Проведене в дисертації дослідження сутності, функцій фіскальної політики, її еволюція та впливу на розвиток підприємництва в трансформаційній економіці України дозволяє дійти таких висновків теоретичного та науково-практичного спрямування: Виконане дослідження дозволяє визначити фіскальну політику як систему економічних відносин, що формується стосовно заходів органів влади щодо оптимізації оподаткування та державних видатків для вирішення стратегічних завдань, що стоять перед державою та відповідають конкретним історичним умовам, на засадах узгодження державних інтересів та економічних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності. Суб’єктами фіскальної політики за функціональною ознакою є ті, на кого поширюється її дія (policy-taker), та ті, хто її створює і реалізовує (policy-maker). Об’єктом фіскальної політики є діяльність, яка бере участь у формуванні ВВП, зокрема підприємницька діяльність. Вона, з одного боку, формує доходну частину державного бюджету, а з іншого – потребує заходів держави задля забезпечення свого подальшого розвитку. Фіскальна політика реалізовувалась за всіма ознаками як стримуюча, що виражалося у збільшенні податкового навантаження особливо на сумлінних платників податків з одночасним збереженням м’яких бюджетних обмежень для привілейованих та наближених до влади підприємств. Помилковість здійснення таких заходів полягала у особливостях трансформаційного періоду. Була виявлена суперечність при гармонізації фіскального та регулюючого потенціалу податків, яка полягала у тому, що за умов існування хронічного дефіциту бюджету необхідно було не лише не гальмувати, але й стимулювати ділову активність та підприємництво шляхом зниження податкового тиску таким чином, щоб це, з одного боку, не спричинило суттєвих втрат державного бюджету, а з іншого - забезпечило реальний поштовх для розвитку підприємництва. Доведено, що фіскальна політика до сьогоднішнього часу мало використовувалась для економічного зростання, її реалізація досить негативно впливала на розвиток підприємництва. Фіскальна політика не стала механізмом, який допомагає уряду проводити в повному обсязі структурні реформи; значна частина рішень у сфері фіскальної політики не підпорядковувалась стратегічним економічним міркуванням, бюджет завжди був і є предметом політичної гри. Відсутність, суперечливість, невизначеність стратегічних пріоритетів та залежність від політичного циклу (виборчого процесу) перешкоджає виробленню збалансованої фіскальної політики і, власне, є одними з найголовніших чинників її фіскалізації. Доведена необхідність реалізації фіскальної політики взагалі та по відношенню до підприємницького сектора зокрема на основі принципів адекватності, послідовності, справедливості, передбачуваності, результативності. Обґрунтована необхідність збереження такого дієвого заходу державного сприяння як податкові пільги для діяльності, пов’язаної з інвестиціями та інноваціями, для новостворених суб’єктів малого підприємництва. Виявлено, що за весь період існування сектора малого підприємництва в Україні в основному він був позбавлений податкових преференцій щодо сплати податку на прибуток. Виключенням став період з 1992 по 1993 рр. та впровадження у 1998 - 1999 рр. альтернативних систем оподаткування, які позитивно себе зарекомендували. Спрощена система оподаткування потребує удосконалення на основі наступних принципів: адекватності, справедливості, передбачуваності, відповідності, альтернативності, мінімізації контактів „платник податку – податковий інспектор”. Виявлена суперечність між існуючим великим попитом з боку суб’єктів підприємництва щодо отримання фінансово-кредитної державної підтримки і практичною неможливістю отримати останню через вкрай обмежене фінансування з бюджету відповідних програм підтримки. Головним напрямком підвищення результативності державної підтримки розвитку суб’єктів підприємництва в Україні є надання переваги авторитетоємним та найменш бюджетоємним заходам. Доведена необхідність залучення суб’єктів малого підприємництва до торгів по закупівлі товарів, робіт та послуг для державних та регіональних потреб. Участь суб’єктів малого підприємництва дозволить підвищити рівень конкуренції при проведенні конкурсних торгів, ефективність реалізації державних замовлень, сприятиме реструктуризації суб’єктів малого підприємництва шляхом виходу з „ніші” торгово-посередницької діяльності, зближенню з реальним сектором економіки, активному проникненню в інноваційну сферу. В роботі доведено, що для подальшого розвитку сектора малого підприємництва нагальним постає питання про створення сприятливого та стабільного інституційно-правового середовища, яке реалізовуватиметься через систематизацію нормативно-правового забезпечення підприємницької діяльності шляхом впорядкування чинних нормативно-правових актів, що регулюють підприємницькі відносини, зведення їх до певної внутрішньої узгодженої системи, адаптації їх до законодавства Європейського союзу. Окрім систематизації законодавства необхідно забезпечити також уніфікацію категорійного апарату, єдність термінологічно-мовного оформлення законодавчих актів та прозорість впровадження регуляторної політики у сфері підприємництва. Систему критеріїв віднесення до суб’єктів малого підприємництва представити наступними показниками: кількість працюючих, величина річного обороту, вартість активів (підсумок балансу). З метою вдосконалення фіскальної політики, її впливу на розвиток суб’єктів підприємництва необхідно розробити та реалізувати низку економічних, правових та організаційних заходів, зокрема:
в податковій сфері: вдосконалити податкові методи стимулювання інвестиційної активності підприємств у виробничій і науково-технічній сферах, ліквідувати податкові пільги, які не мають соціального та інноваційного характеру, особливо у сфері непрямого оподаткування; заборонити реструктуризацію, надання відстрочок, розстрочок та списання заборгованості суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами); вдосконалити спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, законодавчо закріпити у Податковому кодексі або у спеціальному законі щодо оподаткування суб’єктів малого підприємництва, унеможливити її використання суб’єктами середнього та великого підприємництва; провести радикальну реформу податку на прибуток підприємств з метою посилення його регулюючої ролі та задля стимулювання інноваційної діяльності; запровадити раціональний механізм перенесення збитків на зменшення об’єкта оподаткування податком на прибуток, який би не заохочував підприємства до штучної збитковості; вдосконалити підходи щодо обчислення податкової амортизації, проводити стимулюючу амортизаційну політику; у сфері державної фінансової підтримки: децентралізувати та переорієнтувати бюджетні кошти, що спрямовані на фінансово-кредитну підтримку підприємництва, з кредитної на гарантійну діяльність; здійснити нормативно-правову, інформаційну та гарантійну підтримку масового розвитку фінансово-кредитних та гарантійних установ, які створюються за принципом самоорганізації; в інституційно-правовій сфері: обмежити втручання держави щодо організації та ведення підприємницької діяльності та запобігти створенню штучних інституційних обмежень для її здійснення; розробити та прийняти закон про мале підприємництво, який визначив би коло суб’єктів, їх права та обов’язки; запровадити адміністративну відповідальність керівників місцевих та відомчих органів державної влади на предмет не здійснення публічного обговорення проектів регулятивних актів з питань регулювання підприємницької діяльності; в організаційно-правовій сфері: створити прозорі, прості та зрозумілі процедури ведення підприємницької діяльності задля зниження реального рівня витрат, пов’язаних із започаткуванням та веденням власної справи; вдосконалити систему реєстрації за принципом „єдиного вікна” загалом для новостворених суб’єктів підприємництва; запровадити заходи, які протидіяли б проявам ненормативного регулювання підприємницької діяльності з боку державних службовців; у соціально-психологічній сфері: проводити масове безкоштовне ознайомлення та систематичні консультації населення та суб’єктів малого підприємництва з практичними аспектами започаткування та ведення підприємницької діяльності; розробити методичні вказівки-алгоритми започаткування та ведення власної справи із зазначенням регіональних особливостей; проводити соціально-психологічні заходи, що спрямовані на формування сприятливого психологічного ставлення до суб’єктів підприємницької діяльності. |
