У висновках викладено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягало в дослідженні поняття, юридичної природи і структури страхування з позиції фінансового права. Основні результати дослідження можуть бути сформульовані у вигляді таких висновків: 1. Зроблено висновок, що загальний зміст поняття страхування можна розкрити за умови характеристики основних його аспектів, а саме соціально-економічного, фінансового та юридичного. Тому визначення поняття “страхування” передбачає, перш за все, чітке уявлення цієї категорії, що регулюється нормами публічного та приватного права. Дослідження й аналіз сутності та змісту страхування дало змогу вперше визначити, що з точки зору фінансового права, страхування це – сукупність фінансово-правових норм, які регулюють відносини із формування цільових державних фондів грошових коштів, призначених для відшкодування збитків, завданих внаслідок реалізації певних страхових ризиків (природного, техногенного соціального та іншого характеру), передбачених законом та (або) договором, шляхом розкладки суми збитків між учасниками формування цих фондів. 2. На основі аналізу національного законодавства у галузі страхування, зроблено висновок, що воно характеризується єдністю функціонального призначення комплексу нормативних актів і об’єкта законодавчого регулювання та суперечністю методів правового регулювання. Публічно-правове регулювання, як невід’ємний елемент суспільного розвитку, має свої національні особливості, що зумовлені історичним розвитком вітчизняного страхового законодавства, яке формувалося під впливом єдиної радянської фінансової системи. В сучасний період значний вплив на національне страхове законодавство справляють інтеграційні процеси. Вибір організаційної системи фінансово-правового регулювання у сфері страхування залежить від загальних принципів функціонування державної влади та системи виконавчої влади. 3. За допомогою фінансових відносин держава впливає на процеси нагромадження та використання страхового капіталу. Через правові норми вона прагне організувати і врегулювати їх належним чином, додає їм відповідної форми і певного змісту, в результаті чого значне коло цих відносин набуває ознак фінансово-правових. Фінансові правовідносини у галузі страхування – це врегульовані нормами фінансового права економічні відносини, що виникають, змінюються і припиняються в процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих страхових фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави. 4. У фінансових правовідносинах страхової галузі права й обов’язки, що належать конкретному суб’єкту, їх характер, природа й особливості обумовлюються і визначаються насамперед спрямованістю дій таких суб’єктів у тому чи іншому напрямку фінансової діяльності держави – мобілізації, розподілі, перерозподілі й використанні страхових фондів коштів. Це дає підставу стверджувати, що специфіка змісту фінансових правовідносин у сфері страхування залежатиме від того, в якому з напрямків фінансової діяльності виникають, змінюються і припиняються ці правові зв’язки. Важливою є та обставина, який фонд фінансових ресурсів – централізований чи децентралізований – є об’єктом цих правових зв'язків. 5. Фінансово-правовий механізм оподаткування прибутку страхових організацій не вирішує фіскальних задач, оскільки в результаті різноманітних способів мінімізації прибутку від страхової діяльності надходження до бюджету не відповідають масштабам і темпам зростання страхових внесків. Пропонується по–новому поглянути на концепцію оподаткування безпосередньо страхової діяльності та перейти від сплати податку на прибуток до податку на страхові премії, що сприятиме збільшенню надходжень доходів до бюджетів від страхових організацій. 6. Законодавчо закріплена система оподаткування страхових організацій, що виходить із врахування фінансових результатів їх діяльності, є не тільки складною у плані її практичної реалізації, але й не дозволяє податківцям визначити достовірність показників фінансової звітності та повноту сплати податків, отриманих ними від власне страхової діяльності. Законом не передбачено подання податковим органам у числі звітних документів бухгалтерського балансу. Слід зазначити, що бухгалтерський облік у сфері страхування є складовою частиною фінансового права, оскільки він є першоосновою всієї діяльності щодо спостереження за рухом коштів у відповідній сфері, основою для здійснення фінансового моніторингу, початком всеохоплюючого фінансового контролю, що виступає самим дієвим з усіх можливих форм контролю за всіма сферами страхової діяльності. Саме по балансу доходів та видатків страховика можна перевірити та проаналізувати, як він працює, за рахунок чого створюється прибуток, як здійснюються розрахунки з бюджетом та контрагентами. Тому до переліку звітності, що надається податковим органам, пропонується внести і бухгалтерський баланс. 7. Сукупність норм, які регламентують відносини з обов’язкового державного страхування, є інститутом фінансового права. Всі види обов’язкового державного страхування визначені в Законі України “Про страхування”. Однак, значну частку норм правового механізму обов’язкового державного страхування складають норми підзаконного характеру, що значно ускладнює реалізацію зазначеного механізму. Тому необхідним та актуальним є прийняття Закону, який замінив би обов’язкове особисте страхування державно значимих категорій осіб на компенсаційні виплати потерпілим з Державного бюджету України. 8. Визначено фінансово-правовий режим добровільного страхування, який визначає напрямок розвитку відносин у зазначеній сфері. Механізм фінансово-правового регулювання добровільного страхування поширюється на порядок створення та використання страхових резервних фондів; встановлює вимоги щодо платоспроможності страховиків, визначає порядок контролю (нагляду) за фінансовою діяльністю страховиків, виконанням останніми прийнятих зобов’язань. Зазначені норми формують відповідні фінансово-правові інститути. 9. Кожна держава в процесі здійснення своїх функцій намагається досягти певних результатів. Важливими постають питання мобілізації всіх механізмів, у тому числі фінансових, за допомогою яких держава вирішувала б чисельні складні завдання в контексті реалізації конституційної догми щодо побудови соціальної держави в Україні. Страхова діяльність є важливою складовою державної політики, яка, з одного боку, може допомогти державі знайти шляхи залучення необхідних фінансових ресурсів в економіку країни, з іншого – забезпечити багатосторонній захист фізичних та юридичних осіб, у тому числі державно значимих, від певних негативних факторів, що останнім часом активно поширюються у світі. Таким чином, страхування є функцією превентивної діяльності держави. |
