Анотація до роботи:

Боголіб Т.М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01. – Фінанси, грошовий обіг і кредит. – Науково-дослідний фінансовий інститут Міністерства фінансів України, Київ, 2006.

Визначено особливості фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки України, вплив бюджетного регулювання та нормування на фінансовий стан вищої освіти і науки в Україні.

Виявлено резерви фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки, відмінності між фактичними потребами і наявними можливостями у фінансових ресурсах вищої освіти і науки.

Розроблено пропозиції щодо правового забезпечення фінансового механізму розвитку вищої освіти і науки.

Здійснено обґрунтовану оцінку сучасного стану формування ціноутворення на ринках освіти і науки.

Розкрито значення системи контроллінгу для фінансового стану вищих навчальних закладів і наукових установ.

Розроблено суттєво нову методологію розрахунків плати за освітні послуги, методологію прогнозування державного замовлення на підготовку кадрів та витрат на освіту.

Узагальнено міжнародний досвід фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки та проведення державної політики в цій сфері.

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми – ефективного фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки, підвищення рівня освітніх послуг і на цій основі – конкурентоспроможності наших спеціалістів на світовому ринку вищої освіти.

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нові напрями вирішення цієї проблеми шляхом формування державної політики, реформування фінансового механізму та основних засад фінансового менеджменту фінансового забезпечення ВНЗ. Отримані наукові результати дослідження, їх узагальнення дають змогу сформулювати наступні висновки і пропозиції, що мають науково-теоретичне й практичне значення:

1. Розроблена структурно-функціональна модель фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки України показує взаємозв’язок між економічним розвитком держави, макроекономічними показниками, якісним рівнем кадрового забезпечення, рівнем науково-технічного прогресу і видатками на освіту і науку. Визначає необхідність взаємодії всіх складових макроекономічного середовища, долучення до участі у підготовці фахівців і розвитку науково-виробничих комплексів, бізнесу, суб’єктів підприємництва, що забезпечить зростання економічних показників держави, добробут населення.

2. Узагальнено міжнародний досвід фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки та проведення державної політики в цій сфері. Проведено порівняльний аналіз щодо частки покриття грошовими ресурсами потреб вищої освіти і науки (частка державного фінансування, позабюджетні надходження, інвестиції, гранти) США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Швеції. Порівняльний аналіз показав, що в США, Франції частка державного фінансування складає відповідно 44 і 46%, у Великій Британії, Німеччині, Швеції 71, 72, 74%. Система вищої освіти США за цієї умови знаходиться на першому місці в світі, щодо конкурентоспроможності, в той час освітня система Німеччини значно відстає навіть від України. Тому в Україні вища освіта і наука може збільшувати фінансові резерви за рахунок позабюджетних надходжень, інвестицій, грантів і забезпечувати успішний розвиток освітньої і наукової сфери.

3. На основі оцінки ситуації у вищій школі уточнено основні напрямки державної політики в освіті, а саме: перехід від принципу утримання вищих освітніх закладів за рахунок державного бюджету до їх державної підтримки у можливих обсягах; розвиток системи державного замовлення на підготовку кадрів; вдосконалення та поглиблення автономії освітніх закладів у галузі фінансів; забезпечення відповідності обсягів і структури підготовки кадрів потребам господарського комплексу держави; підготовка спеціалістів на рівні вимог, які пред’являють роботодавці розвинутих країн; здійснення передачі низки науково-дослідних установ до складу провідних університетів з метою поліпшення матеріально-технічної бази навчального та наукового процесів.

4. Одним із основних методів державного регулювання розвитку системи освіти є система нормативного фінансування освітніх установ і механізмів її реалізації.

В умовах реформування вищої освіти, Болонського процесу в Україні удосконалення вимагають елементи фінансового механізму, а саме приведення у відповідність з ринковою економікою основоположних нормативно-правових документів, їх взаємоузгодженість в частині розвитку автономії ВНЗ, співвідношення обсягів підготовки фахівців за кошти державного бюджету та з інших джерел фінансування, внормування робочого часу науково-педагогічних працівників. В плані економічної складової удосконалення та ефективність управління рухом фінансових ресурсів, аналіз позабюджетної діяльності ВНЗ, що пов’язано із зіставленням витрат та результатів діяльності, ефективним використанням грошових ресурсів.

В методологічному плані проблема розробки нормативів фінансування освітніх установ всіх рівнів і способів реалізації системи нормативного фінансування є досить складною. Методологічна складність проблеми нормативного фінансування посилюється необхідністю вибору оптимальної схеми реалізації механізму нормативного фінансування, який необхідно здійснити, забезпечуючи баланс і погодження інтересів особи, суспільства і держави.

Основою стійкого розвитку системи освіти є інвестиційні процеси, тому удосконалення управління інвестиційними процесами в системі освіти, створення в його рамках механізмів залучення додаткових коштів до сфери освіти являється суттєвим елементом управління його розвитком. Розроблений і випробуваний нами конкурсний порядок фінансування інвестиційних процесів вищих навчальних закладів освіти забезпечує:

підвищення ефективності витрат бюджетних коштів;

концентрацію бюджетних коштів на рішення найбільш значних для вищих закладів освіти завдань;

активізацію діяльності вищих закладів освіти із залученням коштів бюджетів різних рівнів і позабюджетних коштів;

підвищення термінів реалізації і підвищення результатів інвестиційних проектів.

5. Фінансовий контроль за цільовим використанням бюджетних коштів розпорядниками є одним із основних завдань при визначенні пріоритетів розподілу фінансових ресурсів. Для ефективного виконання цього завдання більшість розвинених країн застосовує програмно-цільовий метод формування бюджетних видатків на фінансування вищої освіти і науки. Програмно-цільовий метод спрямований на визначення першочергових цілей галузі, складання програм для їхнього досягнення, забезпечення цих програм фінансовими ресурсами, оцінку ефективності використання завдань програми. Розпорядники на підставі плану своєї діяльності на коротко та середньостроковий період розподіляють фінансові ресурси, необхідні для виконання відповідних завдань.

6. Запропоновано удосконалити систему доведення державного замовлення на підготовку спеціалістів для галузей економіки України, а саме: змінити затратний механізм виділення коштів з державного бюджету на цільовий, проводити розрахунок ціни держзамовлення за спеціальностями, обсяг коштів під держзамовлення встановити виходячи з необхідної чисельності випускників за конкретною спеціальністю та ціни державного замовлення за даною спеціальністю, матеріальне становище органу управління вищої освіти поставити в залежність від стану працевлаштування випускників.

7. В умовах Болонського процесу відбуваються докорінні зміни щодо організації навчального процесу, якості освітніх послуг, що вплинуло на обґрунтування вартості навчання. У запропонованій методиці ми врахували ліцензійні вимоги, щодо якості навчальних послуг на освітньо-кваліфікаційному рівні бакалавр 75%, на освітньо-кваліфікаційному рівні спеціаліст 85 %, на освітньо-кваліфікаційному рівні магістр 95% лекційного курсу мають забезпечувати кандидати і доктори наук, врахували рівень доплат за науковий ступінь і вчене звання. Враховано зміну графіку навчального процесу в умовах кредитно-трансфертної системи організації навчального процесу, а саме модульного контролю, відсутність іспитів і заліків у навчальному плані, враховано також коефіцієнт росту цін на енергоносії. Це дозволяє визначити реальну вартість послуги у сучасних умовах.

8. Проведений аналіз наукових праць з проблем фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період свідчить, що обрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз функціонування державних інститутів у цій сфері. Напрацьовано значний теоретичний матеріал стосовно основ діяльності вищих навчальних закладів та наукових установ на ринку освітніх та наукових послуг. Дослідження підтверджують, що, незважаючи на значну кількість наукових праць, ця тема розглядалась не у повній мірі, що зумовлювалося соціально-політичними та економічними обставинами. Теоретичні і концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам цієї проблеми, що визначає необхідність системного наукового аналізу змісту, особливості та механізмів фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки в Україні.

9. Аналіз сучасного фінансового стану вищих навчальних закладів, наукових установ свідчить про те, що для розв’язання проблем вищої освіти і науки необхідно сформувати цілісну політику їх розвитку. Основне завдання при цьому – оптимізація структури освітніх закладів, фінансових та кредитних джерел їхнього розвитку.

Проведення структурно-функціональних перетворень в сфері вищої освіти має значний вплив на соціально-економічну ситуацію в країні. Принципи здійснення структурно-функціональних перетворень можуть бути реалізовані через наступні механізми управління:

розробка нормативів бюджетного фінансування і механізму нормативного фінансування державного закладу на освітні послуги з урахуванням взаємодії бюджетів різних рівнів;

підвищення якості підготовки і ефективності використання випускників освітніх установ в галузях національної економіки і регіонах за рахунок державного замовлення, інтеграції освітніх установ різних рівнів нових форм взаємодії освітніх систем і регіональних господарських комплексів;

впорядкування номенклатури освітніх послуг, які надаються за рахунок коштів різнорівневих бюджетів, державне регулювання і стимулювання платних освітніх послуг;

розробка систем стимулювання діяльності освітніх установ, ефективно використовуючи державну і муніципальну власність, яка знаходиться в їх оперативному управлінні.

10. Дослідження теоретичних основ фінансового менеджменту вищих навчальних закладів показує, що в сучасних умовах основою стабільності фінансового стану вищих навчальних закладів є фінансовий аналіз, стратегічне планування, система контролю, інформаційне та технологічне забезпечення фінансово-господарської діяльності, як результат цього забезпечуватиметься ефективний розвиток вищих навчальних закладів.

Запропоновано напрями удосконалення фінансового менеджменту ВНЗ, а саме: відпрацювання ефективних моделей підвищення якості підготовки спеціалістів з меншою собівартістю; забезпечення розробки фінансового плану ВНЗ, забезпечення оперативного, поточного й річного управління коштами ВНЗ, здійснення обліку фінансової діяльності ВНЗ з використанням субрахунків окремих робіт.

11. Видатки на освіту є значною мірою витратами на споживання, їхня сутність як капіталовкладень у людський капітал надзвичайно важлива. Однією з характерних особливостей інвестицій в освіту є значна тривалість періоду окупності й обмеженості для позик у рахунок майбутнього людського капіталу зумовлюють повне або значне субсидування державних видатків на освіту. В Україні можна було б застосувати деякі елементи системи податкових пільг на освітні послуги, взявши за критерії визначення розміру таких пільг рівень доходу претендента чи його сім’ї та успішність навчання. Гранти і знижки в оплаті повинні застосовуватись як заохочення для найталановитіших студентів, а кредити – як забезпечення можливості здобути вищу освіту. Збільшення диференціації видів державної фінансової допомоги студентам в Україні підвищило б освітній рівень населення в країні, могло б стати значним стимулом економічного зростання нашої країни.

Важливою складовою фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки є позабюджетні джерела фінансування. Проте надмірна комерціалізація вищої школи і науки може негативно впливати на основну діяльність. Виходячи з принципу соціальної справедливості доцільним є введення диференційованої оплати за навчання для різних категорій студентів.

12. Негативним явищем є надмірна диференціація регіонів за потенціалом вищої освіти (чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. населення України). У ряді регіонів цей показник станом на початок 2005/2006 навчального року вищий за середній по Україні. Це місто Київ (на 47,8%), Харківська (на 33,2), Донецька (на 22,0), Дніпропетровська (на 20,0), Одеська (на 16,7) та Львівська (на 16,0) області. В інших регіонах цей показник значно нижчий Чернігівська (на 27,6), Чернівецька (на 31,7), Черкаська (на 26,7), Житомирська (на 22,7). Наслідком такої диференціації є мотивовані освітнім чинником міграційні потоки молоді до цих регіонів. Тому в цих регіонах гостро постає проблема працевлаштування молоді після закінчення ВНЗ. Вирішенню цієї проблеми може сприяти процес делокалізації вищих навчальних закладів, який полягає в тому, що провідні вищі навчальні заклади, гарантуючи якість освіти, створюватимуть факультети, центри, інститути без статусу юридичної особи у віддалених регіонах з низьким потенціалом вищої освіти. Це сприятиме соціальному захисту молоді, яка, маючи фінансові труднощі, хоче здобути вищу освіту з певних спеціальностей.

13. Доцільним є формування високоефективної системи освіти відповідно до сучасних вимог рівня знань, розвитку високопрофесійних вмінь та підвищення рівня фундаментальної та прикладної наук; реформування вищої освіти, в тому числі шляхом здійснення переходу від утримання вищих навчальних закладів як бюджетних установ до оплати державного замовлення на підготовку спеціалістів на договірних і конкурентних засадах з одночасним наданням цим закладам більшої економічної самостійності; реалізація комплексної програми забезпечення вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін; забезпечення реалізації в Україні положень Болонської декларації.

14. В умовах ринкових перетворень система освіти має бути орієнтована не тільки на замовлення з боку держави, але і на постійно зростаючі суспільні потреби, на певні інтереси сімей, місцевих співтовариств, підприємств. Саме орієнтація на реальні інтереси сімей, місцевих співтовариств, підприємств та реальні потреби конкурентних груп споживачів освітніх послуг може створити основу для залучення додаткових матеріально-технічних і фінансових ресурсів у системі освіти. Визначаючи нові принципи фінансування вищої освіти, необхідно виходити з того, що схема фінансування розглядається як механізм виявлення та оптимального задоволення потреб кожного із споживачів освітніх послуг і їх результату – підготовленого фахівця. На сучасному етапі розвитку економіки фінансування системи освітньої сфери повинно забезпечити її відповідність поточним і перспективним потребам особистості, підприємства, держави, суспільства.

Публікації автора:

Монографії:

1. Боголіб Т. М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період. – К., 2006. – 324 с.(36,2 др. арк.)

2. Боголіб Т. М. Принципи управління вузом. – К., 2004. – 216 с.(10 др. арк.)

Статті у наукових журналах, збірниках:

3. Боголіб Т. М. Система і методи фінансового аналізу фінансово-господарської діяльності ВНЗ // Фінанси України. – 2006. – № 5. – С.50–63. (0,64 др.арк.)

4. Боголіб Т. М. Фінансування наукових розробок // Фінанси України. – 2005. – № 12. – С. 52–60. (0,44 др.арк.).

5. Боголіб Т.М. Фінансування освіти за кордоном // Фінанси України. – 2005. – № 8. – С. 132–140. (0,52 др.арк.).

6. Боголіб Т. М. Фінансування науки за кордоном // Фінанси України. – 2005. – № 4. – С. 46–54. (0,52 др.арк.).

7. Боголіб Т. М. Удосконалення фінансового забезпечення розвитку вищої освіти // Фінанси України. – 2005. – № 2. – С. 106–114. (0,52 др.арк).

8. Боголіб Т. М. Формування бюджету вищого навчального закладу //Фінанси України. – 2004. – № 10. – С. 95–103. (0,52 др.арк.).

9. Боголіб Т. М. Оперативне фінансове управління вищим закладом освіти //Фінанси України. – 2004. - № 6. – С. 46–53. ( 0,48 др.арк.).

10. Боголіб Т. М. Управління фінансами вищих навчальних закладів //Фінанси України. – 2003. – № 9. – С. 26–32. ( 0,42 др.арк.).

11. Боголіб Т. М. Фінансове забезпечення науково-технічної сфери вищих навчальних закладів // Підприємництво, господарство, право. – 2006. – №10. – С. 170–176. (0,48 др. арк.).

12. Боголіб Т. М. Характер і особливості ринкових відносин у системі вищої школи // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №8. – С.57–62. ( 0,42 др.арк.).

13. Боголіб Т. М. Організація ефективної діяльності вищих навчальних закладів // Підприємництво, господарство, право. – 2006. – №7. – С. 122–128. (0,48 др.арк.).

14. Боголіб Т. М. Механізм комерціалізації вищих навчальних закладів //Підприємництво, господарство, право. – 2006. – №6. – С. 167–170. (0,4 др.арк.)

15. Боголіб Т.М. Освітній трансферт як метод управління розвитком системи вищої освіти //Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №10. – С.140–146. (0,52 др.арк.)

16. Боголіб Т. М. Інвестиційні процеси в системі вищої освіти //Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 8.– С. 82 – 86. (0,4 др.арк.).

17. Боголіб Т. М. Науково-методичне обґрунтування вартості платних послуг освітніх установ // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 7. – С. 92–99. (0,53др.арк.).

18. Боголіб Т. М. Економічні підходи до управління конкурентоспроможності вищої освіти України // Наукові праці Східноукраїнського національного університету. Економіка. – 2006. – №2. – С.47–54. ( 0,47 др.арк.).

19. Боголіб Т. М. Система оподаткування державних ВНЗ // Стратегія розвитку України: науковий журнал. – 2006. – №1. – С. 44–50. ( 0,51 др.арк.).

20. Боголіб Т.М. Підприємницька діяльність вищого закладу освіти //Науковий часопис національного педагогічного університету ім.М.Драгоманова, серія 18 Економіка і право, випуск 4 – 2006. – С. 28-39. (0,62др.арк.).

21. Боголиб Т.М. Предпринимательские аспекты интеграции науки, образования и бизнеса //Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 218. – 2006. – С. 164–177. (0,6др.арк.).

22. Боголіб Т.М. Роль контроллінгу в трансформаційній економіці

// Нова парадигма. – 2006. – спецвипуск. – С. 265–267. ( 0,4 др.арк.).

23. Боголіб Т. М. Умови ефективності інноваційних педагогічних процесів у системі вищої освіти // Гуманітарний вісник. – 2006. – спецвипуск. – С. 65–70. ( 0,48 др.арк.).

24. Боголіб Т.М. Методи контроллінгу в системі фінансового менеджменту ВНЗ // Економіка і підприємництво. – 2005. – №15. – С. 130-149. ( 0,9 др.арк.).

25. Боголіб Т. М. Гармонізація вищої освіти в умовах реформування //Гуманітарний вісник. – спецвипуск. – 2005. – С.36–43. ( 0,54 др.арк.).

26. Боголіб Т. М. Фінансові ризики в системі освіти // Науковий вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – 2005. – № 3. – С.3–7. (0,4 др.арк.).

27. Боголіб Т. М. Розширення ринкових відносин навчальних закладів в умовах перехідної економіки // Наукові засади економіки і управління освітою: Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції аспірантів та вчених 14 квітня 2004 р. – С.31–35. ( 0,4 др.арк.).

28. Боголіб Т. М. Проблеми підготовки викладачів економічних дисциплін //Перспективи і проблеми підготовки викладачів економічних дисциплін: матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції аспірантів та вчених м. Переяслав-Хмельницький, 2003 р. – С. 16–18. ( 0,4 др.арк.).