Здійснене в дисертаційній роботі теоретичне і практичне дослідження механізму регулювання фінансових відносин у сфері формування та використання банком фінансових ресурсів, спрямованого на підвищення його конкурентоспроможності в умовах перехідної економіки, дало підстави узагальнити такі висновки: 1. Проведене дослідження показало необхідність впровадження заходів щодо підтримки та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків, що зумовлено інтенсифікацією конкурентних відносин на українському банківському ринку. Конкурентоспроможність банку відображає успішність його розвитку в процесі набуття, утримання та розширення ринкових позицій, що передбачає здатність банківської установи забезпечувати відповідність послуг запитам споживачів та протистояти негативному зовнішньому впливу. Доведено, що конкурентоспроможність слід розглядати не як самоціль, яка відображає певний результат, а як засіб подальшого зміцнення конкурентних переваг та збільшення частки ринку. За невисокого ступеня інтеграції вітчизняного банківського ринку виваженість оцінки конкурентоспроможності банків досягається в межах групи банківських установ, які володіють порівняним ринковим потенціалом. 2. Результати дослідження розвитку банківської системи засвідчили істотну поляризацію сукупних активів та сукупного прибутку банків України на користь великих банківських структур, що сприяє розширенню їх потенціалу для проведення конкурентної боротьби. Значною мірою це зумовлено ефективним перерозподілом великими банками фінансових ресурсів. В умовах активізації міжбанківської конкуренції підвищення ефективності фінансового механізму банків реалізується шляхом найвигіднішого формування та розміщення фінансових ресурсів відповідно до обраних напрямків конкурентного розвитку. Протягом періоду загострення зовнішніх ризиків підтримка конкурентоспроможності банку передбачає забезпечення його фінансової стійкості за мінімально необхідних витрат, які дозволяють йому утримувати поточні ринкові позиції. 3. На підставі аналізу звітних даних виявлено суттєву концентрацію капіталу банківської системи України у найбільших банків, що у перспективі створюватиме основу для подальшого загострення міжбанківської конкурентної боротьби. За таких обставин зміцнення конкурентних можливостей банків України безпосередньо пов’язане з нарощенням ними власного капіталу. Враховуючи зниження прибутковості банківської діяльності, одна з визначальних ролей у процесі збільшення капіталу банків належатиме статутному фонду. Встановлено, що істотний дисбаланс на користь статутного фонду потребує диверсифікації структури власного капіталу малих банків за рахунок розширення його резервної частини. При цьому, беручи до уваги обмеженість фінансових можливостей більшості невеликих банків України, доцільним є застосування практики змішаного формування резервного фонду (прискореного, з подальшими помірними розмірами відрахувань). 4. За результатами дослідження підкреслено провідну роль депозитних коштів клієнтів у розширенні фінансового потенціалу банківських установ в конкурентному середовищі. Проте проведений аналіз показав незначну орієнтацією фінансового механізму українських банків на депозити клієнтів. Тому актуальним завданням вітчизняних банків визначено посилення активності на ринку ресурсів, а пріоритетом конкуренції у банківському бізнесі забезпечення індивідуалізації депозитних послуг. За високої монополізації ресурсів клієнтів, важливе значення у зміцненні конкурентних позицій українських банків має реалізація ринково-орієнтованої депозитної політики. З’ясовано, що підвищення привабливості депозитних вкладень та зниження чутливості клієнтів банків до коливань доходності депозитних інструментів може бути досягнуто раціональним поєднанням цінових та нецінових методів конкуренції, передусім, щодо коштів найбільших клієнтів банку. 5. В ході проведеного дослідження визначено необхідність збільшення обсягів кредитування для прибуткового зростання та розширення конкурентних позицій українських банків. Разом з тим, аналіз структури кредитного портфеля вітчизняних банків засвідчив спрямованість їх кредитної активності на забезпечення доходності в умовах значного кредитного ризику, який не залежить від ринкової позиції банку. Тому характерна для сучасних банків України галузева та регіональна концентрація наданих кредитів зумовлює посилення уваги до їх розосередження. Підкреслено, що масштаби довгострокових кредитних вкладень необхідно коригувати з урахуванням дисбалансу строків залучення депозитних та термінів розміщення кредитних ресурсів банків. За цих обставин, організація вітчизняними банківськими установами кредитних відносин має бути спрямована на уникнення негативного впливу коливань ринкової кон’юнктури на ефективність їх фінансового механізму. 6. За результатами проведеного аналізу виявлено негативну тенденцію зростання упродовж останніх років витрат українських банків, зокрема, непроцентного характеру, що обмежує конкурентні можливості банківських структур. Проте поширена практика прямого віднесення витрат банку на послуги, без врахування їх внутрішньої природи та якісної диференціації, не забезпечує виважене відшкодування усіх здійснених банком витрат у ціні його послуг. Доведено, що поглиблене застосування затратної моделі ціноутворення на банківські послуги реалізується через поетапний розподіл витрат банку, на основі їх “адресного” віднесення на собівартість конкретних послуг, створення і реалізація яких спричинили певні види витрат. 7. Як засвідчило проведене дослідження, нарощення робочих активів виступає пріоритетним шляхом збільшення банківського прибутку в умовах загострення міжбанківських конкурентних відносин. Однак при цьому підвищується вразливість банківських процесів до кон’юнктурних змін. Встановлено, що широке використання методів нейтралізації ризиків знижує прибутковість та конкурентоспроможність банків, у зв’язку з чим більш доцільним є утримання ризиків у прийнятних межах. За дефіциту дієвих фінансових інструментів для оперативного хеджування ризиків, фінансовий механізм сучасних українських банків слід орієнтувати на збереження тактичної позиції щодо процентного ризику. Аргументовано необхідність перевищення обсягу чутливих до змін доходності ринку пасивів над активами банків для ефективного управління процентним ризиком, що на тлі зниження ринкових процентних ставок в Україні стабілізуватиме прибутки банків у перспективі. |
