідентифікованих видів водоростей). Солонуватоводні та морські види в даних угрупованнях репрезентовані менш різноманітно — 26 таксонів (13,7%) та 24 таксони (12,6%) відповідно. 4. Фітоперифітон Азовського моря динамічний в сезонному аспекті компонент його екосистеми. Зміна домінуючих видів водоростей в угрупованнях перифітону відбувається досить швидко та супроводжується значним видовим різноманіттям (індекс видового різноманіття Шенона коливається у межах від 1,33 до 2,69). Для кожного місяця протягом вегетаційного року характерні свої домінанти за чисельністю, за біомасою та частотою трапляння (всього більш 20 видів та внутрішньовидових таксонів, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду). Для 49% таксонів частота трапляння складає 5–15%. Протягом всього вегетаційного року на більшості субстратів зустрічаються Navicula cryptocephala var. intermedia Grun., Rhoicosphenia curvata (Kьtz.) Grun., Nitzschia tenuirostris Mer. s. l., Monoraphidium arcuatum (Korsch.) Hindak. 5. Встановлено, що на експериментальних субстратах (скельцях обростання) водорості перифітону досягають максимальної чисельності тричі на рік (березень, червень, вересень). Основу чисельності у весняний період, як правило, складають представники Bacillariophyta, а в літньо-осінній період — Chlorophyta та Cyanophyta. Максимуми вегетації фітоперифітону за біомасою не співпадають з максимумами чисельності та найбільш чітко реєструються в липні та лютому. 6. Порівняння особливостей формування фітоперифітону на природних, штучних та експериментальних субстратах обростання показало, що найрізноманітніші угруповання фітоперифітону представлені на скельцях обростання та Balanus improvisus Darwin (121 та 108 таксонів водоростей відповідно). Домінантами розвитку у різні вегетаційні періоди виступають діатомові та зелені водорості, а максимуми їх розвитку частіше припадають на весняний та літній сезони року. 7. Середньорічні концентрації фотосинтетичних пігментів у фітоперифітоні Азовського моря складають (у мкг/10 см2): хлорофіл а — 1,93; хлорофіл в — 1,36; хлорофіл с — 1,77; каротиноїди — 1,58; фікобіліни — 0,12. 8. Вміст хлорофілу а у фітоперифітоні протягом вегетаційного року коливається у межах від 0,66 до 4,57 мкг/10 см2 і, згідно класифікації Г. Г. Вінберга, відповідає мезотрофним водам. Співпадіння максимумів розвитку водоростей перифітону та вмісту хлорофілу а (коефіцієнт кореляції за рік складає 0,77) дає підставу рекомендувати для практичного біомониторингу якості морських вод менш трудомісткий (в порівнянні з мікроскопічним альгологічним аналізом) спектрофотометричний аналіз вмісту хлорофілу а для визначення ступеню трофності водойми за фітоперифітоном. 9. За системою Кольквітца-Марсона 56 видів та внутрішньовидових таксонів водоростей, враховуючі ті, що містять номенклатурний тип виду, належали до індикаторних організмів. Індекс сапробності літоралі складав 2,2 (в-мезосапробний рівень), категорія вод за В. Сладечеком відповідала лімносапробному рівню. Середньозважена сапробна валентність угруповань фітоперифітону Азовського моря складала 4,86 і знаходилася в межах в-мезосапробної зони. 10. Сапробіологічний аналіз водоростей перифітону на дванадцяти природних і антропогенних субстратах показав, що найбільша подібність за видовим складом індикаторних видів характерна для субстратів “скельця обростання — Balanus improvisus”, “скельця обростання — каміння” та “залізо — залізобетон”. Отже, саме ці субстрати можуть бути рекомендовані як альтернативні при моніторингових спостереженнях за якістю морської води прибережної смуги Азовського моря за фітоперифітоном. |