У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу національного законодавства та міжнародних актів, правозастосовчої практики, осмислення наукових праць з різних галузей правової науки, автором зроблено висновки, сформульовані рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання і практики застосування інституту фінансово-правової відповідальності. Основні з них такі: 1. Фінансово-правова відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності. Фінансово-правова відповідальність має системний характер: є елементом більш складної системи — юридичної відповідальності, володіє власною структурою. Специфічними ознаками фінансово-правової відповідальності в податковій сфері є: публічно-майновий характер; склад юрисдикційних органів, суб’єктний склад порушників податкового законодавства, підстави її застосування, юрисдикційна процедура, фінансово-правові санкції. Фінансово-правова відповідальність у сфері оподаткування визначається як обов’язок особи, яка вчинила податкове правопорушення, перетерпіти позбавлення майнового характеру через застосування контролюючими органами фінансових санкцій у порядку, встановленому законом про податки і збори. 2. Інститут фінансово-правової відповідальності має тривалий (більше двох століть) еволюційний шлях свого становлення — від усвідомлення специфічного характеру його ознак на доктринальному рівні (поч. ХІХ ст.) до закріплення цього інституту в законодавчих актах. Сутність фінансово-правової відповідальності полягає у компенсаційно-каральному впливі на суб’єктів податкових правовідносин. Дієвість такого впливу полягає в мотивації зазначених суб’єктів до правомірної поведінки через усунення можливості отримання економічного зиску від невиконання покладених на них податкових обов’язків. Правова природа цього інституту визначається специфікою предмета та методу податкового права. 3. Сучасний стан доктрини податкового права і законодавства вказує на відсутність належного розуміння та правового регулювання принципів фінансово-правової відповідальності. Більшість принципів юридичної відповідальності не знаходить свого закріплення в податковому законодавстві, а існуючі характеризуються декларативністю через відсутність механізму їх реалізації. Тому доцільно текстуально закріпити принципи фінансово-правової відповідальності у законах про податки і збори. 4. Єдиною підставою застосування заходів фінансово-правової відповідальності є вчинення особою податкового правопорушення, ознаки складу якого визначені законом про податки і збори. Податкове правопорушення це суспільно-шкідливе, винне діяння (дія чи бездіяльність), що порушує норми податкового законодавства, за вчинення якого передбачено фінансово-правову відповідальність. 5. Склад податкового правопорушення являє собою сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, закріплених у законі про податки і збори, які визначають конкретне суспільно-шкідливе діяння як правопорушення. 6. За критерієм видового об’єкта виділяються чотири групи податкових правопорушень: порушення, пов’язані з порядком обліку платників податків та надання податкової звітності; порушення, пов’язані з обчисленням, сплатою, утриманням і перерахуванням податків і зборів; порушення, пов'язані з невиконанням рішень податкових органів; порушення прав і законних інтересів платників податків. Виходячи з рекомендацій теорії та потреб практики пропонується внести зміни і доповнення до чинного законодавства, а саме до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та норм проекту Податкового кодексу України (пропозиція викладена у формі проекту норми закону). 7. Під фінансово-правовою санкцією пропонується розуміти міру фінансово-правової відповідальності, що застосовується контролюючим органом і полягає в покладанні на правопорушника додаткових обтяжень майнового характеру, використовується в цілях здійснення виховного впливу на особу, яка вчинила податкове правопорушення, запобігання вчиненню нових порушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а також компенсації збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням суб’єктом податкових обов’язків. Фінансово-правова санкція має кумулятивний (компенсаційно-каральний) характер, оскільки складається з компенсаційної (пеня) та каральної (штрафу) санкцій. 7.1. Пеня носить компенсаційний характер, тобто спрямована на відшкодування понесених публічним суб'єктом або платником податків збитків через несвоєчасну сплату податків чи неповне або несвоєчасне повернення сум надміру сплаченого податку. Визнання пені складовим елементом фінансово-правової санкції дає можливість при застосуванні пені використати весь обсяг норм, що регламентують порядок притягнення осіб до фінансово-правової відповідальності. 7.2. Фінансовий штраф у податковій сфері є грошовим стягненням, що накладається контролюючим органом за вчинення податкових правопорушень у випадках і розмірі, встановлених законом про податки і збори. Закріплення абсолютно-визначеного розміру фінансового штрафу визнається основною причиною його неадекватності суспільній шкідливості податкового правопорушення. У зв’язку з цим пропонується розширити законодавчу практику щодо встановлення відносно-визначених фінансових штрафів, накладання яких дає можливість враховувати конкретні обставини справи, характер вчиненого діяння та особи правопорушника. 7.3. До напрямків підвищення ефективності застосування пені та фінансового штрафу в податковій сфері віднесено: усунення прогалин і суперечностей у питаннях нарахування, сплати та стягнення податків і зборів; доцільність законодавчого закріплення обмеження строку нарахування пені; необхідність сплати та зарахування пені відповідно до того, який бюджет недоотримав або отримав переплачені податкові платежі; введення норми, яка б дозволила нарахування пені і за час апеляційного оскарження рішення податкової служби з наступним стягненням у випадку залишення в силі рішення податкової служби; закріплення фінансових штрафів у відносно-визначеному розмірі, диференціація форм фінансових штрафів залежно від специфіки охоронюваних відносин (підвищена ставка податку, додатковий податок та ін.), одночасне застосування штрафів та заходів немайнового характеру, запровадження ефективної організації відомчого і централізованого статистичного обліку всіх податкових правопорушень. 8. Доцільним є законодавче закріплення в податковому законодавстві України заохочувальних санкцій (майнова винагорода громадян, які вказали на факти порушення податкового або митного законодавства, зниження застосованих до платників податків штрафних санкцій за співпрацю (дії по представленню необхідних документів, зняття копій за свій рахунок, надання повних і детальних пояснень на запитання перевіряючих). | 