Незважаючи на безпрецедентні позитивні зрушення, які відбулись упродовж останніх років у сфері фінансового забезпечення охорони репродуктивного здоров’я України, спостерігаються недостатні темпи розвитку цієї галузі та нераціональне використання обмежених фінансових ресурсів. Показово, що частка витрат на охорону здоров’я у структурі ВВП оцінюється на рівні 4–5% проти 13–14% у країнах із розвинутою ринковою економікою. Таким чином, проблеми фінансування охорони репродуктивного здоров’я в умовах трансформаційної економічної системи практично не вирішені і залишаються актуальними. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичного завдання, що виявляється в обґрунтуванні нових концептуальних засад для формування ефективного механізму фінансового забезпечення закладів охорони репродуктивного здоров’я та розробці на цій основі комплексу заходів, які забезпечують процес переходу від екстенсивної системи розподілу і використання фінансових ресурсів до інтенсивних моделей. Суть головних науково-теоретичних результатів дисертації можна звести до наступного: 1. В основі формування певного якісного стану репродуктивного здоров’я населення лежить соціально-економічна ситуація в державі. Збереження і поступове його поліпшення є важливим показником добробуту, одним із факторів зростання суспільного виробництва та підвищення рівня його ефективності. Проте репродуктивне здоров’я є не тільки результатом соціально-економічного розвитку держави, а й суттєвим внеском у цей розвиток. Тому в умовах ринкової економіки значно зростає цінність репродуктивного здоров’я людини як гаранта її високої конкурентоспроможності на світовому і національному ринках робочої сили. У такому контексті застосовано нові підходи до визначення сутності та значення охорони репродуктивного здоров’я в соціально-економічній сфері держави, які дали підстави стверджувати, що саме фінансам належить провідна роль у забезпеченні функціонування та розвитку цієї галузі. 2. У результаті дослідження теоретичних засад фінансового забезпечення охорони репродуктивного здоров’я визначено, що заклад вказаної сфери – це складна динамічна соціально-економічна система, яка має у своєму розпорядженні матеріальні, трудові і фінансові ресурси для задоволення потреб суспільства з надання відповідних медичних послуг. Фінанси закладу охорони репродуктивного здоров’я охоплюють грошові відносини окресленого суб’єкта господарювання з іншими суб’єктами. Таким чином, формуються специфічні економічні відносини, пов’язані, насамперед, із споживанням охороною репродуктивного здоров’я матеріальних благ і з обміном діяльністю між цією та іншими сферами народногосподарського комплексу. 3. Визначено, що сукупність необхідних, доцільних і професійних дій медичного працівника, спрямованих на задоволення потреб пацієнта, створює продукт – медичну послугу, яка має певну споживну вартість. Наявність останньої перетворює нематеріальний результат цілеспрямованої діяльності медичного працівника у специфічний товар, який покупець вільно не може вибрати через недостатню обізнаність щодо його якості і реальної вартості. 4. Дослідження моделей фінансування охорони репродуктивного здоров’я засвідчило, що в системах, де медичні послуги розглядаються як ринкові товари, попит регулюється оплатою послуг і бажанням їх оплачувати. А там, де медичне обслуговування є гарантованим правом, попит визначається пропозицією, яка перебуває у руках держави, що фінансує охорону репродуктивного здоров’я зі свого бюджету і, відповідно, втручається в процес управління нею. 5. Обґрунтовано проблеми формування фінансових відносин у сфері охорони репродуктивного здоров’я України у контексті нормативно-правового регулювання. Здійснено оцінку адекватності вітчизняної законодавчо-нормативної бази до застосування сучасних стратегій фінансування охорони репродуктивного здоров’я та виявлено недосконалість відповідних правових норм. З’ясовано, що в окремих законодавчих актах не обумовлена роль держави, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, а також відповідальність керівників підприємств за заподіяні збитки в сфері охорони репродуктивного здоров’я людей, не закладені економічні стимули чи механізми, що забезпечують реальну зацікавленість у розвитку охорони репродуктивного здоров’я, зниженні захворюваності населення на макро-, мезо- та мікрорівні. Зроблено висновок щодо необхідності прийняття окремого нормативно-правового акту, який конкретизував би фундаментальні положення основних законодавчих документів у сфері охорони здоров’я України і відповідних міжнародно-правових актів, до яких приєдналась Україна, визначивши доцільність їх дотримання в плані чіткої і детальної регламентації медико-економічної діяльності саме у сфері охорони репродуктивного здоров’я нації, включаючи врегулювання всіх видів фінансових відносин, які тут складаються. Це дозволить створити сприятливі правові передумови для підвищення якості і дієвості управління обмеженими фінансовими ресурсами у вказаній галузі та більш ефективного їх використання в умовах функціонування багатоканального механізму фінансування відповідних медичних закладів. Основні висновки та результати практичного характеру: 1. Встановлено, що складність при прийнятті рішень у сфері фінансування охорони репродуктивного здоров’я полягає у необхідності одночасного забезпечення: – високої економічної ефективності використання наявних фінансових і матеріальних ресурсів охорони здоров’я; – відповідальності органів управління охороною здоров’я і медичних установ за раціональне використання фінансових ресурсів; – соціальної справедливості шляхом вирівнювання доступу громадян до отримання якісної медичної допомоги незалежно від місця проживання; – єдності державної і місцевої систем охорони здоров’я на основі єдиних підходів до формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. 2. Визначено позитивні та негативні риси порядку розподілу бюджетних коштів, який базується на кількості відпрацьованих ліжко-днів закладами охорони репродуктивного здоров’я. До переваг цього методу можна віднести зменшення ймовірності того, що лікарням не додадуть коштів у поточному році, а до недоліків – те, що він стимулює заклади охорони репродуктивного здоров’я штучно зберігати якомога більше лікарняних ліжок для збільшення свого бюджету, тобто орієнтуватись на екстенсивний шлях розвитку. Щоб уникнути подібних негативних явищ та забезпечити раціональне використання фінансових ресурсів, необхідно формувати бюджет не постатейно, а виділяти певний обсяг коштів, який залежатиме не від кількості ліжок, а від таких показників інтенсивності, як чисельність пацієнтів та складність захворювань. 3. Проаналізовано особливості застосування програмно-цільового підходу для вирішення проблем фінансування галузі охорони репродуктивного здоров’я та варіанти залучення у цей сектор додаткових фінансових ресурсів із позабюджетних джерел. Доведено, що в умовах трансформації економіки України у процесі реалізації державних цільових програм існує елемент невизначеності, який супроводжується певним ризиком. Державні замовники, розробляючи програми, закладають у них обмежену та приблизну інформацію щодо їх ефективності. Тому, оцінюючи проекти державних цільових програм у сфері охорони репродуктивного здоров’я, насамперед потрібно враховувати: – пріоритетний характер проблеми, яка пропонується для програмного вирішення; – обґрунтованість, комплексний підхід та строки реалізації програмних заходів; – необхідність залучення позабюджетних коштів для реалізації програми з урахуванням можливостей її державної підтримки за рахунок централізованих ресурсів; – ефективність механізму реалізації програми; – соціально-економічну ефективність програми загалом, очікувані кінцеві результати та їх вплив на структурну перебудову економіки країни. Для виявлення високоефективних і конкурентоспроможних проектів державних цільових програм у сфері охорони репродуктивного здоров’я необхідно вимагати від замовників захисту бізнес-планів із фінансово-економічним і соціальним обґрунтуванням доцільності цих проектів. Такий підхід до формування програм дозволить більш ефективно вирішувати важливі соціальні проблеми, в тому числі у сфері охорони репродуктивного здоров’я. 4. Використовуючи кількісні методи оцінки, визначено базову статтю витрат для калькулювання вартості медичних послуг закладів охорони репродуктивного здоров’я та розроблено методику визначення ціни на медичну послугу, яка є необхідною для економічної життєздатності цих закладів у ринкових умовах, оскільки дає можливість достовірно визначити оптимальну ціну стаціонарної медичної послуги. 5. Розроблено концептуальні засади щодо адаптації інструментарію фінансового менеджменту суб’єктів підприємництва до специфіки діяльності медичних закладів, визначено головні його функції й умови їх реалізації у вказаних установах. Це сприятиме вдосконаленню процесу управління фінансовими потоками закладів охорони репродуктивного здоров’я державної і комунальної форм власності, що дозволить останнім бути економічно більш автономними. | 