У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо удосконалення фінансово-кредитного механізму формування капіталу торгівельних підприємств. Наукові висновки і рекомендації полягають у такому. 1. Дослідження генези та еволюції наукової думки про дефініцію капіталу протягом тривалого історичного періоду дозволило встановити зміщення акцентів із проблем кругообігу, переливу капіталу, його ефективного використання у сферу формування капіталу, регулювання відносин між його власником і менеджерами підприємства, оцінки вартості використання капіталу, зокрема дивідендів. Трактування акціонерного підприємства як відкритої корпорації, доцільність існування якої визначається рівнем трансакційних витрат, дозволило обґрунтувати рекомендації щодо зміни організаційно-правової форми ряду досліджених підприємств, що сприятиме оптимізації процесу формування їхнього капіталу. 2. Інституціональні перетворення та розвиток підприємництва у торгівлі обумовили найбільше поширення таких форм підприємств як товариство з обмеженою відповідальністю (46,5%) і приватне підприємство (36,3%). Галузеві особливості дозволяють ефективно функціонувати торгівельним підприємствам за спрощеною формою обліку і звітності, разом з тим для них значно ускладнюється доступ до зовнішніх фінансових ресурсів, зокрема кредитних. Ділова активність торгівельних підприємств на фондовому ринку є низькою, на кредитному – високою, вони більш інтенсивно порівняно з іншими галузями національної економіки використовують короткострокове фінансування оборотних коштів за рахунок кредитів комерційних банків. Практична реалізація отриманих висновків полягає у розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення методик оцінки класу емітентів цінних і кредитоспроможності позичальника – торгівельного підприємства. 3. Побудовано концепцію фінансово-кредитного механізму формування капіталу торгівельних підприємств, принципова відмінність якої полягає у взаємоузгодженому розвитку внутрішніх стандартів управління підприємством як передумови його виходу на зовнішній ринок грошей і капіталу. Розроблено конкретні механізми її реалізації, які дозволять удосконалити якість корпоративного управління, збільшити активність торгівельних підприємств на ринку пайових і боргових цінних паперів, отримати більш привабливі умови кредитування з боку комерційних банків. 4. Результатом проведення комплексної оцінки формування капіталу торгівельних підприємств стала побудова кореляційно-регресійних моделей власного капіталу, оборотності власного капіталу, що дозволятиме підприємствам визначати його оптимальний розмір залежно від інших статей балансу. Проведена якісна оцінка значущості функцій власного капіталу торгівельних підприємств на основі кореляційно-регресійного аналізу дозволила зробити висновок про необхідність встановлення оптимальних пропорцій між нерозподіленим прибутком і статутним капіталом як джерелом відповідальності, гарантії, репрезентації, бази для нарахування дивідендів і розподілу майна, управління та контролю. 5. Узагальнення практики фондових методів формування власного та запозиченого капіталу дозволило систематизувати правопорушення торгівельних підприємств на ринку цінних паперів та виявити вади управління акціонерними товариствами. Для їх подолання на практиці ї розроблено Проект Кодексу корпоративного управління. 6. Основними формами банківського фінансування торгівельних підприємств є строковий кредит і кредитна лінія, а об’єктом кредитування найчастіше виступає – поповнення оборотних коштів. Особливостям руху оборотного капіталу торгівельних підприємств найбільше відповідає кредитування під заставу товарів в обороті, яка розглядається банками як забезпечення невисокої надійності. Запропоновано заходи, спрямовані на зменшення кредитного ризику і поліпшення умов кредитування при використанні застави товарів в обороті. 7. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо формування рейтингів корпоративного управління як передумови виходу торгівельних підприємств на фінансово-кредитний ринок. Отримання торгівельним підприємством високих рейтингів із позитивним і стабільним прогнозом підвищуватиме інвестиційну привабливість їх цінних паперів на первинному і вторинному ринку, збільшуватиме їх капіталізацію. 8. Методичні рекомендації щодо удосконалення оцінки класу емітентів -торгівельних підприємств зроблять їх цінні папери більш привабливими для інвесторів, зокрема для комерційних банків, завдяки більш об’єктивній оцінці ризику вкладень, яке виявляється у необхідності формування резервів знецінення у меншому обсязі. Переваги торгівельних підприємств полягають у збільшенні обсягів банківського фінансування, як пайового, так і боргового. 9. Адаптація умов кредитування до галузевих особливостей торгівлі дозволить підприємствам підвищити клас кредитоспроможності, об’єктивно визначати розмір кредиту залежно від виду і вартості товарів в обороті за умови дотримання стандартів контрольних процедур за станом і схоронністю застави. Перевагами банку є зменшення чистого кредитного ризику, торгівельні підприємства отримують полегшення доступу до кредитних ресурсів. |